Податковий режим в агросекторі: що нового?

Зміни у податковому законодавстві, введенні Податковим кодексом, торкнулися багатьох секторів економіки та населення. 

Якщо положення, що стосуються дрібних підприємців, доволі жваво дискутувалися в суспільстві, то питання оподаткування аграріїв не набуло широкого розголосу. Спокійний перебіг подій, однак, не завадив посадовцям викласти своє бачення податкового режиму в секторі та внести зміни до фундаменту податкової системи в аграрній сфері: податку на додану вартість (режим субсидування виробників молока та м'яса, відшкодування ПДВ для експортерів) та фіксованого сільськогосподарського податку. В цій статті міститься огляд найсуттєвіших із цих змін та аналіз можливих наслідків їхнього впровадження для розвитку сектору в найближчій перспективі.

Податок на додану вартість: спеціальний режим залишається до 2018 року
   Попри активні дискусії про необхідність урізання пільг зі сплати ПДВ сільськогосподарським виробникам (розширення бази оподаткування з компенсацією у вигляді зниження ставок порівняно з іншими секторами економіки), спеціальний режим ПДВ залишається. Принаймні до 2018 року. Цей спосіб непрямої підтримки аграрного сектору визнано таким, що не суперечить вимогам СОТ, а отже, надає певні важелі посадовцям за умов проблем із функціонуванням бюджетних програм підтримки. Це означає, що разом із пільговим режимом залишаються і структурні викривлення, які він створює. Залишаючи пільговий режим у цілому, кодекс усе ж суттєво модифікує окремі його частини, про що і йтиметься далі.
Новий режим для виробників молока та м'яса
   Сільськогосподарські виробники почали відстоювати чинний режим субсидування м'ясо-молочної галузі ще наприкінці 2009 року, коли Законом про Державний бюджет було передбачено, що відповідні суми ПДВ, що підлягають сплаті до Державного бюджету, перераховуються не безпосередньо постачальникам сирого м'яса та молока, а спрямовуються до спеціального фонду Державного бюджету, звідки перераховуються як субсидії виробникам на основі наявного поголів'я. Створення такої системи поступалося чинному механізму: насамперед, через прикріплення розміру субсидій до кількісних (поголів'я худоби), а не до якісних показників (продуктивність). Крім того, порядок отримання субсидій передбачав необхідність реєстрації постачальників, а отже, означав зростання витрат на оформлення документів (особливо для постачальників-домогосподарств). Схему було відтерміновано до 2011 року , але не довше. Згідно з положеннями Податкового кодексу, тимчасово, до 1 січня 2015 року, сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), у повному обсязі спрямовується до спеціального фонду Державного бюджету. Очевидно, що введення нового порядку нарахування субсидій, покладеного на Кабінет Міністрів, робить процес виплати дотацій менш прозорим, а час на організацію (реєстрацію, оформлення документів) разом із зобов'язанням спрямовувати кошти до спецфонду бюджету уже з початку 2011 року створить затримки з виплатами дотацій. Компенсувати очікувані та фактичні втрати виробникам, найбільш імовірно, зможуть спробою підвищити ціни пропозиції.

Звільнення від сплати податку
для експортерів зерна до 2014 року
   Проблеми з відшкодуванням ПДВ експортерам призводили до того, що трейдери враховували ризики невиплат, і отже, прагнули до заниження закупівельних цін для аграріїв. Розміри втрат для виробників за цих умов порівнювалися з сукупним обсягом підтримки з Державного бюджету. Зі свого боку, посадовці звинувачували учасників ринку у штучному завищенні сум до відшкодування, що потребувало додаткових перевірок і подальших затримок. Замкнене коло сподівалися розірвати пропозиціями про автоматичне відшкодування ПДВ, проте Податковий кодекс обрав більш радикальну позицію: звільнення від сплати ПДВ для експортерів зерна та технічних культур. Згідно з положеннями кодексу, поставки (крім першої) зернових і технічних культур звільнені від оподаткування ПДВ до 1 січня 2014 р., а з 1 липня 2011 року відміняється нульова ставка з ПДВ при експорті зернових і технічних культур (чинний нині режим). Із цих положень випливає, що до 1 липня 2011 року до операцій із експорту зернових культур застосовується ставка 0% (чинний режим); а з 1 липня 2011-го операції з експорту зернових звільнені від оподаткування. Ці нововведення поширюються на товарні позиції (1001-1008 та 1205, 1206), крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00, тобто на операції з пшеницею, житом, ячменем, кукурудзою, сорго та гречкою, а також ріпаком та соняшником. Такі зміни матимуть, очевидно, суттєвий вплив на ринок. Оскільки ПДВ для експортерів більше не підлягатиме відшкодуванню, вони можуть прагнути до компенсації зниження надходжень шляхом зниження закупівельних цін для аграріїв та зміни структури постачальників (переорієнтація на неплатників ПДВ), таким чином знижуючи витрати. Трактування "першого постачання" теж відіграє свою роль, адже виходить, що всі подальші операції з зерном (у тому числі переробка) будуть звільнені від ПДВ, і підприємства, що одночасно вирощують та експортують, чекатимуть додаткових пояснень. За таких умов зрозумілим є "тимчасовий" характер пропонованих змін (механізм закріплено лише до 2014 року).

Повернення спеціальних рахунків для всіх
  Суттєвим новим-старим положенням про особливості сплати ПДВ сільськогосподарськими виробниками стало повернення спеціальних рахунків для акумулювання сум ПДВ, нарахованих на вартість поставлених с.-г. товарів. Обов'язковість перерахунку цих сум для всіх видів сільськогосподарського виробництва на окремі рахунки передбачалась ще у далекому 1999 році. Декларативно така схема мала б забезпечити вищий ступінь контролю за цільовим використанням цих коштів (за рахунок яких можна було придбавати матеріально-технічні ресурси). На практиці це означало зростання витрат діяльності сільськогосподарських підприємств, адже можливості відстеження порядку нарахування та використання цих коштів забезпечувалися і без того достатньо деталізованим окремим податковим обліком. Саме тому аграрії вітали зміни до законодавства про ПДВ у 2008 році, які на рівні закону вже не передбачали створення окремих рахунків для роботи з ПДВ.
  Чинна з 1 січня 2011 року стаття 209.2 Податкового кодексу передбачає, що відповідні суми ПДВ акумулюються на спеціальних рахунках. Розробка порядку акумулювання цих коштів знову покладається на КабМін. Таким чином, найближчим часом господарники (а норма стосується всіх сільськогосподарських виробників, що претендують на спеціальний режим оподаткування) муситимуть знову відкривати окремі рахунки, що можна розглядати якщо не як збільшення податкового навантаження, то принаймні як збільшення операційних витрат на ведення податкового обліку.

Фіксований
сільськогосподарський податок
У цілому характер нарахування та сплати фіксованого податку не змінився: він продовжує базуватися на номінальній вартості землі, розрахованій для 1995 року, і не відокремлює дрібних та великих господарств. Утім, статус платника зазнав серйозних змін.

Статут платника ФСП - непереборна сила без декорацій
Виробники декоративних рослин - не єдині, хто втратив право бути суб'єктами ФСП.
Не можуть бути зареєстрованими платниками ФСП:
q   с.-г. підприємства, в яких понад 50% доходів отримано від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;
q   особи, створені шляхом приєднання, злиття чи поглинання, можуть бути платниками ФСП у тому самому періоді за умови, що частка доходів від с.-г. виробництва кожної компанії окремо, яка брала участь в реорганізації, - не менше 75% загальних доходів за попередній рік;
q   особи, які мають податковий борг, окрім безнадійного боргу, який виник унаслідок дії непереборної сили.
Та сама непереборна сила (засвідчена належним чином рішенням обласної ради) може виправдати господарників, які не можуть виконати вимогу щодо мінімальних 75% загальних доходів.

Ставки податку - 1%
для теплиць
   Залишивши в цілому ставки оподаткування на минулому рівні (0,15 та 0,09 від нормативної вартості землі - для ріллі, сіножатей та пасовищ у звичайних та гірських районах та Поліссі, відповідно; 0,09 та 0,03 - для багаторічних насаджень у звичайних та гірських районах і Поліссі, відповідно, та 0,45 - для земель водного фонду), кодекс збільшує ставку до 1% для теплиць. При цьому зазначається, що під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва у закритому грунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки двох третин доходу (66%) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Ст. 303 визначає, що базою оподаткування лишається нормативна оцінка землі станом на 1 липня 1995 року, що утримуватиме платежі за землю на низькому рівні найближчими роками, тим самим стримуючи зростання витрат виробництва. Втім, більш конкурентне середовище на ринку землі, що очікується найближчими роками, змусить шукати шляхи підвищення продуктивності та унеможливить використання переваги низьких витрат на землю для виробників.
Платники ФСП не звільняються від сплати податку за землю, якщо земельні ділянки не використовуються для сільськогосподарського виробництва та у повному обсязі сплачують єдиний соціальний внесок, який об'єднує внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду.

Заключна ремарка
   Безумовним позитивом кодексу, природно, є зведення законів, що визначають умови оподаткування, в один документ. Це мало б сприяти прозорості та узгодженості нормативно-правових актів. Так, зокрема, різні визначення сільськогосподарських підприємств та с.-г. продукції для цілей сплати різних податків та зборів призводило до непорозумінь та різнотлумачень (згадати хоча б відмінності у визначенні видів діяльності у Законі про ПДВ та ФСП). У новому Податковому кодексі таке узгодження відбулося: віднині сільськогосподарський виробник - це той, хто виробляє (вирощує, відгодовує, виловлює, збирає, виготовляє, переробляє) продукцію груп 1-24 УКТ ЗЕД на власних чи орендованих потужностях для продажу, переробки чи внутрішнього споживання.   

Сергій Кандул,
Німецько-український аграрний діалог, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій