Від «битви за урожай» до «боротьби за логістику»: що чекає український агробізнес в умовах блокади портів

Через масовані російські обстріли та загрозу для цивільного судноплавства захід суден до українських портів суттєво сповільнився. Агросектор, який формує до 17% ВВП України та забезпечує близько 59% експорту ($24,5 млрд валютної виручки), знову опинився перед критичним викликом. Коли морський шлях блокується, проблеми виникають по всьому виробничому ланцюгу — від заповнення елеваторів до зниження закупівельних цін всередині країни.

«Перший ефект зупинки портів – накопичення залишків на елеваторах. Це створює дефіцит потужностей зі зберігання, змушує аграріїв продавати зерно швидше та часто за менш вигідними цінами», — пояснює CEO «ТАС Агро» Олег Заплетнюк у матеріалі для Forbes.

Головна проблема полягає у зростанні вартості логістики та виникненні так званого «логістичного дисконту». Додаткові дні простою суден, високі ризики та здорожчання страхування закладаються у кінцеву ціну українського збіжжя. В результаті світові покупці починають шукати альтернативних постачальників, а український виробник заробляє менше навіть за умов високих світових цін. Це безпосередньо впливає на ліквідність підприємств та ставить під загрозу проведення наступних посівних кампаній.

«Якщо судновласники побоюються заходити до українських портів, якщо страхування дорожчає, якщо графіки постійно змінюються, імпортери починають шукати альтернативу. І навіть після стабілізації ситуації повернути ці ринки буде непросто», — наголошує керівник компанії.

За словами очільника «ТАС Агро», до кінця сезону ринок залишатиметься волатильним, із значними коливаннями цін та дефіцитом потужностей для зберігання. У разі тривалої блокади агросектору доведеться пройти через жорстку трансформацію за чотирма основними напрямками:

1. Зміна сівозміни та ставка на маржинальність. Ера «ганятися за валом» минула: вивозити дешеві та об’ємні культури стає збитковим. Виробники переходять на олійні та високомаржинальні культури (соя, соняшник, ріпак). Зокрема, у 2026 році в структурі сівозміни «ТАС Агро» кукурудза становитиме лише 12%.
2. Розвиток власної переробки. Перехід від експорту сировини (соняшнику чи кукурудзи) до продукції з доданою вартістю (олії, біоетанолу, комбікормів), транспортувати яку значно дешевше.
3. Збільшення потужностей для зберігання. Інвестиції у власні елеватори, мобільні склади та рукави. У 2026 році «ТАС Агро» вже придбала елеватор на 60 000 тонн у Черкаській області.
4. Контроль витрат і точне землеробство. Максимальна автоматизація, диференційоване внесення добрив та жорсткий контроль собівартості кожної технологічної операції.

«Попри всі виклики, ми віримо в український агросектор, який неодноразово демонстрував здатність адаптуватися швидше, ніж прогнозували експерти. Але адаптація не повинна ставати нормою. Наше стратегічне завдання — зберегти роль України як одного з ключових гарантів світової продовольчої безпеки», — підсумував Олег Заплетнюк.