Геополітична переорієнтація агроекспорту: як війна на Близькому Сході та експансія рф змінили логістику України

Український аграрний сектор сьогодні змушений боротися не лише з наслідками війни на власній території, а й підлаштовуватися під глобальні конфлікти, які змінюють правила торгівлі у всьому світі. Ситуація на Близькому Сході стала новим серйозним викликом для наших експортерів. Конфлікт у Червоному морі та загрози для судноплавства фактично заблокували один із найважливіших торговельних шляхів, що ведуть до Азії та Східної Африки. За оцінками фахівців, через ці події було заблоковано близько 1,5 млн тонн українського збіжжя. Це зерно мало пройти через Суецький канал, але через небезпеку судна змушені або стояти в очікуванні, або йти в обхід всієї Африки, що значно здорожує доставку.

Як зазначає Олег Хоменко, генеральний директор УКАБ, логістичні перешкоди разом із несприятливою погодою суттєво вплинули на темпи відвантажень.

«Війна на Близькому Сході заблокувала 1,5 млн тонн українського збіжжя», — підкреслює він, додаючи, що це змушує бізнес шукати альтернативні ринки та нові маршрути.

Коли шлях через Суецький канал закритий або занадто ризикований, українська продукція втрачає свою головну перевагу — конкурентну ціну, адже витрати на паливо та страхування суден стрімко зростають.

Водночас Україна стикається з агресивною економічною стратегією росії на світовому ринку. Поки ми боремося за виживання, ворог використовує продовольство як інструмент геополітичного впливу. Особливо болючим для нашої країни є втрата ніші високопротеїнової пшениці. Це результат системної роботи агресора, яка тривала десятиліттями. Хоменко пояснює цю ситуацію просто:

«Україна практично втратила нішу високопротеїнової пшениці, адже рф протягом останніх 30 років інвестувала величезні кошти у цей сектор».

Тепер російська сторона використовує цю перевагу, щоб витісняти українських виробників з традиційних ринків і нав’язувати свої умови країнам, що залежать від імпорту їжі.

Така ситуація змушує українських експортерів переорієнтовуватися на інші регіони. Основними напрямками зараз стають країни Південної Африки, Індонезія та В’єтнам. Однак робота на цих ринках потребує не лише якісного товару, а й стабільної логістики, яку важко забезпечити в умовах постійних обстрілів портової інфраструктури та штормів у Чорному морі. Погода також вносить свої корективи: сильний вітер та хвилі іноді на кілька днів зупиняють роботу терміналів, що створює черги та додаткові збитки для трейдерів.

Попри всі ці труднощі, Україна намагається втримати статус важливого гравця на світовому ринку. Наша країна залишається значущим постачальником для Китаю та багатьох країн Південно-Східної Азії. Проте подальший успіх залежить від того, наскільки швидко вдасться розв'язати питання безпеки мореплавства та знайти протидію російській експансії. Продовольча безпека світу залишається крихкою, і українське зерно є одним із ключових елементів, що утримують її від краху.