Засіки на експорт

Чи справді в Україні так багато зерна, що його можна без обмежень вивозити за кордон?

Записала Галина Квітка,
спеціально для ж-лу «Пропозиція Нова»

Амброзія вже невдовзі може стати серйозною перешкодою для експорту українського збіжжя. Про це під час круглого столу «Експорт зерна через порти України», який організувало в Одесі інформаційне агентство АПК-Інформ, заявив завідувач відділу Держінспекції карантину рослин Вадим Чайковський. Виявляється, за вісім місяців нинішнього року карантинні служби України одержали претензії від В'єтнаму, Росії та Білорусі щодо фітосанітарного стану зернових вантажів.
«І якщо претензії в'єтнамської сторони стосувалися підвищеного вмісту в зерні живого довгоносика, що, зрештою, можна визнати "робочим моментом", то до сигналів від наших російських і білоруських колег слід ставитися досить серйозно, бо в них ішлося про перевищення допустимого вмісту в зерні насіння амброзії», - зазначив посадовець. І такі випадки треба аналізувати дуже ретельно, адже з 2013 р. в більшості країн об'єднаної Європи істотно посилюються вимоги щодо припустимого вмісту амброзії в імпортованому зерні. Оскільки, за даними Держкарантинінспекції, площа заражених амброзією сільгоспземель в Україні становить близько 3,5-4 млн га - це серйозна загроза і для внутрішнього ринку, і для експорту.
У багатьох країнах, наголосив Вадим Чайковський, існує практика: якщо в партіях зерна з якоїсь держави неодноразово виявляють зараженість амброзією, то на експорт зазначеної продукції звідти накладають вето.
Незважаючи на досить реальну для нашого зерна загрозу, яку, за потреби, завжди можуть використати з користю для себе закордонні країни-конкуренти, щоб призупинити експорт наших хлібних культур, головною темою обговорення в Одесі було все ж не «амброзійне» питання.
Під час круглого столу, що зібрав трейдерів, виробників зерна, представників державних органів, а також портів, елеваторів, транспортно-експедиційних, сюрвейєрських компаній більше говорили про можливості нашого зернового ринку в нинішньому маркетинговому році (липень 2012 - червень 2013).

Підраховуємо збіжжя
Зерновий баланс для учасників одеського заходу підбив керівник служби бізнес-проектів ІА АПК-Інформ Родіон Рибчинський. На його думку, один із чинників, який, безперечно, негативно позначився на нашому нинішньому зерновому балансі, - несприятливі погодні умови: посушлива осінь минулого року, морозна зима й знову весняне та літнє бездощів'я.
Ще один фактор, який сплутав торгівцям збіжжям усі карти, - високі ціни, що встановилися на світовому ринку на хлібні культури. Вони почали дорожчати з самого початку нинішнього маркетингового року. За словами доповідача, такого давно не було. Традиційно, всі знали й звикли, що в період масового збирання в нас фіксували певний ціновий провал. Іноді дуже серйозний, коли уряд шукав для аграріїв різні механізми компенсації. Цього року нічого такого не сталося, тому що не було цінової ями. Навпаки, розпочалося зростання. Як стверджує Родіон Рибчинський, «ми вступили в новий маркетинговий рік із грандіозними рекордними залишками зерна: понад 12 млн т. Точніше -12,6 млн по всій зерновій групі. Такого ніхто пригадати не може, бо Україна протягом багатьох років мала перехідні залишки в межах 3,5-5 млн т. А тут -більш ніж вагомі перехідні залишки». (Варто одразу зауважити, що з такими твердженнями погодилися не всі учасники круглого столу. Є таке припущення, що офіційна статистика «під вибори» перестаралася і в перехідні залишки записала ще й зерно нового врожаю, зібране в червні. А в перший літній місяць намолотили його чимало).
Водночас на засіданні круглого столу було озвучено інформацію про те, що ми вступили в новий маркетинговий рік із рекордним за темпами зменшенням площ під пшеницею: посіви скоротили більш ніж на мільйон гектарів. І на понад 500 тис. га менше було засіяно ячменем. Знов-таки це обумовлено як погодою під час висівання озимих, так і кон'юнктурою ринку на той період. Адже восени ціни на зернові були невисокі. Натомість знову розширили посіви кукурудзи - до рекордних 4,7 млн га, що дало підставу рапортувати про очікувану валову прибавку зерна «королеви полів». Та все ж, у результаті, посівні площі всіх зернових культур зменшилися до 15,3 млн га, тобто на 3%, якщо порівнювати з роком минулим. І зумовлено це різким зменшенням посівних площ під пшеницею та ячменем, але частково компенсовано розширенням площ під кукурудзою.
Погодні умови внесли свої корективи і в показник середньої врожайності зернових: він упав до 31,2 ц/га, що вже на 17% менше, ніж минулого сезону.

Хліб є, бракує народу, щоб їв
АПК-Інформ, за словами Родіона Рибчинського, прогнозує валовий збір усіх зернових у межах 44,8 млн т. Таким чином, з урахуванням перехідних залишків, знову матимемо більш ніж оптимістичний баланс. На тлі цифр 2009/2010 і «провального» 2010/2011 року - це «більш ніж гідний для українського АПК результат».
Є ще один вагомий чинник, який дає велику пропозицію зернових: рік у рік в Україні не збільшується, а зменшується внутрішнє продовольче споживання зерна. Зумовлено це об'єктивними факторами: доходи громадян істотно не зростають, а кількість населення скорочується. Відповідно, і купівельна спроможність низька, і самих покупців хлібобулочних виробів стає менше. Як наслідок, знову спостерігаємо падіння внутрішнього продовольчого споживання до 5,3 млн т зерна за рік. Потреба у фуражному зерні при цьому потроху зростатиме завдяки збільшенню поголів'я свиней і курей. У птахівництві активно розвивається й м'ясний, і яєчний напрями. А зростання виробництва свинини можна зарахувати в актив агрохолдингів. Тож, за прогнозами, не набагато - на 300 тис. т - збільшиться споживання кормового збіжжя.
Насіння, а також зерно, призначене для переробки на спирт, солод, крохмаль, - це все традиційні обсяги. Плюс-мінус тут не має особливого значення.
Висновок: внутрішнє споживання дещо (на півмільйона тонн) може зрости завдяки кормовій групі й становитиме в поточному маркетинговому році 26,3 млн т.
Таким чином, з урахуванням різниці виробленого й того, що споживається всередині країни, ми маємо теоретично відправити на експорт близько 23 млн т хлібних культур. Тому що аграрний сектор експорторієнтований, а внутрішній ринок не розширюється такими швидкими темпами, щоб усе зібране зерно можна було спожити. Але в цьому разі потрібно наголосити на слові «теоретично». Бо й торік теоретично ми могли постачити на зовнішні ринки 24 млн т хлібних культур. Насправді, вийшло набагато менше. Тобто між теорією й практикою - різниця істотна.

Шукаємо відповіді в «культурних» питаннях
Основні експортні культури в нас, як відомо, - пшениця, ячмінь, кукурудза.
Саме завдяки пшениці й маємо величезні перехідні залишки. Адже на внутрішньому ринку, за оцінками фахівців, її залишилося близько 8 млн т. Хоча не можна не враховувати істотне (понад мільйон гектарів) скорочення під нею посівних площ, що, безперечно, позначилося на валовому зборі. Та ще й зменшення врожайності через погодні умови, тож і маємо врожай у межах 14,6 млн т. Якщо проаналізувати останні роки, то менше виробили збіжжя хіба що 2007/2008 маркетингового року. Тоді мали і неврожай, і обмеження експорту. Звичні ж для країни обсяги - 16, а то й 20 млн т. Наскільки уразливим виявиться цей відкат для внутрішнього ринку, думається, незабаром знатимемо. А зважаючи на кон'юнктуру, на жаль, уже тепер можемо спостерігати негатив: багато компаній перепрофільовують свій зерновий напрям, відмовляючись від посівів пшениці на користь технічних культур і кукурудзи. Але факт: зниження виробництва пшениці проти минулого сезону - мінус 34%. Тож з урахуванням перехідних запасів маємо 22,5 млн т пшениці, що загалом досить добре. Це всього на 10% менше, ніж на цей час торік. І трохи менше, ніж 2009/2010 МР. Тож згадаймо: в 2010/2011, 2009/2010 маркетингових роках діяло обмеження експорту майже за такої самої пропозиції пшениці на ринку.
На завершення можна сказати: є реальна можливість експортувати в поточному маркетинговому році 5 млн т пшениці, що не набагато менше, ніж попереднього сезону. Хоча треба враховувати, що пшениця в Україні належить до стратегічного продукту, на вивезення якого за кордон у будь-який момент можуть ввести певні обмеження «через потребу гарантування внутрішньої продовольчої безпеки».