Свято фортуни та любові

Ми часто чуємо красиві слова про те, що діти — це майбутнє України і її Надія. Віра в ці істини стара, а от з Любов’ю, радше, з її проявами, справи йдуть далебі гірше… Тим тепліше стає на душі, коли відбуваються події, подібні до тих, що сталися в житті допоміжної школи-інтернату, що знаходиться в селі Жовтневе Софіївського району Дніпропетровської області. Школа ця існує з 1965 року, і вже 29 років її директором є Микола Євгенович Католик. Це не тільки Педагог з великої літери, що виплекав колектив однодумців, а й справжній Господар, що створив цілий виробничий комплекс на базі школи-інтернату. Шкільне господарство складається з лінії із виготовлення макаронних виробів, новенького млина, пекарні, свиноферми, критого току і 130 га землі. Але головне надбання Миколи Євгеновича навіть не в тому, що діти, позбавлені батьківської любові і тепла, прекрасно одягнені, ситі та доглянуті, а в тому, що по закінченні школи-інтернату вони йдуть у доросле життя, уміючи заробити собі на хліб, почуваючи себе потрібними суспільству людьми. Як завжди по-хазяйськи завчасно готуючись до весняно-польових робіт, у грудні 2002 року школа-інтернат у рамках акції “Купи трактор — виграй причіп” придбала в компанії “Укравтозапчастина” трактор “Бєларусь”. Справжньому господарю не потрібно пояснювати, наскільки важливою є першокласна техніка в господарстві з 130 гектарами землі: зорати, засіяти, добрива розкидати, а там, дивишся, і врожай дозрів, тільки встигай звозити в засіки. Адже шкільна родина величезна: 180 дітей, 90 з яких круглі сироти — й усі повинні бути ситі. Як же був здивований Микола Євгенович, коли ранком 16 березня діти прибігли до його кабінету, збуджено розповідаючи, що тілько-но бачили по телевізору розіграш призів по акції і що саме їх школі дістався такий потрібний і бажаний головний приз — двовісний причіп до трактора. Але не тільки це розповіли вони йому, а й те, що серйозний чоловік, якого диктор назвав директором компанії “Укравтозапчастина” — Володимир Віталійович Харченко, — на всю країну пообіцяв, що причіп, беручи до уваги особливий статус переможців, співробітники компанії привезуть до школи-інтернату особисто. (Нагадаємо, що компанія “Укравтозапчастина” — провідне підприємство України з постачання і реалізації запасних частин і агрегатів до легкових і вантажних автомобілів, тракторів і сільгосптехніки, а з вересня 2002 року — ще і єдиний в Україні ліцензійний виробник тракторів “Бєларусь”. — Ред.) І радісно і сумно було від цих розповідей Миколі Євгеновичу… Радісно, що Фортуна нарешті звернула увагу на дітей, а сумно, бо не пам’ятав він уже, коли востаннє хто-небудь згадував про “особливий статус” його допоміжної школи-інтернату. От і цього разу не вірилося, що приз справді привезуть прямо до школи. Обіцяного, як відомо, три роки чекають. І досвідчений господарник почав планувати, як вирватися зі швидкоплинних весняних буднів. Як викроїти час і чималі кошти, щоб привезти з Києва такий потрібний школі причіп. Так, тут було над чим поміркувати. Від цих думок відволік директора дзвінок. Телефонували з компанії “Укравтозапчастини”. Привітали з перемогою і сказали чекати в гості 3 квітня. “Раніше, — сказали, — не впораємося, бо, дізнавшися про обраного Фортуною особливого переможця, співробітники компанії вирішили перерахувати свій одноденний заробіток на подарунки дітям. Так і сказали: “Не можемо ми до дітей з пустими руками їхати!..” Увесь ранок 3 квітня у Жовтневій допоміжній школі-інтернаті панували піднесення, радощі, сміх і весела біганина. Чекали на гостей з Києва. Радісно було, що співробітникам компанії “Укравтозапчастина” не важко подолати 500 кілометрів, щоб порадувати дітвору в такому далекому від столиці селі. Галасливо і весело у світлому шкільному будинку. А Свято — воно ж поняття не завжди календарне — і так приємно, що є люди, завдяки яким святково сьогодні в душі кожної дитини, що знайшла тут свій Дім, батьківську турботу і Любов. На урочистій лінійці від імені компанії “Укравтозапчастина” директор департаменту збуту Олексій Олексійович Шевченко вручив довгоочікуваний причіп, акумулятор для новенького трактора від Торгового Дому “Іста”, а також подарунки від співробітників: кольоровий телевізор, музичний центр із фонотекою і, звісно, багато солодощів (яке ж свято без них для дітей!). Багато приємних слів було сказано на адресу підприємства “Укравтозапчастин” гостями, присутніми на урочистій лінійці: і головою районної адміністрації Іллею Іллічем Кравченко, і завідуючою Софіївським відділом народної освіти Ларисою Іванівною Лукаш. Але найвтішніше було чути слова подяки від самих дітей. Вони співали для дорослих гостей і гімн рідної школи, й українські народні пісні, розповідали про своє життя у школі-інтернаті та власні досягнення у праці. Діти раділи несподіваному святу, весняному сонечку та розсипали навколо веселі усмішки. Дивлячись на них, ставало зрозумілим, що заради цих дитячих усмішок й існує саме Життя. Н. Власнюк