Світовий експорт яблук за дев’ять років скоротився на 21%

Світовий експорт свіжих яблук із 2016 до 2025 року скоротився приблизно з 9 до 7,1 млн тонн, або на 21%. Водночас номінальна вартість поставок зросла на 9,7% — із $7,19 млрд до $7,89 млрд. Однак з урахуванням інфляції світова торгівля яблуками у грошовому вимірі також скоротилася.

За наведеною оцінкою, споживчі ціни у США за дев’ять років зросли на 34,1%. Якщо перерахувати світовий експорт яблук у постійні долари 2016 року, його вартість у 2025 році становила $5,88 млрд. Це на 18,2% менше, ніж у 2016 році.

Середня експортна ціна яблук у номінальному вимірі за цей період підвищилася із $796 до $1110 за тонну. Проте з урахуванням інфляції вона зросла лише до $827 за тонну, або на 3,9% за дев’ять років.

Серед можливих причин скорочення міжнародної торгівлі автор аналізу називає розвиток місцевого виробництва яблук у країнах, які раніше залежали від імпорту. Цьому, на його думку, сприяло поширення інформації про технології вирощування. Іншим можливим чинником є зростання популярності лохини та інших фруктів і ягід.

ПАР збільшила експорт яблук на 30%

Для оцінки довгострокових змін на світовому ринку в аналізі порівняли середньорічні обсяги експорту за 2016–2018 та 2023–2025 роки. Такий підхід дає змогу зменшити вплив коливань урожайності в окремі сезони.

Південно-Африканська Республіка за цей період збільшила середньорічний експорт яблук приблизно з 504 тис. до 653 тис. тонн. Приріст становив 149 тис. тонн, або майже 30%. Частка країни у світовому експорті зросла з 5,7% до 8,8%.

Серед конкурентних переваг ПАР автор аналізу виділяє географічне розташування та відмінний від Північної півкулі сезон збирання врожаю. Це дає змогу зменшувати сезонну конкуренцію та розширювати можливості збуту.

За індексом експортної вразливості Export Vulnerability Index (EVI), розробленим командою ФАО та ЄБРР для сектору свіжої плодоовочевої продукції, ПАР посідає перше місце за стійкістю плодоовочевого експорту.

Південноафриканські експортери також розширили географію поставок до Азії, Африки та Близького Сходу. Одним із важливих напрямків стала Індія, зокрема завдяки поліпшенню фітосанітарного доступу на її ринок.

Італія зміцнила позиції на світовому ринку

Італія між двома порівнюваними періодами збільшила середньорічний експорт яблук приблизно з 923 тис. до 956 тис. тонн. Попри відносно невеликий приріст на 3,6%, частка країни у світовій торгівлі зросла з 10,4% до 12,9%.

У 2024 році середня експортна вартість італійських яблук становила близько $1202 за тонну. Країна орієнтується на преміальний сегмент, підвищення продуктивності та ефективну організацію виробництва і збуту.

Важливу роль у розвитку галузі відіграють об’єднання виробників, які координують зберігання, сортування, калібрування, пакування та продаж продукції. Організація Assomela представляє приблизно 75% виробництва яблук в Італії.

Італійські компанії також інвестують у клубні сорти яблук, просування продукції за географічним походженням і спеціалізовані маркетингові програми.

Туреччина наростила експорт яблук на 40%

Туреччина збільшила середньорічний експорт свіжих яблук приблизно зі 193 тис. до 271 тис. тонн. Приріст становив 78 тис. тонн, або 40,4%. Частка країни у світовій торгівлі підвищилася з 2,2% до 3,6%.

Розширенню експорту сприяли значні обсяги внутрішнього виробництва, конкурентоспроможна собівартість, розвиток холодильного зберігання та доступ до великих імпортних ринків.

Зокрема, поставки турецьких яблук до Індії зросли приблизно з 30 тис. тонн у сезоні 2018/19 до майже 130 тис. тонн у сезоні 2023/24.

США скоротили експорт, але збільшили ринкову частку

Середньорічний експорт яблук зі США між 2016–2018 та 2023–2025 роками зменшився приблизно з 872 тис. до 828 тис. тонн, або на 5%. Водночас частка країни у світовій торгівлі зросла з 9,8% до 11,2%.

Таким чином, американський експорт скорочувався повільніше за світовий ринок загалом. Це дало змогу США зміцнити відносні позиції, попри високі витрати на робочу силу та складність автоматизації збирання яблук.

Наведені результати свідчать про різні підходи до розвитку експорту. ПАР нарощує фізичні обсяги та диверсифікує ринки збуту, Італія зміцнює позиції завдяки організації галузі та преміальному сегменту, а Туреччина використовує цінову конкурентоспроможність і доступ до великих ринків. Водночас приклад США показує, що частка країни у світовій торгівлі може зростати навіть за скорочення обсягів поставок.