Українському агросектору потрібен час для адаптації до екологічних норм ЄС, – УКАБ

Україна продовжує шлях до вступу в Європейський Союз, і одним із найскладніших етапів переговорів є сільське господарство. Європейські фермери часто бачать у наших виробниках загрозу, хоча реальний вплив українських продуктів на ринок ЄС іноді перебільшують.

Як зазначає генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олег Хоменко, «фермери в ЄС сприймають Україну як порушника спокою». За його словами, ситуація іноді виглядає абсурдно, адже статистика свідчить, що на одного європейця припадає лише чотири нагетси українського походження на рік. Проте, щоб стати повноправним членом європейської родини, Україні доведеться змінити підходи до виробництва та прийняти суворі екологічні правила.

Найбільшим викликом для наших аграріїв є впровадження норм так званого «зеленого переходу» та стратегії «Від ферми до вилки». Ці документи вимагають значно скоротити використання пестицидів та мінеральних добрив. Для українського агробізнесу це означає не просто зміну технологій, а й величезні фінансові ризики. Оцінки експертів показують, що повне та швидке впровадження цих обмежень може призвести до збитків у розмірі від 2,5 до 3 млрд євро щороку. Такі втрати виникають через зниження врожайності та необхідність купувати значно дорожчі альтернативні засоби захисту рослин.

«Ціна переходу на європейські стандарти для нашого агросектору є дуже високою», — наголошує Хоменко.

Саме тому провідні профільні об’єднання, серед яких УКАБ та Всеукраїнська аграрна рада, пропонують встановити для України перехідний період тривалістю 10 років. Такий термін дозволить фермерам поступово оновити техніку, змінити методи обробітку землі та адаптуватися до нових законодавчих вимог без ризику масового банкрутства. Керівник УКАБ пояснює:

«Ми пропонуємо закласти 10-річний перехідний період для адаптації нашого законодавства та виробничих стандартів».

Це дасть можливість бізнесу підготуватися до роботи в умовах високої конкуренції та жорстких екологічних рамок.

Важливою умовою успішної адаптації є доступ до фінансової підтримки. У Європейському Союзі фермери отримують значні дотації зі структурних фондів, що допомагає їм дотримуватися екологічних норм. Українські ж виробники працюють в умовах війни, яка вже завдала агросектору збитків на суму майже 82 млрд доларів. Без аналогічної підтримки або права на поступовий перехід українські аграрії опиняться у нерівних умовах. Переговори за розділами 11 та 12, які стосуються сільського господарства та безпечності харчів, мають враховувати ці реалії. Хоча Україна вже зробила багато кроків у цифровізації галузі, екологічна складова залишається найбільш фінансово затратною частиною інтеграції.

Попри складнощі, український експорт демонструє стійкість. У 2025 році обсяги торгівлі з ЄС зросли на 35% порівняно з часом до початку повномасштабного вторгнення. Щоб зберегти цю динаміку та інтегруватися в єдиний ринок, Україна має чітко захищати свої інтереси під час переговорів. Головна мета — довести партнерам, що ми не «порушники спокою», а надійний постачальник безпечної їжі, якому просто потрібен час для технічного переозброєння. Стратегія 10-річного переходу може стати тим компромісом, який дозволить зберегти український агросектор та водночас виконати всі екологічні вимоги Євросоюзу.