Промислове вирощування фісташки поза природним ареалом її розповсюдження: основні складові агротехніки

Кон'юнктура ринку, досягнення селекції та глобальні кліматичні зміни призводять до того, що культури, які не можна було уявити в зоні помірно континентального клімату ще 20–30 років тому, стають придатними не лише для присадибного, але й промислового вирощування в наших краях. Однією з таких культур може стати фісташка справжня (Pistacia vera). На сьогодні світовим лідером з вирощування фісташки є Іран. Проте, 2 місце за обсягом виробництва цього горіха посідають США, тобто країна де Pistacia vera в природі не зустрічається взагалі. Також набирає обертів вирощування фісташки і в Європі, в першу чергу в середземноморських країнах, таких як Іспанія, Італія, Греція. Останнім часом цікавість до цієї культури зростає і в Україні, тому досвід промислових плантацій фісташки поза межами її природного ареалу може стати в нагоді для тих, хто наважиться на цей довготерміновий проект в нашій країні.

Біологія фісташки та вимоги до середовища

Фісташка (Pistacia vera)  ― дерево висотою 6–8 м, хоча окремі екземпляри сягають 10 і більше метрів. Пристосована до спекотного та посушливого клімату, ця рослина має широко розгалужену кореневу систему, яка може проникати на 15 м вглиб. Завдяки цьому фісташка успішно зростає навіть на тих ґрунтах, де інші види дерев не здатні давати врожай. Коренева система також активно розростається вшир і в верхніх горизонтах ґрунтового профілю. Якщо такі корені є численними, то дерево більш життєздатне, має добре розвинену крону, яка забезпечує більш рясне та регулярне плодоносіння, яке значною мірою залежить від води та живлення.      

Зростає дерево доволі повільно і перший врожай дає через 5–8 років після посадки. Фісташка живе сотні років, тому закладений одного разу фісташковий сад забезпечить майбутні врожаї і дітям, і онукам. 

Фісташка ― дводомна рослина, яка представлена чоловічими та жіночими деревами. Маючи висоту до 10 м та відкритий габітус, дерево здатне перегинатись, тому в промислових садах потребує опори. Стовбур  фісташки зазвичай короткий, а от гілкування рясне і крона також густа.  Фісташка —вітрозапильна рослина, маловибаглива до ґрунтових умов. Для неї підходять ґрунти з високим вмістом кальцію, тобто вапнякові, лужні та засолені ділянки. В цілому вона надає перевагу лужним ґрунтам і росте в інтервалі рН від 7,5 до 9,3. В той же час у Каліфорнії вона успішно росте і на слабокислих ділянках. Фісташка також добре переносить ґрунти з різним гранулометричним складом, хоча більш прийнятними для неї є ті, в яких переважає фракція піску. Стійка до засолення ґрунтів, вона також здатна і до використання води, якість якої не підходить для зрошення інших культур. Для фісташки достатньо вмісту гумусу на рівні 1,5 %, щоб давати добрий врожай.

Важливим для фісташки елементом живлення, окрім азоту, калію та фосфору, є також бор. Фісташка може переносити морози до -21-23^о С. Як це не дивно, але через пізнє цвітіння пошкодження морозом цієї теплолюбної рослини часто буває меншим, ніж у деяких інших плодових дерев. Фісташка також потребує певного періоду холодної погоди, яка спонукає рослину до цвітіння з настанням весни. Сума активних температур коливається в межах 2500-3000 °С в залежності від сорту.

Є у фісташки і певні недоліки. Наприклад, для неї притаманна періодична врожайність, коли рясне плодоносіння відбувається раз на 2 роки. Вирівняти врожайність до певної міри вдається за допомогою додаткового внесення добрив. На фісташці можуть зустрічатись і плоди-пустоцвіти. Ця проблема вирішується за допомогою зрошення, підбору сортів та правильної схеми насадження, щоб забезпечити достатнє вітрове запилення.  

Підхід до вирощування фісташки залежить від регіону. Якщо в Італії або Туреччині фісташкові дерева зазвичай ростуть у суворих ґрунтових та гідрологічних умовах за рахунок високої живучості, то в США (Каліфорнія) або Греції фісташкові плантації розташовують на зрошуваних землях, а самі дерева доглядаються як і будь-які інші культурні плодові дерева, завдяки чому досягається висока врожайність культури. Враховуючи високу стійкість до суворих природних умов, фісташка здатна успішно рости там, де інші види плодових дерев та інших сільськогосподарських культур продуктивно рости не можуть.

Підготовка ґрунту

Для вирощування фісташки підійдуть землі, на яких вирощувались звичайні сільськогосподарські культури. Перед закладанням фісташкового саду здійснюють плантажну оранку глибиною до 90 см. Якщо ділянка має дуже щільне підґрунтя, тоді обробка ділянки здійснюється на глибину до 1,5 м. Після цього на ділянці як мінімум двічі здійснюють дискування та вирівнюють поверхню. Це важливо зробити, щоб забезпечити активний розвиток кореневої системи та добру інфільтрацію води. Підготовку ґрунту здійснюють за рік до висадки фісташки.

Після насадження здійснюють обробку досходовими гербіцидами (Проул, Гоал) через обприскування міжрядь смугами 1,8 м завширшки (тобто майже 1/3 всієї площі). В перший рік здійснюється й ручне сапання у пристовбурових кругах. В перші 5 років досходові гербіциди застосовуються восени. Протягом сезону може також здійснюватися локальна часткова обробка  післясходовими контактними гербіцидами в місцях активного розповсюдження бур’янів. З цією метою можна використовувати Раундап або комбінацію Раундапу та Гоал. Міжряддя також тричі дискують, починаючи з першого року.      

Проте, перше рентабельне плодоносіння може бути отримане лише на 4-5 рік після щеплення, хоча плоди нерідко з’являються вже на третій рік. Тому до активного плодоносіння агровиробник може традиційно використовувати цю ділянку, вирощуючи в міжряддях баштанні, зернові та бобові культури.

Підбір сортів

Промислове вирощування фісташки поза межами природного ареалу її розповсюдження вимагає висадки на плантації трьох сортів/видів:

Підщепа іншого сорту або іншого виду.
 Сорт жіночої рослини, що буде плодоносити (прищепа).
 Сорт чоловічої рослини, що буде запилювати жіночі плодоносні дерева.

Враховуючи кліматичні умови та загрозу основних патогенів, наприклад, вертицильозу, дуже важливо підібрати правильну підщепу. З цією метою використовують інші види фісташки, наприклад, Pistacia integerrima або міжвидові гібриди, наприклад, доволі розповсюджений UCB1 (гібрид між P. integerrima та P. аtlantica).  Як підщепа також інколи використовується фісташка китайська (Pistacia chinensis). Цей вид фісташки є найбільш стійкий до суворих зимових умов і може витримувати морози до ― 25 оС.

На європейському континенті використовується для підщеп декілька видів фісташки, в тому числі і безпосередньо Pistacia vera, але найчастіше Pistacia terebinthus та P. аtlantic.  Деякі науковці вказують, що суміщення P. аtlantic з певними розповсюдженими сортами, в тому числі Керманом, не завжди є успішним, але більшість з них вважає, що P. аtlantic забезпечує добре приживання. Сумісність Pistacia terebinthus з більшістю сортів є нормальною. Більше того, практично всі наукові джерела сходяться на тому, що найбільшою стійкістю до холодів, у порівнянні з іншими підщепами, вирізняється саме Pistacia terebinthus. Продуктивний період життя фісташкового саду триватиме на таких підщепах, як  Pistacia terebinthus, 200 років, P.vera — 150 років і P. lentiscus — 40 років.

При підборі сортів жіночих рослин звертають увагу на високу продуктивність, якість горіхів, періодичність плодоношення, період цвітіння. Останній фактор дуже важливий у тих регіонах, де бувають весняні заморозки. Відповідно є ранньо-, середньо- та пізньоквітучі сорти. Найбільш розповсюдженими сортами жіночих рослин є Керман, Матеар, Ларнаца, Наполетана, Сфакс, Кастел. Серед чоловічих сортів найчастіше використовують Петерс та С-спесіаль. Для природних зон з великою ймовірністю заморозків у квітні найбільш рекомендованими жіночими сортами є ті, що пізно цвітуть: Кастел, Керман або Наполетана. 

Закладка плантації та догляд

Стандартна схема посадки — 5×6 м. Практикується і більш розлога схема, наприклад 6×7 м. Навіть за такої відстані на 1 га вдається розмістити більш ніж 200 дерев. Оскільки фісташка є дводомною рослиною, то потрібно правильно розсадити чоловічі та жіночі екземпляри. Кількість чоловічих екземплярів також залежить від того, які сорти насаджуються і зрошуються вони чи ні. 

В цілому для промислової культури співвідношення чоловічих до жіночих дерев може складати 1:20, але для запобігання ризиків та нерівномірності плодоносіння все ж таки рекомендується співвідношення 1:8 або 1:10. Жіночі рослини цвітуть близько 14 днів, але кожна окрема квітка сприймає пилок лише протягом 2–5 днів. При цьому чоловічі рослини зацвітають на декілька діб раніше. Рослини розміщують або за рівномірною схемою або з урахуванням панівних вітрів.

Схема розташування жіночних та чоловічих рослин на плантації, де Ч – чоловіча рослина, ж – жіноча рослина.

Варіант розташування, коли немає чітко виражених панівних вітрів

Варіант розташування при домінуванні північно-західних вітрів

(далі буде)

Олексій Бурковський, перекладач, агроном