Молочне тваринництво в країні каналів, тюльпанів і дерев’яних черевиків

Коротенько про організаторів. Veepro Holland є некомерційною, приватною, незалежною організацією, яку було засновано 1969 року на кошти голландського сектора тваринництва. Основними завданнями організації є популяризація інформації про ведення скотарства в країні, допомога фермерам в експортуванні ВРХ, ембріонів та сперми бугаїв. Veepro Holland організовує Дні поля, тренінги, семінари, надає консультації начальникові ветеринарної служби, підтримує зв’язки з голландськими аташе та радниками з питань сільського господарства в різних країнах, дає рекомендації Національній службі здоров’я тварин, фермерам та експортерам.

Населення Голландії становить близько 16 млн. Загальна площа — 4,15 млн га, із них сільськогосподарські посіви становлять 2,57 млн га, площа під скотарство — 1,22, пасовища — 1 млн га. Кількість ВРХ — 3 740 500 голів, із них молочних корів — 1 477 800, молодняку — 1 154 600. Кількість молочних ферм — 25 тис., середня квота на господарство — 440 тис. кг. Загальна молочна квота — 11,08 млн т, всього перероблено молока 10,67 млн т. Середня чисельність стада — 59 голів. Продуктивність молочних корів голштино-фризької чорно-білої породи становить 8343 кг за 305 днів лактації, жирність молока — 4,34%, вміст протеїну — 3,43%, продуктивність червоно-білої — 7 358 кг, жирність молока — 4,34%. Середній вік первісток — 26 місяців. Перевірених биків-плідників — 455. Експорт тільних теличок у 2003 році становив 30500 голів, спермодоз — 1500 тис.

Національна служба охорони здоров’я тварин уповноважена гарантувати загальне здоров’я домашньої худоби і птиці. Але в цьому напрямі працюють і приватні організації, такі як Animal Health Service Ltd в Девентері. Ця організація надає допомогу ветеринарам і зоотехнікам, провадить дослідження туш, тестує вакцини, медикаменти, проводить лабораторні дослідження, тестування й аналіз даних. У Нідерландах вже побороли захворювання худоби на туберкульоз, бруцельоз, лейкоз. Майже подолали лептоспіроз. Проте слід остерігатися паратуберкульозу, маститів, неоспори, сальмонельозу. Тому Animal Health Service Ltd розробляє спеціальні програми, спрямовані на боротьбу проти певних захворювань. За цими програмами перевірка господарств здійснюється регулярно. У майбутньому кожне господарство у продуктовому ланцюжку “фермер — споживач продукції харчування” буде зацікавлене в дотриманні ветсанітарних вимог, бо ціна на первинну продукцію залежатиме від її якості і чистоти. Фермер має дозвіл на виробництво молока, ветеринар на першій лінії контролює здоров’я тварин, а отже, — відповідність молока нормам, а Animal Health Service Ltd допомагає на другій лінії вирішувати проблеми лікування й запобігання вірусним захворюванням.
У першій з п’яти лабораторій досліджують ВРХ, свиней, птицю. На рік це близько 20 тис. аналізів.
У другій лабораторії тварин препарують, виявляючи патології. Якщо в господарстві з невідомих причин загинула корова, її привозять до Animal Health Service для лабораторних досліджень, адже тільки так можна запобігти поширенню інфекції на все стадо. У складних випадках зразки тканин відправляють до науково-дослідного інституту. Якщо там виявляють небезпечну хворобу, то на державному рівні провадяться заходи щодо недопущення її поширення. Фермер сплачує лише частину витрат, решту бере на себе уряд, а точніше — Державна ветеринарна служба. До речі, транспорт, на якому привезли хвору тварину, піддають ретельній обробці: миють і дезінфікують у спеціальній мийні.
Третя лабораторія — бактеріологічна. Тут за рік роблять близько 25 тис. дослідів. Саме тут виявляють мастит. Досліджують молоко, кров, голови тварин. Для визначення складних захворювань, таких як паратуберкульоз, роблять 4–5 комбінацій тестів.
У четвертій лабораторії перевіряють воду, використовувану на фермах. Тут є унікальне, єдине у Європі, обладнання, придбання якого дотував уряд.
У п’ятій лабораторії працюють імунологи, біологи, які проводять дослідження для експорту з допомогою автоматичних систем, здатних обробляти близько 15 тис. зразків на день. Наприклад, виділяються клітини тварини, хворої на бруцельоз, а потім цей матеріал центрифугується і виготовляється сироватка. Раніше на такі дослідження витрачалися тижні, нині ж за два-три дні можна дослідити популяцію птиці і негайно вжити заходів для запобігання епідемії.
Фермери беруть участь у програмах запобігання згаданим вище захворюванням. Це доволі зручно для власного поголів’я та ще й для відповідності вимогам країн, куди худобу експортують.

Якість молока перевіряють на контрольних станціях згідно з програмою поліпшення поголів’я. Прикладом такої станції може слугувати МСS, де тестують зразки молока. Національна програма з якості молока ініційована Голландською організацією молочної худоби та асоціацією фермерів. Згідно з програмою, проводиться аналіз якості молока, який впливає на формування закупівельної ціни. З другого боку, ця програма демонструє відповідальність фермерів за якість продуктів харчування. Перевіряються використання медичних препаратів, утримання тварин, постачання кормами і водою, виробництво і зберігання молока, очищення доїльного обладнання.
Фермер везе молоко на молокозавод, звідти зразки потрапляють до лабораторії МСS, де досліджуються на кількість жиру, протеїну, сечовини, можливо, — домішок води. Результати надходять до структури, яка вирішує питання розрахунків з населенням. Тут визначають ціну молока для кожного фермера. За наявності понаднормованої кількості бактерій, соматичних клітин, вільних жирних кислот, точки заморожування за спеціальною шкалою йде зниження ціни молока, оскільки фермери повинні ретельно стежити за чистотою обладнання. У Голландії ще років 10 тому припинили доїти в каністри, тепер молоко має потрапляти тільки до спеціальної охолоджувальної цистерни. Тож кожну вантажівку на молокозаводі слід перевіряти на антибіотики.

Розрахунок ціни 100 кг молока може мати такий вигляд:
% жирності х 4 євро + % протеїну х 6 євро -
- стандартні витрати на переробку (6 євро) +
+ бонус за чистоту +- літня знижка чи зимова надбавка.
Результати аналізу зразків молока можуть бути готові вже за 36 годин. Фермер може дізнатися про них через Інтернет або за телефоном. Це дає йому можливість швидко відреагувати й змінити раціон чи звернути більше уваги на гігієну, тоді наступна партія молока матиме кращу якість.
Оскільки до лабораторії потрапляє дуже багато зразків одночасно, то для їх ідентифікації на пробірки знизу прикріплюють мікрочіп.
Аналіз одного зразка коштує 1 євро. А обладнання лабораторії — близько 9 млн євро. Щорічно фермер витрачає на тестування зразків 350 євро.
Важливим аспектом збереження стабільної епізоотичної ситуації в країні та розвитку племінних якостей худоби є її ідентифікація та реєстрація. В Україні цей процес лише розпочинається. А от у європейських країнах уже став звичайним. Нідерландський королівський синдикат з ВРХ відповідає за збирання даних про поліпшення худоби та реєстрацію в племінній книзі, облік надоїв та штучного осіменіння, оцінку екстер’єру. Всі ці важливі відомості збираються в центральному національному банку даних. Ще в 1991 році почали змінювати базу даних щодо ВРХ, у 1995 році охопили свиней, а в 1995 — кіз і овець. Нині заносять інформацію про котів та собак, коней, птицю. Кожна тварина має унікальний індивідуальний номер, вушні бирки, паспорт (з 1998 року), реєстр утримання. Агентство з реєстрації та ідентифікації працює з виробниками бирок і постачає їх фермерам. Якщо бирки ламаються, їх відновлюють з тим самим номером, що й був. У центральній базі даних агентства є інформація про худобу кожної ферми: кількість бирок, дата народження тварин, стать, порода, предки, вибуття-надходження худоби, смерть, забій, експорт-імпорт.
Окремо створено базу даних для імпортованих тварин. Якщо фермерові потрібен певний стандарт паспорта для експорту, то в Агентстві реєстрації та ідентифікації допоможуть його зробити. Фермери щорічно платять за реєстрацію до 20 тварин близько 16 євро, більше 20 — 112 євро за ВРХ, 55 — за свиней, 16 — за овець. Можна платити не фіксовано, залежно від типу господарства, 0,07–0,31 євро за голову ВРХ, 0,12 євро — за свиню.
Цікаво, що в таких країнах, як Словенія і Марокко, до реєстрації худоби селяни ставляться з недовірою. Вони ще пам’ятають часи, коли за кожну голову, за кожний кущ треба було сплачувати податки. Тому частенько приховують худобу про всяк випадок. Ця історія, почута від колег-журналістів, дуже нагадує ситуацію в Україні.

Ольга Сидоренко, Нідерланди.

Далі буде