Природа консервації: цілком логічна та зрозуміла

Фахівці стверджують, під час заготівлі близько третини усього трав’яного та люцернового силосу або сінажу піддається небажаному бродінню, а в умовах українських господарств — цей показник є на порядок вищим. Від цього страждає не тільки поголів’я високопродуктивних корів, оскільки кормова цінність такого корму не відповідає їхнім потребам, а і, власне, саме господарство. Адже, щоб отримати від такої худоби максимальну віддачу однієї генетики чи високотехнологічних норм утримання замало. Важливо ще подбати про якісну кормову базу та збалансовані раціони.

Чи доводилось вам викидати/списувати заготовлену кормову масу або зачищати її зіпсовані шари через незадовільну якість? Чи зменшували ви у раціоні утримуваного поголів’я частку основних кормів через їхню нестачу? Чи хотіли би ви збільшити споживання сухої речовини коровами та покращити їхні показники молочної продуктивності? Якщо ці питання вас турбують, цілком можливо, що кормова база  вашого господарства потребує доопрацювання та коригування. Щоб розставити всі крапки над «і» у кормозаготівельних питаннях і розібратися у технологічних аспектах заготівлі сінажу та силосу, я зустрілася з Валерієм Алєксєєвим, технічним консультантом із заготівлі ADDCON. 

• Валерію, багато хто з господарств, аналізуючи економічну ефективність виробництва молока, забувають про кормову складову виробничого процесу. Нібито, кормова база своя, нікуди вона не дінеться, тож працюємо як і працювали раніше. Наскільки таке міркування є доречним?

Зазвичай, у кожного господарства є два окремих бюджети — на заготівлю і на годівлю, це основні корми та концентрати. Але доволі часто так виходить, що акцентуючи увагу на те, як покращити раціон дійного поголів’я, ми забуваємо про якість основних кормів. Нібито, нікуди вони не дінуться, заготовили багато — вистачить «з головою», якість «яка вже є»… Згодом така виробнича недбалість коштуватиме господарству дуже дорого, усі гріхи основних кормів доводиться компенсувати більшою кількістю концентратів. Але сама велика біда в тому, що більшість виробників потім навіть не зрозуміють «звідки ноги виросли» і будуть шукати проблему там, де її немає. А рішення просте — якість кормів розпочинається не з траншеї, а з поля. Слід розуміти, на шляху від поля до кормового столу якість зеленої маси суттєво змінюється: втрачається суха речовина, збільшується кількість неперетравної клітковини, втрачаються легкорозчинні поживні елементи, з’являються анти поживні речовини та неприємні для худоби продукти розпаду. На жаль, дехто про це забуває…

• Також доволі часто можна зустріти таку ситуацію, коли господарство роками дотримується однакової технології закладання силосу та/або сінажу — і все їх влаштовує. Тобто, навіщо щось змінювати…

Так, такої практики чимало. Втім, треба постійно рухатися вперед, порівнювати свої результати силосування/сіножування з результатами своїх колег. Свого часу на заході СИЛОС СІМІТ з'їжджалося багато вітчизняних господарств, щоб не тільки обмінятися досвідом, а і порівняти свої зразки силосу та сінажу із зразками інших учасників. Це дуже корисна з практичної точки зору річ була, скажу я вам… Допоки господарство «сам на сам» зі своєю траншеєю, воно не бачить ніяких змін в якості заготовленого корму. Як тільки є можливість порівняти, то ті недоліки, які є, виходять назовні. Для мене високою планкою є ідеальна якість силосу…

• Силос та/або сінаж ідеальної якості… Яким він має бути?

Колись на одному з господарств ми заложили сінаж із хімічним консервантом. Потім три дні поспіль керівник цього підприємства дзвонив мені і говорив: «Сінаж — просто ідеальний!». «Як без проведення лабораторної експертизи ти вирішив, що він ідеальний?», — запитав я у нього. У відповідь почув: «Увесь зріз, куди не візьми, відмінної якості, абсолютно рівний та однорідний та дуже приємно пахне». У чому секрет такої якості? Відповідь проста: «У дотриманні технології та розумінні ризиків». Що я маю на увазі… Щоб отримати сінаж дійсно високої або ж ідеальної якості, ми повинні враховувати можливі ризики, які можуть призвести до повного або часткового псування. Ми маємо розуміти, там, де тонко, там і рветься. Ми завозимо масу, яка є різною за якістю, вона нестабільна — десь більше золи, десь більше вологості — саме у цих місцях згодом і починає «рватися». Дуже боляче потім дивитись на зріз, в якому серед хорошого сінажу є зіпсовані шари. Доречи, це може бути критерієм оцінки, на скільки у вас збільшилась/зменшилась кількість зіпсованих ділянок.

• Що робити у такому разі? Чи можна досягти такого рівня збереженості заготовленої кормової маси, щоб будь-яка ділянка її зрізу була ідеальної якості?

Так, але для цього нам потрібні консерванти. Консервантами слід страхуватися від тих речей, на які ми не можемо вплинути. Наприклад, на ті ж самі погодні умови та/або коли бракує техніки у господарстві (немає можливості рівномірно прив’ялити зелену масу). Всі, хто давно працює з кормозаготівлею, знає, для того, щоб отримати якісний та поживний сінаж, необхідно створити умови для молочнокислого бродіння. Які фактори можуть перешкодити цьому процесу?

• Коливання вологості. Навіть якщо ви завозите масу з певним рівнем вологості, коливання будуть доволі значні. Наприклад, якщо мікрохвильовка показує 35% сухої речовини, то це буде середнє значення, а коливання в партії становитимуть від 28 до 42%. Згодом, у кожній ділянці розвиватимуться свої процеси і, якщо десь розпочнеться псування, то воно пошириться на сусідні ділянки.
• Нестача цукрів. Низька життєздатність молочнокислих бактерій може бути обумовлена низьким накопиченням цукрів у рослині або високою конкуренцією за цукри з гнилісною мікрофлорою. У будь-якому разі, молочнокислі бактерії залишаться голодними, що призведе до недостатньої кількості молочної кислоти у кормі.
• Забрудненість. Ми можемо привезти з поля як велику кількість золи, так і гнилісну мікрофлору, клостридії, плісняві гриби та дріжджі. Слід розуміти, маса, яка пролежала в полі більше 24 год., матиме значно вищі показники вмісту золи та мікробного забруднення. Також на рівень забрудненості може вплинути якість роботи техніки чи тривалий термін прив’ялювання зеленої маси (рис. 1). До того ж, при збільшенні тривалості прив’ялювання зростають втрати сухої речовини, енергетичної цінності, цукрів та погіршується співвідношення цукрів та буферної ємності (табл. 1).

Табл. 1. Вплив тривалості прив’ялювання на поживність корму (Knabe and Weise, 1986)

• Яким чином рівень забрудненості впливає на процес молочнокислого бродіння?

Через забрудненість створюється висока конкуренція за цукри та виникає потреба у більшій кількості молочної кислоти. Мова йде про кислотозв’язуючу здатність або буферну ємність: що вищий уміст протеїну та золи, то більше треба кислот для зниження рН до цільового безпечного рівня.

• Припустимо у нас виникла ситуація, за якої ми не можемо створити сприятливі умови для запуску процесу молочно-кислого бродіння. На заваді можуть стати та ж сама погода та/або забруднення зеленої маси. Що робити у такому випадку?

Ми маємо пам’ятати: «Не можна зробити ідеальний, ефективний та здоровий раціон, використовуючи неідеальну сировину!». Це аксіома всього процесу кормозаготівлі. Що робити у випадку виникнення форс-мажорних обставин? Моя порада: «Керуйте процесом ферментації, страхуйте себе!» У цьому надійними помічниками стануть біологічні або хімічні консерванти, але використовувати їх слід у відповідних умовах та у дозуванні згідно рекомендацій виробника. Для досягнення відмінної якості силосу/сінажу зі злакових та бобових трав, і відповідно використання їх у раціоні з найбільшою вигодою, в змінних умовах необхідно розглядати різні технології заготівлі та збереження (табл. 2).

• Як на мене, здатність культури до ферментації також є важливим показником, який враховує вологість, кількість цукрів та буферну ємність…

Так, враховувати коефіцієнт ферментації (або здатність культури до ферментації) при різних рівнях вологи також необхідно. Якщо коефіцієнт вище 45, то ферментація пройде вдало, якщо 35−45, то здатність культури до ферментації є середньою, а якщо менше 35, то така культура важко силосуватиметься. Давайте розглянемо приклад… При заготівлі люцерни, орієнтуємось на рекомендацію 35−40% сухої речовини (СР). Якщо СР 40%, то коефіцієнт ферментації становитиме 45−50. Отже, така маса легко силосуватиметься. Якщо СР 35%, коефіцієнт ферментації становитиме 40−45 — маса силосуватиметься гірше. І якщо СР менше 30%, коефіцієнт опускається нижче 35 — процес силосування проходитиме доволі важко (табл. 2).

Табл. 2. Технології заготівлі та збереження силосу/сінажу зі злакових та бобових трав

• Чимало господарств, страхуючись від погодних та/ або виробничих негараздів під час закладання силосу/сінажу практикують проміжні укриття. Наскільки така стратегія є технологічно правильною?

Проміжні укриття — це дуже вірне рішення. Особливо, якщо закладання ями затягується на 3-4 дні — на ніч її треба прикривати плівкою. Така стратегія дозволяє мінімізувати доступ повітря і проникнення води в корм у разі опадів. Створюючи герметичні умови, ми допомагаємо цукру, що міститься у зеленій масі, перетворитися в молочну кислоту, яка законсервує корм з усіма поживними його властивостями. Якщо доступ повітря не виключити, то запуститься процес бродіння, який призведе до зростання дріжджів та цвілевих грибів, втрати і так дефіцитних цукрів. Деякі господарства для уникнення просочування повітря в товщу зеленої маси використовують стратегію щоденного підняття штабеля в траншеї на 1 м. У чому її суть? Як відомо,  глибина просочування повітря у товщу маси становить близько 1 м за умов досягнення цільових показників ущільнення. Тож, кожного дня, фахівці поетапно закладають траншею на 1 м по всьому периметру, звісно, бажано шарами не більше 20 см. Таким чином, вони захищають масу, щоб та не окислювалася більше одного дня.

• А як саме глибина проникнення повітря залежить від якості трамбування?

Щільність трамбування важлива з двох причин, Одну ми вже обговорили, це зменшення доступу повітря під час завезення. Друга, це зменшення доступу повітря під час відбору силосу з траншеї. Як я вже говорив, повітря може проникати вглиб траншеї до 1 м (це якщо маса утрамбована з дотриманням всіх технологічних нюансів!), якщо ж трамбування було виконано неякісно — до 3–5 м. Якщо подивитись на дані з таблиці 3, то можна зрозуміти як глибина проникнення повітря залежить від щільності трамбування.

Табл. 3. Глибина проникнення повітря залежно від якості трамбування (Вайс, 1981 р.)

Отже, якщо ви досягли щільності трамбування на рівні 240 кг СР/м³, то повітря проникатиме за добу на 30 см вглибину траншеї (а за три дні досягне 1 м). Відповідно:

• якщо швидкість відбору маси з траншеї складатиме 20 см (1,4 м/ тиждень), то ви постійно будете використовувати масу, яка впродовж 5-ти діб уже контактувала зі свіжим повітрям, та має збільшену кількість дріжджів та плісняви;
• якщо ж швидкість відбору складатиме 30 см (2,1 м/тиждень), то маса, яка буде відбиратися, контактувала з повітрям три дні;
• швидкість відбору у 40 см гарантуватиме використання свіжої маси, яка контактувала з повітрям протягом однієї доби.

• Ми торкнулися деяких технологічних питань щодо роботи з кормовою масою, а саме моментів її трамбування та вчасного укриття. Але технологічних помилок, наскільки я розумію, які роблять господарства при заготівлі основного корму, набагато більше.

Технологічні помилки, звісно, бувають, головне — робити висновки і більше їх не повторювати. Адже все, що ми пропустимо або не виконаємо на етапах заготівлі, впливатиме на якісні показники та збереженість кормової маси. Тож, на які технологічні нюанси слід звертати акцентовану увагу?

1. Питання швидкості. Іноді ми душе поспішаємо (причин предостатньо — брак часу або техніки, погодні умови тощо) заповнити траншею зеленою масою. Технологам господарств майже приходиться кидатися під колеса КАМАЗів, адже вони розуміють, що масу з поля везуть занадто вологою.
2. Завжди актуальною є проблема засмічення корму. Треба постійно моніторити роботу техніки, дивитись, як вона працює в полі по золі (чи не гребе землю). Зрозуміла річ, надмірний вміст золи в зеленій масі є небажаним. Мінімальний її рівень для злакових і бобових трав має становити не більше 8-10% від СР. Але в чому полягає основна фішка? Візьмемо,  за приклад, люцерну. Ми розуміємо, що показник власної золи люцерни (макро- та мікроелементи, які в ній присутні) становить 8%. Відповідно, коли у нас цей показник доходить до 10%, це нормально, а якщо до 12% — значить ми «нагребли» золи вдвічі більше.
3. Проблема коливання сухої речовини. Ми розуміємо, що зранку, в обід і надвечір можуть бути різні погодні умови, ті ж самі температурні коливання. Відповідно, нам треба правильно розпочати і закінчити процес заготівлі — Щоб це зробити грамотно, нам необхідно зафіксувати рівень СР. Для цього треба виставити критично низькі рівні вологості. Наприклад, ми розуміємо, що люцерно добре силосується за умов 40% СР. Отже, для того, щоб запустити і закінчити процес силосування, у нас контрольна точка повинна бути на рівні 37% СР, при умові що це невелика кількість маси, і за рахунок покращення погодних умов, вологість швидко зменшиться.
4. Робота тракторної техніки на траншеї. Чи повинні, наприклад, там працювати два трактори без перерви? Так, перерва має бути, але регламентовано, не більше 15-20 хв. кожні 2-3 год. Часто трактористи поспішають на траншеї. Особисто я завжди контролюю за швидкістю пересування техніки по траншеї — трактор повинен їздити не швидше, ніж я ходжу. Якщо трактор їздитиме швидше, маса не зможе утрамбуватися належним чином.
5. Максимально швидка герметизація. Ми маємо розуміти, що всередині маси відбувається активний процес ферментації, виділяється вуглекислий газ, який є важчим за повітря, тому опускається на дно траншеї. Тобто постійно під плівкою ми маємо розріджений тиск. І якщо повітря «знайде» спосіб попасти у товщу траншеї, воно це обов’язково зробить. Тому, ще раз повторюю, герметизація має бути швидкою та надійною. Траншею потрібно герметично вкрити за 1–2 дні, або, як я вже говорив, використовувати щоденне проміжне укриття на ніч.​

• При виборі біологічного консерванту на які його характеристики необхідно звертати увагу?

Головне питання, яке виникає при виборі біологічного консерванту, скільки бактерій на грам силосу — 100…300…600 тис. чи більше — має бути. У цьому питання краще дотримуватись рекомендацій виробника. Є, наприклад,  дослідження, які доводять, що внесення 100 тис/грам призводить до зменшення втрат. Але, насправді, питання не в кількості, а в якості. Тобто, які саме бактерії ми вносимо, в яких умовах вони життєздатні? Знову-таки, кожний виробник вирішує ці питання по-своєму. Хтось додає допоміжні, менш ефективні бактерії, а хтось шукає основні, які є дієвими в більш широкому діапазоні умов.

Щодо ефективності бактерій… Найкращим ферментером визнана L. Plantarum. Хоча і у неї є слабке місце — повільніша швидкість ділення порівняно з іншими значно «швидшими» бактеріями, до того ж вона потребує більш комфортних умов (температура, рН, вологість), фаза росту в неї буде довша. Цю проблему можна вирішувати різними шляхами.

• Одні виробники консервантів додають менш ефективні бактерії, але більш життєздатні у певному діапазоні умов, де L. Plantarum малоактивна. Саме тому у таких продуктах кількість бактерій є більшою. Це робиться для того, щоб за рахунок різних бактерій перекрити різні ризики та умови.
• Інші вважають що, чим більше штамів різних бактерій використовується, тим менш прогнозований розвиток подій та більша невизначеність, яка з них може домінувати. Тому вони витрачають ресурси на пошук штамів L. Plantarum, які швидше діляться та життєздатні в ширшому діапазоні умов, щоб гарантовано надати їм перевагу та отримати більшу кількість молочної кислоти з меншої кількості цукрів. І це також спрацьовує.

Моя порада: «Пробуйте у себе в господарстві різні консерванти, порівнюйте їхню ефективність дії, знаходьте для себе той препарат, із яким будете працювати не один рік».

• Які правильно оцінити ефективність того чи іншого консерванту?

Для оцінки ефективності консерванту необхідно звертати увагу на:

• рівень рН за різної вологості. Якщо рН зависокий, в чому проблема? Невистачило цукрів, чи бактерії їх не використали. Подивіться на кількість цукрів, що залишились. Цільовий рівень рН залежно від вологи можна визначити за формулою:

3,71+ (0,0257 x X)

«Х» — це відсоток сухої речовини. Чим менший показник рН від цільового розрахункового рівня, тим краща анаеробна стабільність, відповідно, тим якісніше та довше буде зберігатися сировина

• вміст оцтової та масляної кислот. Верхня допустима межа для масляної кислоти — 0,3% СР, оцтової — 3,0%. Однак, для злакових та бобових трав, що менше, то краще. Іноді виробники в своїх експериментах показують вміст кислот не у перерахунку на суху речовину, а в фізичній. Це неправильно…

• вміст аміаку. Максимально допустимий рівень 10% від загального азоту, але у жодному разі не від сухої речовини, а від загального азоту;
• кількість спор клостридій. Їх повинно бути не просто менше при порівнянні сінажу з консервантом та без. Їх має бути менше 500 спор/грам силосу.

Коментар господарства

• СТОВ «Прогрес» займається як рослинництвом, так і тваринництвом, при цьому молочне скотарство є пріоритетним напрямом виробництва. Загальна кількість утримуваного поголів’я великої рогатої худоби становить 2200 тис. гол. (1200 гол. фуражних корів, дійних — 1000 гол.).
• Працюємо з чорно-рябою голштинізованою породою.
• Середня тривалість продуктивного використання корів — три лактації.
• Доїмо 36 т молока в день (середньодобовий надій на дійну корову складає 36 л) тричі на добу (о 4.00, 12.00 та 20.00).  Виробляємо молоко екстра-ґатунку (вміст жиру —3,7-3,8%, білка — 3,4%, КСК — 90 тис./мл).
• Маємо власну кормову базу. Корм роздаємо двічі на день, підгортаємо — до 12-14 разів на день.
• Склад раціону дійних корів: кукурудзяний силос, сінаж житній, корнаж, комбікорм (шрот ріпаку, макуха ріпаку, соєва оболонка), крейда, сіль, вапно, соняшникова макуха, премікси, подрібнена солома.
• Сухостійних корів розділяємо на ранній і пізній сухостій. Раціон корів раннього сухостою складається із соломи, кукурудзяного силосу, житнього сінажу, комбікорму (шріт ріпаковий, макуха соняшникова, макуха соєва), солі, крейди, преміксу. Корови пізнього сухостою годуємо соломою, плющеною кукурудзою, мелясою, силосом кукурудзи та комбікормом.
•  В обробітку господарства знаходиться 3 500 га землі. Під кормові культури виділяємо близько 1000 га (350 га під жито, 400 га — на силос, 130 га — трави). Заготовляємо кукурудзяний силос кукурудзи, житній сінаж, сінаж трав’яний (із костриці тростяноподібної «Нутріфайбер», NutriFibre) та люцерновий. Минулого року заклали 17,5 тис. т силосу (вийшло 8 траншей) — останніми роками при закладанні завжди використовуємо біологічний консервант. Щодо сінажу… То його заготовляємо тільки з хімічним консервантом (з ним ми працюємо з 2020 р.), хоча раніше використовували біологічний.

 — Вважаю застосування консервантів при закладанні силосу/сінажу необхідною процедурою. Поясню чому… Всі розуміють, високопродуктивні тварини на фермі та якісне молоко вимагають хорошої годівлі. Потреби дійного поголів’я у поживних речовинах можна задовольнити лише за допомогою смачних кормів високої якості. А як ми можемо гарантувати високу якість силосу чи сінажу за, наприклад, несприятливих погодних умов (особливо при опадах чи вологій погоді) при їх закладанні? Зрозуміло, що навіть при дотриманні базових технологічних вимог процесу силосування/сінажування від капризів погоди ніхто не застрахований. А ми знаємо, що в таких умовах консервант не тільки допоможе закласти зелену масу високої якості (ми не будемо залежати від погоди і не будемо боязко дивитись на вологість маси), а і мінімізує її псування у верхніх шарах під час подальшої експлуатації. До того ж, при затягуванні процесу кормозаготівлі ми обов’язково використовуємо проміжні укриття (намагаємося заготовляти за день близько 1200 т). Отже, всіма цими технологічними прийомами (використання консерванту, якісне укриття тощо) ми мінімізували виробничі ризики, що пов’язані з кормовими проблемами (стали згодовувати набагато менше концентратів), здоров’ям корів та рівнем надоїв. Якісний корм містить більше енергії, має оптимальний склад органічних кислот і хорошу перетравність. Тварини стали споживати більше сухої речовини (в середньому на 1–2 кг більше) з силосу/сінажу, обробленого консервантами. А коли корова споживає більше сухої речовини, то продукує більше молока.