День поля Німецького аграрного центру на Черкащині

20 вересня Німецький аграрний центр в Україні (с. Поташ, Маньківський р-н, Черкаська обл.) відзначив третій рік своєї діяльності проведенням Дня поля. Засновник цього проекту - Асоціація подальшого розвитку сучасних сільськогосподарських методів та технологій в Україні (AMTU).

Ю. Михайлов,
propozitsiya@univest-media.com

Цього року День поля в с. Поташ прийняв понад 600 учасників.
Німецький аграрний центр пропонує в Україні нову концепцію підвищення професійної кваліфікації спеціалістів сільськогосподарських підприємств (керівники, агрономи, механізатори, зоотехніки). НімАЦ проводить семінари для студентів та викладачів аграрних навчальних закладів. На семінарах розглядають всі нюанси сучасних технологічних процесів, вивчають конструкторські особливості та принцип роботи новітніх сільськогосподарських машин на практичних заняттях на дослідному полі НімАЦ.
Цього року в заході взяв участь новопризначений аташе з аграрних питань посольства ФРН в Україні д-р Ансгар Ашфальк.
«Пропозиція» звернулася до одного з учасників та кількох організаторів цьогорічного Дня поля з проханням прокоментувати ефективність застосування німецьких технологій в умовах складного цьогорічного сільськогосподарського сезону.

Д-р Вольфганг Фокк,
президент Асоціації компаній,
які підтримують діяльність НімАЦ (AMTU):
«AMTU опікується діяльністю Німецького аграрного центру. До нашої асоціації входять всесвітньо відомі компанії, що працюють в Україні: "Амазоне", "Клаас", КВС, "Лемкен", "Топфер", ХАКА, "Йосера", "Хорш", "Штела", ИАСФ, "Норіка", "Штрубе" "Штефес".
На жаль, лише за підтримки тільки компаній - членів Асоціації Німецький аграрний центр не може повною мірою досягти поставленої мети. Тому нам допомагає міністерство продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів Німеччини, університет Хоенхайм, компанія "ADT Проект", навчальний центр DEULA.
І всіх їх об'єднує одна мета: розвивати та підтримувати стабільний і успішний аграрний сектор України, підвищувати кваліфікацію працівників українських підприємств. Щорічні Дні поля є найважливішою подією року для Німецького аграрного центру».

Костянтин Сарнацький,
генеральний директор компанії «КВС-Україна»:
«Усупереч тому, що рік був надзвичайно складним, він для нас видався успішним. Візьмемо цукрові буряки. Справді, від погодних катаклізмів постраждали бурякосійні господарства Полтавщини, Черкащини. А от для Західної України це чудовий рік, а Західний регіон - це 70% виробництва солодких коренів. І дощі там випадали - як за розкладом.
З іншого боку, сучасна генетика дає змогу суттєво пом'якшити несприятливі погодні умови. Вона тісно пов'язана з технологією вирощування, що ми й бачимо на цих демонстраційних полях.
Якщо подивитися на інші культури, насамперед на кукурудзу, то це - реальні гроші для сільгоспвиробників, хоча кукурудза - не панацея.
Тому ми задоволені цього року, першою чергою, сегментом зернових культур: кукурудза, пшениця та гібридне жито. Продаж насіння гібридного жита нинішнього року зріс у 15 разів, тому що це - морозостійкість, висока ціна.
Ринок соняшнику "перегрітий": його вже забагато. Ми не займаємося просуванням соняшнику, оскільки не бачимо в цьому сенсу ані для компанії, ані для України. Альтернативою соняшнику, особливо для Західної України, є ріпак, але три останні роки були несприятливими для його виробництва: немає дощів тоді, коли його треба сіяти. Тому все більше увагу виробників привертає вирощування сої.
Ми хочемо інвестувати в науку: в селекцію, адаптовану до умов України. І це був би справді рішучий крок, який дав би змогу з'ясовувати придатність сортів і гібридів уже на ранніх етапах їхнього створення і пропонувати вітчизняному виробникові найкраще, а не просто щось з Європи чи Америки. Але через законодавчі заборони створюється враження, що Україні ноу-хау не потрібні.
Ще одна проблема України - люди. Поставимо запитання: якщо ми розвиваємо великі агрохолдинги, то до якої межі? І процес накопичування "земельних банків" має спиратись на раціональність та економічну ефективність, а не просто перебувати в стані очікування дозволу на торгівлю землею. І ось ця непевність породжує подальшу непевність у всьому секторі. Для нас - це теж ризик, оскільки ми не розуміємо до кінця, у що саме ми інвестуємо».
Іван Паламар,
радник із продажу техніки представництва компанії «Клаас» в Україні:
«Була програма випуску комбайнів MEGA в м. Павлоград, причому частина комплектуючих була українського виробництва, наприклад, шини, диски тощо. Тепер, на жаль, точиться більше балачок щодо необхідності співпраці, ніж реальних дій у цьому напрямі. Складається враження, що в Україні відсутнє бачення того, куди слід рухатися.
Для виходу із ситуації, що склалася у вітчизняному сільськогосподарському машинобудуванні, потрібно, насамперед, переглянути норму, за якою «українською» вважається продукція, що має локалізацію не менше 51% - такого немає ніде у світі.
Друга серйозна проблема - підготовка спеціалістів для сільського господарства, внаслідок чого відчувається їхній гострий дефіцит. Тут виникає зачароване коло: брак спеціалістів спонукує застосовувати все потужнішу техніку, що, своєю чергою, призводить до подальшого зменшення попиту на спеціалістів, а через це наростають соціальні проблеми в сільській місцевості».
На закінчення. Ці потуги щодо співпраці між провідними західними компаніями та українською владою нагадують подружжя, яке переживає серйозну сексуальну дисгармонію: один хоче і може, а іншому все байдуже, і він сам не знає, чого він хоче або що йому насправді потрібно.