П’ята міжнародна конференція “Зерно Причорномор’я–2008”: Україна напередодні значних подій

З 9 по 10 квітня в Україні пройшла П’ята міжнародна конференція “Зерно Причорномор’я–2008”, у якій взяли участь 415 експонентів із 45 країн світу. Особливістю цьогорічної конференції стало повне її ігнорування з боку Міністерства аграрної політики. Тут вирішили, що краще оминати іноземних фахівців і зернотрейдерів, аніж відповідати на запитання щодо втілюваної політики обмеження експорту зерна з України.

Загальна сума втрат товаровиробників, торговельних компаній, перевізників може бути оцінена в мільярди доларів США. Все це призводить до стримування зростання інвестиційної привабливості аграрного сектору України та ставить під сумнів його подальший розвиток. Низькі ціни на зерно на внутрішньому ринку (як наслідок обмеження експорту) спричинили недоотримання значних коштів виробниками. Сьогодні вони й так мають певні збитки від відчутного збільшення витрат на виробництво продукції у зв’язку зі зростанням цін на пально-мастильні матеріали, мінеральні добрива тощо.
Учасники конференції висловлювали думки про потребу застосовувати в подальшому лише цивілізовані методи керування агропромисловим комплексом, обгрунтовані ринковим характером економіки України, та утриматися від дій, які можуть зруйнувати цілу галузь.
І треба сказати, що тут Верховна Рада України зробила сюрприз учасникам конференції: 10 квітня ратифікувала протокол щодо вступу України в Світову організацію торгівлі. Тепер, починаючи з 10 травня цього року (коли Україна стане повноправним членом СОТ), уряду доведеться у своїй діяльності керуватися не “революційною доцільністю”, а міжнародним правом. А це вже змушуватиме наших аграрних “генералів” невідкладно вчити ці самі правила міжнародної торгівлі.
А тепер щодо самої конференції. Центральними стали дві доповіді: директора компанії “Украгроконсалт” — організатора конференції  Сергія Феофілова та директора Інституту кон’юнктури аграрних ринків (Москва) Дмітрія Рілька, які зосередилися на прогнозах коротко- та середньотермінової перспективи.
Обидва учасники конференції відзначили особливість розвитку сільського господарства в трьох країнах: Україна, Росія та Казахстан; виникнення й укрупнення аграрних холдингів, тобто потужних вертикально інтегрованих структур, які обробляють величезні площі землі. Так, в Україні 20 агрохолдингів обробляють понад 2 млн га землі, а в Казахстані 5 агрохолдингів — 4 млн гектарів.
Україна має величезний потенціал для збільшення виробництва зерна, більшу частину якого експортуватиме: нині на гектар ріллі вносять 30–40 кг мінеральних добрив, що в три-чотири рази менше, ніж 20 років тому. Але й у 2008–2009 маркетинговому році є можливість експортувати 12–13 млн тонн зерна. Проблема, однак, полягає в тому, що через заборону та обмеження на експорт зерна на українських елеваторах накопичилися величезні залишки, яких треба позбутися за два-три місяці — до початку надходження зерна нового врожаю. За цей час потрібно експортувати близько 5 млн т зерна (піврічна норма). А “якбичогоневийшлісти” з Мінагрополітики все “тягнуть кота за хвоста” — це ж не їхні особисті збитки.
На думку Дмітрія Рілька, зростатиме й експорт зерна з Росії. Навіть збільшення поголів’я не стримуватиме зростання експорту, оскільки одночасно поліпшуватиметься коефіцієнт конверсії кормів (на виробництво одиниці продукції їх витрачатиметься менше).
Цього року передбачається експорт 30,5 млн т зерна з Росії. На відміну від України, уряд Росії використовує розумнішу тактику регулювання зернових потоків: він визначив максимальну межу припустимого експорту й лише після її досягнення ввів захисне експортне мито. Як наслідок, усі учасники ринку лишилися задоволені.
Перед обома країнами все гостріше постає проблема скорочення парку залізничних вагонів для перевезення зерна, а отже, потрібні невідкладні інвестиції в розвиток інфраструктури зернового ринку.
У доповіді Дмітрія Рілька несподівано виник і політичний момент. Так, цього маркетингового року має запрацювати зерновий термінал потужністю 15 тис. т зерна за добу (5,5 млн т зерна за рік) у Новоросійську. Оскільки Новоросійськ визначено як місце базування Чорноморського флоту Росії після закінчення терміну його дислокації в Криму, то або російські бізнесмени є вкрай недалекоглядними, або (що найімовірніше) в Росії ніхто серйозно не розглядає варіант виведення ЧФ з Криму.
Учасники конференції “Зерно Причорномор’я” мали можливість здійснити бізнес-тур і ознайомитися з новими елеваторами компанії “Нібулон”, які вона побудувала в 2007 році в Черкаській (м. Золотоноша) та Полтавській (смт Решетилівка) областях. Разом ці два елеватори дадуть змогу “обернути” протягом року 300 тис. т зерна. Наступного року компанія “Нібулон” планує ввести в експлуатацію нові елеватори у Вінницькій та Хмельницькій областях.
Конференція “Зерно Причорномор’я” стає традиційним форумом, який збирає найвпливовіших учасників вітчизняного й міжнародного ринків зерна та олійних культур. Про її вагу переконливо свідчить той факт, що спілкування в рамках цього елітного клубу дає можливість українським та іноземним бізнесменам виробити оптимальну стратегію ведення спільного бізнесу. 

Юрій Михайлов