У селі Клекотина, що на Вінниччині, родина Кузь відродила історичну пам’ятку – млин, якому понад 200 років. Придбавши і відновивши будівлю, яка була у занедбаному стані, подружжя запустило тут крафтове виробництво борошна "Сивий млин 1825". Зерно тут перемелюють на кам’яних жорнах за старовинною технологією.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на Суспільне.
Як відновлювали млин
Коли подружжя Кузь придбало млин, споруда була фактично напівзруйнована: протікав дах, гнили підлоги, а механізми не працювали.
«По суті, ми придбали саме приміщення в частково зруйнованому стані. Тут були частини механізмів, але, на жаль, не всі. Збереглися кам’яні жорна та частина тогочасних дерев’яних конструкцій. Усе інше — підлогу, дах — потрібно було відновлювати. Наразі це жорновий млин, відтворений за давніми традиціями», — розповів власник виробництва Микола Кузь.
За його словами, помел зерна відбувається за допомогою кам’яних жорен. Після цього борошно потрапляє до просіювача, де розділяється на вищий, перший, другий гатунки та висівку. Також є можливість отримати непросіяне цільнозернове борошно.
Один із млинів, який почав працювати на річці Мурафа у Клекотині ще у 1799 році, став основою для сучасного відродженого виробництва.
Особливості жорнового помелу
Відновлений млин працює на жорнах, які обертаються повільніше, ніж у сучасних механізованих млинах. Як пояснила Олена Кузь, такий спосіб дозволяє зерну не перегріватися і зберігати природну структуру.
«Наше борошно з жорнового помелу містить багато вітамінів, білків, жирів та заліза, що є дуже корисним для організму. Воно відрізняється від продукції іншого способу помелу. За день ми можемо перемолоти до 200 кілограмів борошна», — зазначила вона.
Подружжя приділяє особливу увагу пошуку якісного зерна.
«Ми закуповуємо пшеницю у місцевих аграріїв, адже після кількох аналізів з’ясували: не всі сорти підходять для нашого борошна. У зерні має бути високий вміст білка та клейковини. Це був складний процес: купували зерно, здавали на аналізи, отримували незадовільні результати й продовжували пошуки. Це зайняло чимало часу. Найважче для нас було показати людям цінність цього борошна, розповісти про традиції та довести, чому воно найкраще, якісне й потрібне для організму», — розповіла Олена Кузь.
Плани на майбутнє
Наразі "Сивий млин 1825" працює як міні-виробництво. У перспективі подружжя планує запустити великий млин, здатний виробляти до двох тонн борошна на добу.
Продукцію вже замовляють пекарні, які спеціалізуються на хлібі на заквасках, а також вона користується попитом в інтернеті. Родина також працює над створенням власної пекарні, щоб пропонувати покупцям не лише борошно, а й готовий хліб за давніми українськими рецептами.
Зі слів подружжя, відновлення млина — це не лише бізнес, а й культурна місія.
«Традиції жорнового помолу вже, напевно, майже повністю втрачені. Лише невелика група людей в Україні ще щось знає та вміє. Потрібно відтворювати те, з чого ми вийшли, з чого починалося село. Завжди був млин, були люди, була земля. Це, напевно, й є сутність українця, адже ми — землероби», — сказав Микола Кузь.