Вперше оцінено прямі фізичні руйнування заповідних територій України: 1314 об’єктів у «зоні випаленої землі»

Повномасштабне вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, призвело не лише до окупації близько 18% української території та руйнування інфраструктури, але й завдало безпрецедентної шкоди природним екосистемам. Особливо постраждав природно-заповідний фонд (ПЗФ), де зосереджені ключові фрагменти дикої природи.

Про це пише Пропозиція з посиланням на Українську природоохоронну групу.

Донедавна оцінки впливу війни на ПЗФ часто ґрунтувалися на припущенні, що всі заповідні території в зоні окупації автоматично втрачають природоохоронний статус. Проте такий підхід не дозволяв відокремити реальні фізичні руйнування від формального статусу.

Новий підхід: «Зона випаленої землі»

Українські дослідники застосували новий підхід, який дозволив отримати просторово точні дані, що чітко відмежовують прямі фізичні руйнування від непрямих наслідків, таких як втрата управління, мінування чи обмеження доступу.

Для цього була розроблена геопросторова модель, що інтегрувала межі об’єктів ПЗФ, карти фортифікаційних споруд, динаміку лінії фронту, дані про бойові події та супутникові знімки пожеж. Результатом став інтегрований шар, який умовно назвали «зоною випаленої землі».

У межах цього контуру природні екосистеми з високою ймовірністю зазнали такого сильного руйнування або деградації, що їх відновлення без тривалих спеціальних заходів неможливе. Контур сформовано на основі кількох ключових факторів впливу: зафіксовані бойові дії, зони будівництва фортифікацій, території, затоплені через руйнування Каховської ГЕС, а також так звана «сіра зона» – смуга, де лінія фронту неодноразово змінювалась.

Пожежі та мінування: як їх врахували

Важливо зазначити, що фактори мінування та пожеж на стартовому етапі не використовувалися як окремі просторові шари.

Міни, попри небезпеку для людей і тварин, фактично не завдають прямої шкоди більшості компонентів екосистем до моменту вибуху. Їхній основний вплив полягає в блокуванні можливостей охорони територій та контролю, тобто вони виступають джерелом непрямих наслідків. Крім того, достовірні карти мінних полів відсутні.

Щодо пожеж, то всі займання, зафіксовані супутниками NASA FIRMS у межах «зони випаленої землі», вважалися такими, що мають військове походження. Це пов’язано з тим, що на цих територіях майже відсутня господарська діяльність, і джерелом займання могли бути лише бойові дії чи боєприпаси.

Кількісні показники шкоди

Результати аналізу вперше дали змогу отримати точні кількісні показники.

«До "зони випаленої землі" потрапило 1314 об’єктів ПЗФ з понад 8500 існуючих в Україні», – йдеться у дослідженні.

Зокрема, 885 територій зазнали впливу воєнних пожеж, а 98 об’єктів були порушені внаслідок будівництва фортифікаційних споруд.

Розроблена модель дозволила вперше розділити всі території ПЗФ на кілька категорій:

• Ті, що потрапили безпосередньо до «зони випаленої землі» (активні бойові дії та обстріли).
• Ті, що перебували під тимчасовою окупацією, але поза прямою зоною бойових дій (втрата управління, потенційне мінування).
• Деокуповані території, які залишаються обмеженими в управлінні через мінну небезпеку.
  Ті, що не зазнали значних ушкоджень.

Станом на зараз 528 об’єктів ПЗФ залишаються на тимчасово окупованих територіях, тоді як 828 об’єктів розташовані на деокупованих землях, але все ще обмежені в охоронних заходах через небезпеку.

«Вперше замість загальних декларацій були отримані точні кількісні показники», – наголошують дослідники. Це має критичне значення для планування заходів з відновлення, оскільки дає змогу оцінювати шкоду для кожного конкретного об’єкта ПЗФ.

Значення для відновлення

Отримані дані формують основу для розробки програм відновлення природоохоронних територій. Вони також можуть бути використані як доказова база в міжнародних судових процесах щодо компенсації шкоди довкіллю.

«Модель "зони випаленої землі" дозволяє чітко відрізнити прямі фізичні руйнування від опосередкованих впливів і формує фундамент для майбутньої державної та міжнародної політики відновлення заповідних територій», – підсумовують автори роботи.

Досвід цієї роботи доводить, що ГІС-технології та дистанційне зондування стали єдиним ефективним інструментом оцінки воєнної шкоди в умовах, коли польові дослідження неможливі.