Спецможливості
Технології

Вирощування розсади овочевих рослин

06.01.2021
4123
Вирощування розсади овочевих рослин фото, ілюстрація

В овочівництві розсадні рослини використовують за двома незалежними технологіями: вирощування розсади в закритому ґрунті та одержання готової продукції — у відкритому. У світовій практиці намітився ще глибший роз­поділ на окремі технології, зокрема: підготовка насіння до сівби; приготування субстратів для розсади; захист рослин від хвороб і шкідників, — якими займаються окремі виробники, що добре освоїли свою частину технології і тому мають певні гарантії від ризиків.

Особливістю овочівництва є вирощування розсади капусти ранньостиглої та інших видів капусти, томату, перцю, баклажана, салату посівного головчастого, салату-ромен тощо. Ці культури вирощують розсадним способом для одержання більш ранньої продукції. Розсада — молоді неплодоносні трав’янисті рослини, призначені для пересаджування на постійне місце. Розсадна культура дає змогу раніше на 10–15 і навіть на 25 діб одержати цінну високовітамінізовану овочеву продукцію. Розсадна культура особливо важлива в осінньо-зимові та зимово-весняні строки. Цей спосіб вирощування забезпечує споживача найранішою продукцією, дає змогу зменшити майже вдесятеро витрату насіння, а також отримати більш вирівняні рослини в посіві. До того ж це один із найкращих способів для виробництва повноцінного насіння.

 

Підготовка насіння до сівби

Насіння має бути чистосортним, із доброю схожістю та енергією проростання, високими посівними якостями. Щодо останнього чинника слід зазначити, що насіння має відповідати чистоті 99%, мати рівень схожості не менше як 80%, оптимальну масу 1000 насінин та кількість насінин в 1 г, вологість насіння — не більше ніж 13%.

Якщо посівні якості насіння не відповідають установленим вимогам, їх можна поліпшити різними способами. Для цього застосовують відбір насіння за питомою масою (калібрування): засипають у 3–5%-ний розчин кухонної солі на 3 хв. Упродовж 1–2 хв насіння помішують та дають йому відстоятися протягом 3–4 хв. За цей час повноцінні насінини осідають на дно, а малі й плюсклі спливають на поверхню, їх потім видаляють. Повноцінне насіння двічі-тричі промивають у чистій проточній воді, розстилають на брезенті, просушують до сипкості й висівають.

Щоб запобігти захворюванню рослин грибними та бактеріальними хворобами, насіння дезінфікують із експозицією в 25–30 хв у 1%-ному розчині марганцевокислого калію, а перед сівбою протруюють препаратами. У разі вірусних захворювань обробляють 20%-ним розчином HCl упродовж 30 хв.

Намочують і пророщують насіння за температури 16-20°С, воно набубнявіє через 24–36 год. Потім його розстилають тонким шаром, накривають мішковиною і витримують за температури 18-20°С до початку проростання. Провітрюють, висівають у вологий ґрунт. Доцільним буде й використання барботування насіння (його витримують у воді за температури 20-25°С з постійною аерацією киснем або повітрям упродовж 18–24 год).

 

Вирощування розсади

Розсаду вирощують безгорщечковим та горщечковим способами з використанням насипних горщечків, торфово-перегнійних кубиків та касет. Кращою вважається розсада, вирощена в горщечках або касетах. Вирощування безгорщечковим способом проводять безпосередньо в ґрунті теплиць або парників, у теплих розсадниках — із пікіруванням і без нього. За застосування пікірування або пересаджування рослин (задля збільшення площі живлення сходів) насіння починають висівати 10–15 березня і через два тижні проводять пікірування. Пересаджування розсади проводять у фазі одного-чотирьох справжніх листків. Норма висіву насіння становить 2–3 г/м2 .

Розсаду масових строків садіння, в основному, вирощують без пікірування. Насіння висівають у ґрунт теплиць, який готують ще з осені: збирають рештки рослин, знезаражують їх, проводять глибоке розпушення ґрунту. На 1 м2 вносять 7 кг перегною і 5–8 кг торфу.

Плівкові теплиці укривають плівкою за два-три тижні до висіву насіння. За три-чотири дні до сівби вносять мінеральні добрива, г/м2 : аміачної селітри — 25–30, суперфосфату — 50–60, сульфату калію — 15–20.

Для одержання 50–60-денної розсади насіння висівають у ґрунт теплиці в Лісостепу 20–25 березня. Глибина загортання насіння — 1,9–2 см, ширина міжрядь — 6–10 або 12–14 см, норма висіву — 1,5–2 г/м2. Перед поливом вологість ґрунту в період появи сходів підтримують на рівні 70–75% НВ (найменшої польової вологоємності). Після появи схо­дів сіянці витримують (загартовують) упродовж чотирьох-семи діб за температури вночі 7-9 і вдень — 13-15°С. Середню температуру повітря за вирощування розсади масових строків садіння підтримують на рівні 14-15°С, за нічної температури 10-12 і денної: в сонячну погоду — 21-23°С і в хмарну — 17-19°С. В цей період вологість субстратів підтримують на рівні 55–60% НВ.

За вирощування рослин без пікірування насіння висівають у ґрунт теплиць або парників чи просто в ящики з ґрунтосумішшю, яка складається з торфу, дернової землі, перегною з додаванням піску в співвідношенні 3:1:1:1, або в дещо простішу суміш торфу, піску та перегною у співвідношенні 1:1:1, якою вкривають вологий ґрунт (до 70% НВ) шаром завтовшки 5–15 см. Рослини ростуть краще, якщо ґрунтова суміш для сівби насіння має до 40% торфу. Насіння загортають на глибину 0,5 см. Рядки розміщують на відстані 3–5 см, а між рослинами вона має становити не менше як 3–6 см, що залежить від віку розсади. За сівби насіння в ящики поверхню ґрунту нарізають квадратами з таким розрахунком, щоб у центрі кожного з них розміщувалась одна рослина. Норма висіву для вирощування розсади без пікірування має становити 1-­3 г/м2 .

Температура до появи сходів підтримується на рівні 22-25°С, а після їх появи впродовж п’яти-семи діб її знижують до 8-10°С. Потім нічну температуру потрібно підтримувати на рівні 10-12°С, а денну — 16-19°С. Вік розсади на період висаджування не повинен перевищувати 60–70 діб для ранньостиглих капусти та томатів, 30–40 діб — для середньо- та пізньостиглих. На постійне місце розсаду висаджують у фазі чотирьох-семи розвинених листків.

Під час висаджування розсади на постійне місце досить важливо, щоб коренева шийка не була нижче від рівня поверхні ґрунту, оскільки це може спричинити загнивання точок росту рослин, що надалі призведе до формування слабких рослин або деформованих головок. Тому розсаду слід висаджувати неглибоко: коренева шийка має розміщуватись на рівні ґрунту. Якщо висаджування безгорщечкової розсади проведено якісно, то можна отримати таку саму врожайність, як і за використання горщечкової, лише дещо пізніше.

З 1 м2 розсадних парників чи теп­лиць можна одержати до 200–250 шт. рослин 30-добової і до 150–180 шт. — 40-добової розсади; а з 1 м2 розсадних плівкових теплиць — 200–250 шт. рослин 20–30-добової розсади. Щоб виростити розсаду для одного гектара площі, потрібно 400–500 м2 споруд закритого ґрунту.

Урожайність овочевих рослин значно залежить від величини площі живлення й мало змінюється від її конфігурації. За вирощування горщечкової розсади одержують найвищу врожайність. До того ж товарну продукцію мають на 10–15 діб раніше, ніж від підзимових посівів. Вирощена з розсади в горщечках капуста швидше формує головки і більш дружно, ніж у разі сівби насіння в ґрунт.

У технології вирощування горщечковим способом є два варіанти: пікірування сіянців або сівба в горщечки. Найбільш ранній і дружний урожай забезпечують рослини, які виростили з пікіруванням сіянців у горщечки. Проте у виробництві все частіше використовують автоматичну сівбу в горщечки без пікірування.

Для вирощування розсади в горщечках готують суміш, до складу якої мають входити такі компоненти: 40% торфу, 40% перегною, 10% дернової землі, 5–10% піску, а також на 1 кг суміші додають 1–1,5 г аміачної селітри, 1–2 г суперфосфату, 1–1,5 г калійної солі. Для використання суміші з чотирьох частин торфу та однієї частини тирси на 1 кг суміші додають 1 г аміачної селітри, 1–1,5 г суперфосфату, 0,8–1 г хлористого калію та 0,3 г сірчанокислого магнію. Можна також використовувати суміш із низинного торфу, перегною та піску у співвідношенні 5:4:1 із додаванням деревного вугілля, попелу чи крейди.

Розсадні рослини в горщечки діаметром 4–5 см краще пікірувати у фазі розгорнутого сім’ядольного листка, тобто через вісім — десять діб після появи сходів або через два тижні — у фазі одногодвох справжніх листків — у горщечки розміром 3× 3 см, 4× 4, 5× 5 та 6× 6 см. Після пікірування рослин температуру підвищують удень до 16-18°С, вночі — 8-12°С. На постійне місце 30–35-добову розсаду висаджують у фазі трьох-п’яти справжніх листків.

Салат можна також вирощувати висіванням насіння безпосередньо в горщечки. Коли насіння проросте, в кожному з них залишають одну найміцнішу рослину, після досягнення 35–40-до­бового віку розсаду висаджують у відкритий ґрунт. Відповідно, використовують різні за розміром горщечки, а саме від 3× 3 до 6× 6 см: 30-добову розсаду вирощують у горщечках 3× 3 см, 5× 5 та 6× 6 см, а 45-добову — в горщечках 6× 6 та 8× 8 см. В Англії салат садять у зблоковані горщечки діаметром 3,8 см. Під час висаджування розсади у відкритий ґрунт рослини потрібно заглиблювати в землю на 2/3 їхньої висоти.

Розсаду також можна вирощувати із використанням торфоперегнійних кубиків. Тоді в процесі вибирання та висад­жування розсади на постійне місце менше ушкоджується її коренева система. Кубики використовують розміром від 3× 3 до 6× 6 см. У зимовий час, за використання досвічування, розмір торф’яних кубиків слід зменшувати, а навесні їх розміщують із розрахунку 16–20, восени — 25–30 росл./м2 .

Для виготовлення торф’яних кубиків використовують ґрунтосуміш у такому складі (варіанти): 40% торфу + 40% перегною + 20% дернової землі; 80% торфу + 20% тирси; 45% перегною + 10% коров’яку + 45% тирси хвойних порід; 85% перегною + 12% дернової землі + 3% піску тощо.

У Німеччині розсаду вирощують у кубиках із пресованого торф’яного субстрату. Кубики готують із торфу з додаванням до 20% (за загальним об’ємом) дрібної тирси. Якщо використовують верховий торф, то тирсу не додають. Перспективним також вважається субстрат із цеоліту та його сумішей із торфом. До появи сходів салату температуру повітря підтримують на рівні 18-20°С, а з появою сходів її знижують удень до 8-12°С, а вночі — до 6-10°С. Після закінчення пікірування температуру підвищують: удень до 18-20°С, в похмуру погоду — до 15-17°С, вночі — до 10-12°С за відносної вологості повітря 65–80%. Висаджують розсаду салату у фазі трьох-чотирьох листків у віці 20–25 діб.

Потреба та попит на розсаду овочів постійно зростає. Спостерігається тенденція переходу від найбільш дешевої і донедавна найпопулярнішої «рваної» розсади до розсади горщечкової. Цьому сприяє все більша доступність у практиці овочівництва касет, які називають ще «розсадними піддонами» чи «мультиплатами». Касети як просте й зручне у використанні пристосування для вирощування розсади все частіше витісняють ґрунтові чи торф’яні горщечки, які донині використовують у виробництві розсади ранніх овочів.

Перевага касет полягає в простоті отримання розсади за порівняно низьких витрат, можливості контролю за ростом і забезпеченням рослин найсприятливішими умовами росту й розвитку за порівняно нескладного догляду. Отримана розсада вирівняна, з добре сформованою прикореневою та надземною частинами рослин, із міцною, правильно розвиненою й загартованою кореневою системою, яка пронизує весь ґрунтовий субстрат, завдяки чому розсаду легко виймати із чарунок касет. Касети можна переносити та перевозити, не пошкоджуючи рослини, а також транспортувати їх на далеку відстань. За виробництва розсади з використанням касет значно легше здійснювати профілактичні заходи захисту рослин перед висаджуванням розсади у відкритий ґрунт. Приживлюваність розсади із касет становить майже 100%, в той час як у «рваної» розсади кількість рослин, що не прижились, досягає 10–30%. Надходження продукції салату головчастого за використання розсадного способу вирощування прискорюється на 10–20 діб. Залежно від зони вирощування змінюються й строки висаджування рослин.

Касетний спосіб вирощування розсади дає змогу збільшити вихід розсади з одиниці площі закритого ґрунту, вдвічі-втричі скоротити витрати насіння й ґрунтосуміші, зменшити вік розсади та забезпечити майже 100% приживання рослин після пересаджування. Останнім часом для вирощування розсади все частіше використовують касети. Вирощування розсади із застосуванням касет передбачає два варіанти: пікірування рослин у касети зі шкілки сіянців або безпосередня сівба насіння в чарунки розміром 2,5×2,5 см — для сіянців, 3×3, 4×4 см — для салатних рослин та 6×6, 8×8 см — для томата, перцю, бак­лажана (табл. 1). Перевагами цього способу вирощування розсади є отримання раннього врожаю високовітамінізованої продукції та гарантоване досягнення запланованої густоти рослин на відповідній площі.

Розміри чарунок у касетах можуть бути різні: в 64-чарункових — 50×50×50 мм, 144-чарункових — 32×32×40 мм, 256-чарункових — 23×23×50 мм. Заглиблення в касетах можуть бути округлі та чотиригранні. Для розсади капусти середньо­стиг­лої рекомендовано брати касети з розміром чарунок 32,5×32,5 мм, для розсади капусти ранньостиглої білоголової і цвітної, томатів, перцю, баклажана — 50×50 мм. Заповнювати касети краще універсальними торфоперлітними субстратами, утвореними на основі природних матеріалів і заправленими мінеральними добривами відповідно до фізико-хімічних показників (N:P:K:Ca:Mg).

За десять діб до висаджування у відкритий ґрунт розсаду починають загартовувати. Знижують температуру вночі до 6-10 та вдень — до 12-15°С за допомогою 30–50%-ної вентиляції. Перед початком загартовування розсаду поливають, доводячи вологість ґрунту до 80% НВ. Для поліпшення фізіолого-біохімічних якостей та підвищення холодостійкості її за один-два дні до висаджування підживлюють мінеральними добривами з підвищеною кількістю солей калію. За п’ять-сім днів до висаджування, щоб підсилити стійкість рослин до ураження фітофторозом, розсаду оброб­ляють 1%­-ною бордоською рідиною або 0,1%­-ним розчином мідного купоросу з розрахунку 1 л/1,5 м2.

 

Вік розсади

Вік розсади овочевих рослин залежить від біологічних особливостей виду та умов виробництва культури (площі живлення, інтенсивності освітлення, способу вирощування). Дуже молода розсада має слаборозвинені листкову поверхню й кореневу систему, листки мають слаб­кий захисний шар кутикули, а стебло — слаборозвинену механічну тканину. Через це розсада ламається під час її вибирання, погано приживляється, рослини пізно формують урожай.

Переросла безгорщечкова розсада під час вибирання втрачає значну частину тонких корінців, ріст рослин уповільнюється внаслідок порушення співвідношення надземної частини та пошкодження кореневої системи. Коренева система повільно відновлюється, а то­му період приживання розсади подов­жується. Збільшення віку розсади за обмеженої площі живлення призводить до витягування стебла, що перешкод­жає механізації садіння, утруднює вибирання й транспортування розсади в поле. Щоб подовжити вік розсади, слід відповідно збільшити площу живлення і забезпечити збереження кореневої системи під час вибирання, застосовуючи поживні горщечки.

Вік розсади й показники відповідної площі живлення рослин наведено в таблиці 2. Календарні строки сівби насіння для одержання розсади визначають залежно від строку висаджування у відкритий ґрунт і оптимального віку рослин.

Стандартна, 35–40-денна, розсада перед висаджуванням повинна мати висоту 20–25 см, шість-вісім листків, масу надземної частини 13–16 г, масу коріння — 0,6–1 г. Розсада капусти та ранніх томатів для відкритого ґрунту має бути віком від появи сходів 60–70 діб, салату — 20–35 діб, мати чотири-шість листків і висоту 12– 15 см. Для закритого ґрунту ці показники такі: вік — 30–35 діб, кількість листків — п’ять-шість, висота рослин — 12–18 см.

Масове висаджування розсади томатів у відкритий ґрунт можна розпочинати тоді, коли настане потепління навесні й на поверхні ґрунту мине загроза повернення заморозків нижче –3°С. Запізнення зі строками висаджування затримує надходження продукції і знижує врожайність на 15–20%. Строки садіння томатів у зоні Лісостепу: ранньостиглі — 10–15, середньостиглі — 20–30 травня.

У день вибирання розсаду поливають для кращого збереження кореневої системи. У цей час її сортують за розміром і якістю. Пошкоджену шкідниками та уражену хворобами, а також поламану вибраковують, недорозвинену — дорощують. Якщо розсада не вирівняна за висотою, спочатку вибирають велику, а потім меншого розміру.

 

О. Улянич, д. с.-г. н., професор, Уманський НУС

Журнал «Овочівництво», №2, 2019 р.

Інтерв'ю
Про перспективи вирощування не ГМО сої в Україні, а також потенційно цікаві ніші соєвих продуктів для українських виробників у інтерв’ю рropozitsiya.com розповіла представник  Асоціації
Николай Орлов
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і  представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до

1
0