Спецможливості
Технології

Гірчиця озима - чи варто вирощувати в Україні

27.08.2020
2697
Гірчиця озима - чи варто вирощувати в Україні фото, ілюстрація

Останнім часом агровиробники все більше уваги приділяють нішевим культурам, які спроможні значно урізноманітнити монокультурний олійний напрям домінування в сівозміні соняшнику, сої та ріпаку. За сучасних змін кліматичних умов однією з таких культур є гірчиця, яка водночас із можливістю формувати стабільні врожаї насіння та сировини доброї якості вирізняється відносною невибагливістю до зовнішніх чинників.

 

 

Експерти сільського господарства прогнозують зростання попиту на гірчицю озиму загалом у світі і в Україні зокрема. Адже ця культура може стати альтернативою ріпаку озимому та страховкою від несприятливих умов під час його сівби, оскільки її висівають піз­ніше — 5–20 вересня залежно від регіо­ну. Рослини добре використовують період осінньої вологи, тому до настання сталих морозів формують розвинений корінь, прикореневу шийку діаметром не менше як 8 мм і 6–8 справжніх листків у розетці, що є запорукою доброї перезимівлі культури.

Гірчиця озима продуктивніша від ярої. Як відомо, озимі форми агрокультур здатні формувати вищий урожай завдяки ефективному використанню зимово-весняної вологи та проходженню основних фаз формування генеративних органів у сприятливіших погодних умовах порівняно з ярими. Так, за сприятливих кліматичних умов урожай гірчиці ярої досягає 2,5 т/га, а озимої — 3,5 т/га. Тому для раціональнішого використання посівних площ з урахуванням погодно-кліматичних умов України провадиться робота зі створення озимих сортів гірчиці сарептської.

За нестачі елементів живлення та вологи утворюються непродуктивні гілкиВідомо, що гірчиця — джерело цін­ної харчової олії. Гірчична олія має найнижчий кислотний показник і довше за інші види олій зберігає свої якості. Містить значну кількість біоло­гічно активних речовин. Особливо цін­ним є наявність усіх жиророзчинних вітамінів — А, В6, РР, Д, Е, К та Р. Вважають, що жирнокислотний склад олії гірчиці має містити не більше як 4% ліноленової і від 5 до 15% пальмітинової та стеаринової кислот.

Гірчиця озима здатна збагатити ґрунтову родючість, що позитивно впливає не лише на баланс органічної речовини, а й на фітосанітарний стан посівів, сприяє підвищенню біологічної активності ґрунтів, посилює процеси мінералізації та гуміфікації органічної речовини й збільшує накопичення поживних ґрунтових речовин.

На сьогодні середня врожайність товарних посівів гірчиці в Україні досить низька. Це пояснюється недотриманням цілого комплексу елементів технології вирощування, що гальмує збільшення як площ посівів, так і обсягів виробництва насіння. Для отримання максимальних урожаїв гір­чиці потрібна вдосконалена технологія, адаптована до погодно-кліматичних умов вирощування.

Потенціал для поліпшення рентабельності виробництва гірчиці в Україні полягає в дотриманні сучасних агротехнологій вирощування, підвищенні врожайності культури. Щоб одержати високі врожаї кращої якості, важливо дотримуватись елементів технології вирощування, відповідного контролю за якістю та строками проведення необхідних агроприйомів.

Гірчиця як попередник сприяє збільшенню врожайності ячменю та пшениці, хоча й поступається чистому та зайнятому парам. Гірчицю озиму розміщують у сівозміні після культур, що дають змогу добре підготувати ґрунт, Хорошими попередниками під гірчицю є однорічні та багаторічні трави, бобові, ранні та пізні зернові, що звільняють поле за місяць до сівби гірчиці озимої. Не рекомендується вирощувати її після культур родини капустяних, а також після соняшнику, льону та гречки. Повернення гірчиці на попереднє місце в сівозміну можливе не раніше ніж за три-чотири роки.

Основний обробіток ґрунту під гірчицю має бути спрямований на накопичення вологи, знищення бур’янів, створення вологого й вирівняного верхнього шару ґрунту для отримання швидких і дружних сходів. Здебільшого виробнича технологія передбачає лущення або дискування стерні попередника, оранку рекомендовано проводити в оптимальні строки на глибину 20–25 см. За наявності багаторічних бур’янів застосовують дворазове лущення та збільшують глибину оранки до 27–30 см.

Оптимальні строки сівби гірчиці озимої — один із найважливіших елементів її агротехніки. Це 5–20 вересня залежно від зони вирощування. Ранні посіви можуть переростати: замість прикореневої розетки, рослина утворює стебло, виносячи точку росту на значну висоту над поверхнею ґрунту, нагромаджує велику вегетативну масу, що може призвести до пошкодження точки росту морозами або випрівання посівів під час перезимівлі. За пізніх строків сівби рослини не встигають сформувати достатню кількість листків у прикореневій розетці, розвинуту кореневу систему.

Завдяки оптимальним строкам сівби восени, культура утворює 8–10 листків прикореневої розетки, в рослин формується розвинута коренева система з діаметром кореневої шийки 8–12 мм, що дає їм змогу витримувати температури до -15…-18°С. Слід зауважити, що для оптимальної осінньої вегетації потрібно 55–60 днів із сумою активних температур 560–580°С.

У надміру загущених посівах гірчиці озимої значна частина рослин відмираєЗастосовують звичайний рядковий спосіб сівби. Висівають гірчицю сівалками, які можуть забезпечувати встановлену норму висіву й відповідну глибину загортання насіння. Норма висіву становить 1–1,2 млн шт. схожих насінин на гектар за суцільної сівби. Норма висіву встановлюють залежно від маси 1000 насінин, їхньої схожості, якості обробітку ґрунту та ін. У надміру загущених посівах значна частина рослин відмирає, а в тих, що збереглися, формується недостатньо виповнене насіння, що призводить до зниження врожайності. Причому завважте: що вища норма висіву, то більша нерівно­мірність стояння рослин, що впливає на перезимівлю культури. У зріджених посівах неповною мірою використовується площа живлення, збільшується забур’яненість. У такому разі відбувається сильніше галуження рослин, а за нестачі елементів живлення та вологи утворюються непродуктивні гілки.

Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту та ступеня його зволоження. За раннього строку сівби насіння слід загортати на глибину 2–3 см, у разі пересихання верхнього шару допускається глибина загортання 5–6 см. Після висіву насіння гірчиці проводять коткування посіву. Сіяти потрібно високоякісним насінням із лабораторною схожістю не нижче як 80–85%. Перед сівбою насіннєвий матеріал протруюють препаратами із фунгіцидною та інсектицидною дією.

Стосовно сортового складу гірчиці озимої сарептської, то пріоритет — за Інститутом олійних культур НААН (ІОК), що є оригінатором переважної більшості сортів озимої форми культури в державі. Серед шести сортів, що перебувають у Державному реєстрі на 2019 рік, чотири є результатом селекційної діяльності ІОК (Новинка, Мішутка, Венера, Аннушка), сорт Романтика виведений ННЦ «Інститут землеробства НААН», а сорт Серпанок — Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН.

Гірчиця вибаглива до наявності поживних речовин у ґрунті. На формування тонни насіння вона споживає 55–60 кг азоту, 20–30 — фосфору та 35–60 кг калію. Норми мінеральних добрив визначають за результатами ґрунтової діагностики. Фосфорно-калійні добрива потрібно вносити під основний обробіток ґрунту, азотні — як до початку вегетації по мерзлоталому ґрунту, так і в пізніші строки. Оптимальна доза основного добрива — N60P60К40 кг д. р. на гектар. Внесення підвищених доз азоту перед сівбою, особливо на родючих ґрунтах, не допускається, оскільки призводить до переростання рослин гірчиці восени та, як наслідок, часткове або повне їхнє вимерзання. Перевищення дози азотних добрив (висока мобілізація азоту в ґрунті) спричинює подовження терміну цвітіння та дозрівання насін­ня. Це призводить до зниження якості, ускладнення збирання та збільшення втрат.

Добре впливає на підвищення врожайності насіння сарептської гірчиці та збільшення її олійності внесення гранульованих добрив. Особливу увагу потрібно звертати на достатнє забезпечення гірчиці таким мікроелементом, як сірка, за нестачі якої знижується врожайність культури. Забезпечити рослину сіркою можна внесенням сірковмісних добрив.

Комплекс операцій із догляду за посівами гірчиці передбачає заходи, спрямовані на отримання ранніх дружних сходів, знищення бур’янів, захист рослин від шкідників та хвороб, створення оптимальних умов для росту й розвитку. Найчастіше він представлений так: за утворення ґрунтової кірки ефективним заходом є досходове боронування легкими зубовими боронами; у загущених посівах застосовують післясходове боронування у фазі 3–5 справжніх листків культури (виконують у другій половині дня, коли рослини втрачають тургор).

Гірчиця не витримує конкуренції бур’янів у початкові фази росту й розвитку. Тому найкраще застосовувати ґрунтові гербіциди до сівби або неї — до сходів культури. Ефективність ґрунтових гербіцидів залежить від вологи у верхньому шарі ґрунту. За посушливих умов ефективнішим є післясходове їхнє внесення.

Для знищення злакових бур’янів та падалиці зернових застосовують грамініциди: Антипирій, КЕ (1– 1,5 л/га), Арамо 45, КЕ (1,2–2,3 л/га), Центуріон, КЕ (0,4 л/га) та ін. А для знищення основних шкодочинних дводольних бур’янів у посівах гірчиці найкраще використовувати гербіциди: Лонтрел Гранд, в. г. (0,12–0,2 л/га), Галера 334 SL, р. к. (0,3–0,35 л/га), Галера Супер, РК (0,2–0,3 л/га).

Більшість дослідників вважають, що найбільшу небезпеку для сходів гірчиці становить капустяна бліш­ка. Для захисту сходів від шкідників насіннєвий матеріал перед висівом протруюють, використовуючи препарати Еладо 480 FS, ТН (25 л/т), Космос 250, ТН (8 л/т), Круїзер 600 FS, т. к. с. (2 л/т), Луміпоса, TH (17 л/т), Максим XL 035 FS, т. к. с. (5 л/т), Модесто Плюс 510 FS, ТН (16,7 л/т) та інші системні препарати, які дають змогу захистити посіви на 20–30 днів від пошкодження блішками. Якщо перед висіванням насіння не протруювали, то за наявності хрестоцвітих блішок (понад 3 жуки на 1 м2 або один укол у сім’ядольному листочку на 30% рослин) посіви обприскують одним із інсектицидів: Біскайя 240 OD, МД (0,3–0,4 л/га), Вантекс, Мк.с. (0,06 л/га), Нурел Д, к.е. (0,5–0,6 л/га), Золон 35, к. е. (1,6–2 л/га), Протеус 110 ОD, МД (0,5–0,75 л/га), Сумі-альфа, КЕ. (0,3 л/га), Фастак, КЕ (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі, в. е. (0,1 л/га). Також особливу увагу приділяють таким шкідливим організмам: попелиця, прихованохоботники, трач, квіткоїд. За досягнення ЕПШ обов’язковим є хімічна обробка, яку бажано проводити, застосовуючи препарати із максимальним спектром інсектицидної дії.

Важливий етап у вирощуванні гір­чиці — строки та спосіб збирання врожаю. Характерними ознаками достигання гірчиці є: опадання листя, набуття посівами жовто-бурого кольору, побуріння насіння нижніх стручків (насіння верхніх стручків у цей час буде мати ще зелений відтінок). Коли з’являються ці характерні ознаки достигання, починають збір урожаю гірчиці. Закінчити його потрібно впродовж двох-трьох днів, оскільки гірчиця, особливо сарептська, за повного достигання дуже осипається, що призводить до великих втрат урожаю. Щоб запобігти цим втратам, не слід допускати перестигання гірчиці та застосовувати механізоване збирання.

Тeхнологія прямого комбайнування гірчиці є на cьогодні загальноприйнятою і cтандартною. У цьому разі значну роль відіграє виcота зрізу cтeрні. Вeлика кількіcть втрат припадає на бокові ножі. Знижeння чаcтоти обeртання мотовила — обов’язкова умова, алe водночас слід забезпечити рівномірний рух агрегату під час збирання. Найменших втрат у процесі комбайнування дрібнонасінних культур, у тому числі й гірчиці, досягають за використання комбайнів, які комплектуються спеціальними жатками. Найкращий період збирання — за вологоcті насіння 12–13%. Насіння вологістю 8–9% закладають на тривале зберігання, для короткочасного зберігання вологість має бути не вища за 12%.

Враховуючи різнобічне народногосподарське значення гірчиці (олійна, технічна, кормова, сидеральна, медоносна культура) та її невибагливість до агрофону, вона привертає увагу агровиробничників як сировинна база для поповнення рослинних ресурсів у сільському господарстві.

 

Л. Губенко, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №8, 2019 р.

Ключові слова: горчица озимая

Інтерв'ю
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 
Володимир Шульмейстер. Народився в Миколаєві. Закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут ім. адмірала С. О. Макарова за спеціальністю «турбінобудування», інженер-механік. Захистив докторську дисертацію з матеріалознавства. З 24 грудня 2014 року по 30 грудня 2015 року обіймав посаду першого заступника міністра інфраструктури України
Український інститут майбутнього - незалежний аналітичний центр, який прогнозує зміни і моделює різноманітні сценарії розвитку подій в Україні, пропонує альтернативні рішення. Основні напрямки

1
0