Світовий ринок яблук змінюється: експортери втрачають позиції

Китай, Чилі, Франція та Польща скоротили сукупний середньорічний експорт свіжих яблук приблизно на 896 тис. тонн. Такі зміни зафіксовано під час порівняння середньорічних показників за 2016–2018 та 2023–2025 роки. Найбільше скорочення відбулося в Китаї — на 346 тис. тонн. Про це розповів економіст департаменту технічного співробітництва ФАО Андрій Ярмак, аналізуючи структурні зміни світового ринку яблук.

За його оцінкою, світова торгівля свіжими яблуками скорочується, однак причини втрати експортних позицій у провідних країнах суттєво відрізняються. На конкурентоспроможність впливають виробничі витрати, зміна попиту, вимоги до якості продукції та прибутковість альтернативних плодових культур.

Китай скоротив експорт яблук на 27,5%

Середньорічний експорт свіжих яблук із Китаю зменшився з приблизно 1,26 млн тонн у 2016–2018 роках до 913 тис. тонн у 2023–2025 роках. Скорочення становило 346 тис. тонн, або 27,5%.

Частка країни у світовому експорті яблук знизилася з 14,2% до 12,3%. Водночас Китай залишається найбільшим виробником цієї продукції у світі, щорічно збираючи, за наведеними оцінками, 47–49 млн тонн.

Андрій Ярмак пояснює зниження експорту зростанням витрат на виробництво, дефіцитом робочої сили, старінням фермерів та посиленням вимог міжнародних покупців.

Імпортери дедалі більше уваги приділяють сортовому складу, зовнішньому вигляду, калібру, щільності м'якоті, лежкості яблук і стабільності постачання.

Водночас великий внутрішній ринок Китаю створює альтернативу експорту. За словами експерта, втрачені 346 тис. тонн становлять лише близько 0,7% від внутрішнього врожаю країни обсягом 48 млн тонн.

Чилійські садівники замінюють яблуні черешнею

Чилі скоротила середньорічний експорт свіжих яблук із 753 тис. до 532 тис. тонн. Зменшення становило близько 222 тис. тонн, або 29,4%, а частка країни у світовому експорті знизилася з 8,5% до 7,2%.

Однією з основних причин стала переорієнтація садівників на прибутковіші культури, передусім черешню, яка має значний попит на азійських ринках, особливо в Китаї.

У сезоні 2015/16 площі яблуневих садів у Чилі становили приблизно 36,2 тис. га. До сезону 2024/25 вони скоротилися до близько 25 тис. га, або на 31%.

За оцінкою Андрія Ярмака, важливим чинником також стало посилення конкуренції з боку Південно-Африканської Республіки. За порівнювані періоди ПАР наростила середньорічний експорт яблук на 149 тис. тонн, тоді як Чилі втратила 222 тис. тонн.

Обидві країни конкурують у сезоні постачання фруктів із Південної півкулі, проте ПАР має логістичні переваги на низці преміальних ринків.

Франція втратила 35% експорту свіжих яблук

У Франції середньорічний експорт яблук скоротився з 514 тис. тонн у 2016–2018 роках до 334 тис. тонн у 2023–2025 роках. Зниження становило 180 тис. тонн, або 35%.

Частка Франції у світовому експорті зменшилася з 5,8% до 4,5%. Якщо розглядати триваліший період, то, за даними FranceAgriMer, французький експорт яблук скоротився приблизно з 800 тис. тонн у 2003 році до 314 тис. тонн у 2023 році.

За цей час постачання до Великої Британії зменшилися приблизно на 58%, до Іспанії — на 56%, а до Німеччини — на 63%.

Серед причин експерт називає високу собівартість виробництва, значні витрати на робочу силу, скорочення площ садів та втрату традиційних експортних ринків.

Додатковий тиск створили російське ембарго 2014 року та обмеження з боку Алжиру. Через втрату цих напрямків французьким експортерам довелося переорієнтовувати продукцію на інші ринки.

Водночас скорочується внутрішній попит. Річні закупівлі яблук французькими домогосподарствами знизилися приблизно з 20 кг у 2005 році до 13 кг у 2023 році.

Для порівняння, Італія за аналогічні періоди збільшила середньорічний експорт яблук на 3,6%. Андрій Ярмак пов'язує її результати з інвестиціями в об'єднання виробників, зберігання, пакування, управління якістю та оновлення сортового складу.

Польща скоротила експорт на 148 тис. тонн

Польща зменшила середньорічний експорт свіжих яблук із приблизно 915 тис. до 767 тис. тонн. Скорочення становило 148 тис. тонн, або 16,2%.

Водночас країна практично зберегла свою частку у світовому експорті на рівні 10,3%, оскільки загальні обсяги міжнародної торгівлі яблуками також знижувалися.

Однією з ключових проблем польської галузі стала необхідність переорієнтації після втрати російського ринку. У 2013 році Польща експортувала до росії близько 600 тис. тонн яблук, що становило приблизно половину її експорту свіжої продукції.

Однак, як наголошує експерт, ця втрата відбулася ще до базового періоду порівняння 2016–2018 років, тому не може безпосередньо пояснювати все подальше скорочення експорту.

Польським виробникам довелося шукати нові ринки збуту для продукції, якісні характеристики та сортовий склад якої не завжди відповідали вимогам основних покупців у ЄС.

Одним із важливих напрямків став Єгипет, однак поставки туди скоротилися зі 154 тис. тонн у сезоні 2021/22 до 74 тис. тонн у 2022/23. Причинами стали, зокрема, валютні обмеження та труднощі з фінансуванням імпорту.

Наразі, за оцінкою Андрія Ярмака, залежно від сезону приблизно 60–70% польського врожаю яблук спрямовується на переробку. При цьому ціна свіжих яблук за кілограм зазвичай у 5–10 разів вища, ніж продукції для промислової переробки.

Конкуренція на світовому ринку яблук посилюється

За оцінкою Андрія Ярмака, скорочення експорту свіжих яблук відображає не лише зміни попиту, а й структурні проблеми виробництва та збуту.

Важливими чинниками стають собівартість, продуктивність садів, сортовий склад, якість продукції, ефективність логістики та здатність виробників працювати з міжнародними торговельними мережами.

За дев'ять років середня реальна експортна вартість яблук у розрахунку на тонну зросла лише на 3,9%. Це означає, що виробникам доводиться адаптуватися до зростання витрат і вимог покупців за умов майже незмінних реальних цін.

Експерт звертає увагу на досвід Італії, де садівники активно оновлюють насадження, замінюючи навіть продуктивні сади новими сортами, здатними забезпечити вищу ціну або кращу конкурентоспроможність.

На думку Андрія Ярмака, ключовою перевагою на сучасному ринку стає не обсяг виробництва сам по собі, а здатність постачати яблука потрібної якості, стабільно виконувати вимоги покупців і забезпечувати прибутковість виробництва.