Вирощування в монокультурі: прибуток сьогодні — проблеми завтра

Сівозміна досі залишається важливим інструментом у сільському господарстві, хоча останніми роками її застосування помітно скоротилося. Все більше господарств переходять на вирощування однієї культури на одних і тих самих полях — так звану монокультуру. Це явище має як переваги, так і суттєві ризики.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на Інститут живлення рослин.

Монокультура — це коли на одному полі щороку висівають лише одну культуру, повністю відмовляючись від чергування з іншими. Такий підхід набуває поширення як за кордоном, так і в Україні. Але досвід показує: родючість ґрунтів при цьому знижується, а ризики для врожаю — зростають.

Ще у 1970-х роках вчені з Австрії провели дослідження, яке показало, що тривале вирощування кукурудзи на одному полі зменшувало врожайність на 14% порівняно з сівозміною. Причина — винос поживних речовин із ґрунту і недостатнє внесення добрив відповідно до умов конкретного поля.

«На високогумусних ґрунтах ще можна вирощувати одну культуру протягом 6–10 років. Але на менш родючих землях цей період значно коротший — лише 3–5 років», — зазначають науковці.

Монокультура також несе ризик тотального ураження рослин хворобами чи шкідниками. Якщо культура однакова по всьому полю, то в разі зараження постраждає весь урожай. Це загрожує великими фінансовими втратами.

Ще одна проблема — виснаження ґрунту. Без змін культур зменшується кількість азоту, сповільнюється процес утворення гумусу, земля швидше втрачає родючість. У таких умовах доводиться дедалі більше покладатися на добрива, особливо мінеральні, що призводить до забруднення та ущільнення ґрунтів.

В Україні найбільш поширеними монокультурами залишаються соняшник, кукурудза та ріпак. Вони приносять прибуток і мають стабільний попит, тому аграрії часто з року в рік сіють їх на одних і тих самих полях. Проте саме ці культури особливо швидко виснажують землю.

Надмірне застосування добрив і відсутність органічної речовини активізують процеси дегуміфікації — зниження вмісту гумусу в ґрунті. Це ставить під загрозу подальшу ефективність землеробства.

Науковці наголошують: планування сівозміни, правильне удобрення та чергування культур — це не просто "старі методи", а основа сталого землеробства. Монокультура дає короткострокову вигоду, але у довгостроковій перспективі може призвести до втрати головного ресурсу аграріїв — родючої землі.