Альпійська балада

Тут не лише багато садять, а й дотримуються особливих вимог щодо охорони насаджень. Законодавство забороняє переводити лісові землі в сільгоспугіддя, лише у виняткових випадках дозволяє вирубувати дерева, аби прокласти дорогу чи звести якісь будівлі на їхньому місці. Не допускаються великі суцільні лісосіки — ті, які перевищують півгектарну площу, здійснюються зазвичай тільки з дозволу лісового відомства. Щодо деревини, то коли вона не досягла повної стиглості, не може потрапити під сокиру. Навіть на господарській ділянці. Чи то державного, чи фермерського масиву.
Нікому не спаде на думку рубати гілля для розведення вогнища, пошкоджувати молоді культури, кататися на лижах осторонь лижних трас і канатних доріг, залишати в лісі побутове сміття — даються взнаки екологічне виховання населення, а також суворі закони. Австрія — гірська країна, яку не обходять стихійні явища, але їх намагаються попередити, системою цілеспрямованих заходів применшити руйнівну дію ураганів, повеней, лавин. Понад сто років працює Лісотехнічна служба, підпорядкована міністерству земель, лісів і водного господарства. В її обов’язки входить закріплення гірських потоків та обвалів. Будівельно-технічні заходи поєднуються з лісобіологічними. “Така комбінація високогірних залісень та технічних споруд є яскравим прикладом гармонізації довкілля, взірцем для українських Карпат, де рельєфно-кліматичні умови аналогічні альпійським”, — вважає завлабораторії природозберігаючих лісотехнологій УкрНДІгірлісу Володимир Коржов.  Взірцем можуть слугувати і лісозаготівельні системи, які постійно вдосконалюються — завдяки їм є змога раціонально заготовляти лісоматеріали за одночасного бережливого ставлення як до насаджень, так і до природи в цілому. Лісокористування відзначається дуже високою інтенсивністю: вибирають з кожного гектара в середньому за рік від 4 до 7 кубометрів (близько 80 відсотків приросту). В Україні,  доречно зазначити, за останні п’ять років за річного приросту запасів деревини 35 млн кбм заготовляється від усіх видів рубок у середньому         13 млн кбм (37 відсотків). Звідки ж, питається, “ростуть ноги” у всіляких чуток про значні переруби, надмірну експлуатацію вітчизняних лісів? Але ми відволіклися. Заготовляють деревину в Австрії (і в державних, і в приватних лісах) спеціалізовані підприємства, обладнані спеціальною екологозберігаючою технікою. Практикуються як санітарні (проріджувальні), так і головні (смугові) рубки. За останніх площа лісосік не перевищує двох гектарів. Рубку розпочинають вузькою смугою, з урахуванням напрямку вітру. Такий спосіб дає змогу смузі природним шляхом засіятися від сусідніх дерев. Коли зійде підріст, рубку продовжують на межі цієї смуги. Так поступово просуваються вглиб масиву, повернувшись з бензопилками до першої через десятиліття, коли дерева там досягнуть віку стиглості.

Право на виконання лісосічних робіт надається на тендерній основі — тим, хто володіє досконалішою технологією. Повністю механізовано всі процеси лісозаготівлі. Звичним явищем на лісосіці держпідприємства чи фермера стали колісні харвестери (так звані крани-процесори для обрізування сучків, розкряжування, навантаження деревини) та форвардери (транспортно-навантажувальні машини). А ще — гірські лісові комбайни — мобільні канатні установки, оснащені гідроманіпуляторами  з процесорними головками.
Уперше таку установку австрійського виробництва “Гантнер” я побачив у львівських Карпатах — у Славському ДЛГ, який більше десяти років очолює мудрий керівник Петро Онуфрак. Господарство там ведеться на принципах екологічного лісівництва, на засадах раціонального використання, збереження і відтворення лісоресурсів. Ось уже кілька років у Славському повітряною канатною дорогою завдовжки 1200 метрів переправляється з гір у низини деревина, і керує тим процесом один оператор через радіозв’язок. Пригадую, як захоплено розповідав Петро Андрійович: “За зміну трелюємо 80 кубометрів, витрачаємо при цьому 30–35 літрів бензину. Вітчизняний трактор ТТ-4, для порівняння, “з’їдає” солярки удвічі більше і у стільки ж менше трелює. До того ж, до трактора треба ще бульдозера для прокладання впоперек схилів волоків. А це нові витрати й безжальне знищення підросту та грунту. Лебідки — то завтрашній день для економіки та екології”. Для Австрії вони — день сьогоднішній. Переважна більшість канатних установок місцевого виробництва монтується на шасі автомобілів різних типів або на причепах. Трактори (колісні!) для роботи на лісозаготівлях випускає завод STEYR — вони різної потужності, обладнані додатковими пристроями для трелювання деревини. Останніми роками в країні суттєво модернізували існуючі лебідки, створивши нові каретки. Канатні системи, що пропонує ринок, вантажопідйомністю від  1 до 15 тонн, з довжиною вантажного троса — від 220 до 1500 метрів. Основне призначення стаціонарних кабельних систем —гравітаційний спуск заготовленої на схилі деревини до колій автомобільного чи залізничного транспорту. Коли є під’їзні шляхи, системи можуть піднімати деревину до вершини схилу. Сучасні лебідки забезпечують підтягування деревини до 50 метрів. Якщо дають змогу рельєф, а також товарність деревостану, для трелювання використовують коней та трактори, що сприяє підвищенню продуктивності праці. При доглядових та вибіркових рубках  уздовж схилу прорубують технологічний коридор завширшки 5–8 метрів — для розташування вантажного каната. Заготовлену в цьому випадку деревину транспортують у сортиментах чи напівстовбурах.
Масово застосовуються радіокеровані системи — портативний блок дає змогу оператору стояти на значній відстані від силового вузла та лебідки і керувати  процесом. За потреби він приймає, розмічає і маркує заготовлену продукцію. Працюють бригадою у складі 4-х робітників: оператор, звалювальник з помічником (він же чокеровник) і тракторист, який формує штабелі на верхньому складі. Вартість робіт із заготівлі й доставки сортиментів на верхній склад — до 25$ США за кубометр. На дрібноконтурних ділянках зі складним рельєфом, за умов надлишкового зволоження, використовують горяни і комбіновані радіокеровані лебідки.

Слід відзначити, що широке високопродуктивне застосування сучасного природозберігаючого обладнання та технологій в Австрії стало можливим після створення належної лісової інфраструктури, передусім добре розвиненої мережі автодоріг.
— Зверніть увагу, — ще в Івано-Франківську говорив науковець Володимир Коржов, — на бездоганну якість дорожного полотна, що забезпечує високу швидкість руху і рейсове навантаження автопоїздів для перевезення деревини. І така картина, знову ж таки, характерна як для державних лісів, так і фермерських, монастирських… Особливістю будівництва доріг на схилах гір є віддаленість їх від річок та потоків, мала кількість штучних матеріалів та використання в конструкціях кам’яної сировини з притрасових кар’єрів. Для влаштування земляного полотна й основи дорожного покриття використовують екскаватори, оснащені змінним обладнанням, — це полегшує виконання робіт за складних гірських умов. Ціна   1 погонного метра готового дорожного полотна лісодоріг становить 25–40 євро. Прокладають їх і спеціалізовані державні, і приватні підприємства. Обов’язково передбачені технологічні майданчики, підпірні стінки, водовідвідні та водорегулюючі системи…
Не буду  розповідати про враження від їзди їхніми лісовими дорогами — нам би такої якості траси державного значення! Наведу лише кілька цифр: густота доріг у зелених масивах країни — 3,5–7 км на 100 га. За останні 35 років побудували понад 14 тис. км досконалих шляхів, довівши питому вагу їх до 26,7 км на 1 тис.га. Це дало змогу залучити до господарського обігу всю покриту лісом площу, цілорічно виконувати весь комплекс необхідних робіт, заготовляти лише з 860 тис. га державних лісів понад 2 млн кбм деревини. Для порівняння: щільність лісодоріг в українських Карпатах — 2–3 км на 1 тис. га.
Висновок з побаченого і почутого однозначний: лісові дороги — передумова ефективного й екологічно виправданого використання лісоресурсів. Завдяки їм значно полегшуються роботи в лісі, забезпечується можливість інтенсивного догляду за культурами, суттєво зменшуються витрати, пов’язані із заготівлею деревини. Крім того, наявність таких доріг забезпечує розвиток цивілізованого туризму і полювання, перетворює регіон на привабливий для іноземних відвідувачів — а це сприяє припливу коштів в економіку, дає можливість якомога ширшим верствам населення насолоджуватися  перлинами гірського краю.
Від аспектів транспортного освоєння сировинних баз, лісозаготівель перейдемо до наступної ланки в ланцюзі “ростуче дерево — готова продукція”. Особливу увагу звернемо на те, як австрійці використовують деревні відходи та низькосортну деревину. Але то вже в заключній статті.

М.Пуговиця