Процес оздоровлення водоймищ в Україні може тривати до 40 років

Головним фактором «цвітіння» українських водойм є підвищення концентрації в акваторіях фосфатів, які активно використовуються в різних миючих засобах. Якщо в 1965-1985 роки концентрація фосфатів у воді не перевищувала 0,04 мг/дм3, то з 2008 року вона збільшилася до 0,1 мг/дм3, а в деякі роки вчені фіксували навіть 1,36 мг/дм3. Таких висновків дійшли вчені, розповів доктор біологічних наук Володимир Щербак, Інститут гідробіології, пише propozitsiya.com з посиланням на texty.org.ua.

"Санітарні інспекції не працюють, а залпові скиди підприємств, які ми почали спостерігати ще в 1980-і роки, почастішали. Коли водонакопичувач заповнюється відходами, їх треба переробляти, як передбачено технологією конкретного виробництва. Але наші підприємства спочатку збирають повні водойми, а потім в п'ятницю ввечері або вранці в суботу відкривають шлюзи. Пляма починає свою подорож по річці. Якщо десь риба загинула, це і є типовий наслідок залпового скиду", - розповідає В. Щербак.

У той же час, споживання фосфатних добрив, які використовуються сільським господарством, на 1 га скоротилося з 31,9 кг до 6,1 кг. За даними Держкомстату, внесення азотних добрив на 1 га в Україні і теж має тенденцію до зниження. Якщо в 1990 році цей показник досягав 44,9 кг, то в 2015-му в середньому не перевищував 27 кг. У 1965-1985 роках загальний азот в воді був в межах 1,1-0,6 мг/дм3, з 2008-го по 2015 рік його концентрація зменшилася майже вдвічі - до 0,5-0,2 мг/дм3.

Через аномалії клімату останні роки водність водосховищ зменшується, а концентрація фосфатів відповідно збільшується. У цьому році «цвітіння» запустили високі температури в квітні, які «розбудили» ціанофіти і ті рано почали підніматися на поверхню.

Київське море - це депо чорнобильських радіонуклідів та інших шкідливих речовин. У його мулі вчені досі знаходять навіть ДДТ (в народі - дуст), заборонений ще в 1960-х роках. Осідаючи, відмерлий надлишковий фітопланктон утворює донні відкладення. Зараз їх шар в водоймах досягає 5-7 см. Вони і заважають швидкому оздоровленню акваторії.

Очисні споруди практично не очищають стоки населених пунктів і підприємств від фосфатів, а принцип «забруднювач платить» не діє. Роботи з очищення русел та днопоглиблення - несистемні і ведуться хіба що здобувачами піску там, де їм зручно. Як наслідок - наприклад, в Києві під Московським мостом ями глибиною до 40 м, а біля набережної Дніпра поруч з мостом Метро - суцільні засмічені мілини, які влітку «цвітуть і пахнуть». При цьому щорічно бюджет платить чималі суми за держпрограмою «екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро», так в 2017-м виділили 2,166 млрд грн.

Досвід реабілітації акваторій можна запозичити наприклад, у європейців і американців. 

Північноамериканське озеро Ері - один з яскравих прикладів як забруднення, так і об’єднання зусиль двох країн (США та Канади) щодо його оздоровлення. Загалом протягом 2010-2015 років тільки США реалізували 680 проектів із зменшення забруднення водоймища вартістю $60 млн.

Ері - перше з Великих озер постраждало від скидів стічних вод, через які у воді збільшилась концентрація азоту та фосфатів. У 1960-1970 роки через інтенсивне «цвітіння» в озері почала зникати риба, а його назвали мертвим. Скупчення водоростей Cladophora, що гнили на берегах, доводилось прибирати бульдозерами.

У 1972 році США та Канада зобов’язалися контролювати три основні джерела надходження фосфатів у воду: викиди муніципальних очисних споруд, промислові відходи та сільськогосподарські стоки. Тоді було визначено 43 зони, що потребують особливої уваги. На першому етапі, розрахованому на чотири роки, США та Канада домовились скоротити надходження фосфатів до води з 31 тис. т на рік до 16 тис. т. Десь на початку 1980-х років вчені помітили перші ознаки покращення стану акваторії, проте вміст фосфатів і досі високий. 2012 року прийняли рішення впродовж чотирьох років зменшити викиди до центрального та західного басейну Ері до 6 тис. т.