Листи з Австрії, або Казки Віденського лісу

Порівняно недавно, 2002-го, виповнилося тисячу років від дня першої писемної згадки Віденського лісу. На честь цієї події в монастирі Хайлігенкройц відбулося велике свято, на якому бургомістр столиці та голова уряду федеральної землі Нижня Австрія продемонстрували публіці старовинну грамоту, що нині зберігається в Лицарській бібліотеці віденської ратуші. Саме в ній зазначено “день народження” Віденського лісу. “Поки що він свіжий та зелений, незважаючи на похилий вік”, — сказав бургомістр Міхаель Хойпль, чим дав зрозуміти, що австрійці повинні зробити все для того, аби ліс і надалі таким зберігся.

Мільйони туристів щороку відвідують “культурну Мекку” Європи. Приїздять, щоб насолодитися музикою Штрауса, Моцарта, Легара, побачити відомі архітектурні пам’ятники та ансамблі (тільки в столиці — понад 500 древніх маєтків, палаців, різних будівель XVII-XIX ст., левова частка яких перетворена на музеї). А ще — помилуватися красою голубого Дунаю (він справді тут голубий — у цьому сам переконався під час незабутньої тритижневої екологічної експедиції на науковому судні від українського Ізмаїла до Відня), помріяти під кронами столітніх буків казкового Віденського лісу. Він то плавно стелиться за Венусбергом з його стрімкою телевежею, то круто обривається біля гори Каленберг, що оторочена дунайським берегом. Дістанешся звивистою дорогою Леопольдсберга — останньої перед величною рікою вершини лісу — і Відень перед тобою, мов на долоні. Вдалині — силуети готичного собору святого Стефана та міської ратуші; колишньої літньої резиденції австрійських імператорів, а нині музейного двірцево-паркового ансамблю Шенбурнн; одного з найяскравіших символів міста — Віденської опери (розповідають, що театр був першою відреставрованою після другої світової війни будівлею — така сила любові віденців до мистецтва)… Вдивляєшся у неповторні вузенькі провулки і мініатюрні майдани, де біля під’їздів кабачків, готелів чекають на відпочиваючих візники у високих циліндрах зі своїми нарядними екіпажами, у затишні будиночки, обвиті виноградною лозою, у зелені смуги газонів та алей — липових, кленових, платанових… Місто потопає в зелені, зелене море з усіх боків посилає йому п’янкі лісові аромати.
Але Віденський ліс — це не лише приміські масиви. Це й кам’янисті, покриті хвойними та листяними деревами передгір’я Альп. Він займає величезну площу і має одну характерну особливість — доглянутий та чистий. Австрійці трепетно бережуть як свої традиції, архітектуру, культурні нашарування століть, так і природу. У цьому на кожному кроці переконувалися й ми (автор подорожував альпійською країною разом з лісівниками — головним інженером облоб’єднання “Чернігівліс” Валерієм Лозицьким та директором Добрянського держлісгоспу Іваном Горохівським).
— В Австрії ліс перебуває під суворою охороною, — розповідав нам перед поїздкою завлабораторії природозберігаючих лісових технологій УкрНДІгірлісу Володимир Коржов. — Ще лісовими законами і правилами середньовіччя було забезпечене збереження насаджень з метою задоволення потреб гірничодобувної промисловості, солеварень, металургійних заводів. У державному Лісовому законі 1852 р. до цього додали принципи збереження захисних і природоутворюючих функцій лісу. Глобальне значення його надто зросло в останні десятиліття, і тепер ліс розглядається в країні не лише як постачальник сировини, а й як незамінний елемент навколишнього середовища. В чинному Законі про ліс, прийнятому в 1975 р. і доповненому в 1987 р., враховано поступ суспільства до природозбереження. Захист лісу став центральним суспільно-економічним фактором, що забезпечується суворим законодавством, професійною працею висококваліфікованих лісівників, організацією сталого розвитку лісового господарства та неухильним запобіганням пошкодженням і знищенням насаджень…
За лісистістю (46,8 відсотка) Австрія належить до багатих на “зелене золото” країн Європи — поступається лише Фінляндії, Швеції, а також Росії. На душу населення припадає півгектара насаджень. Переважають хвойні породи (майже 70 відсотків), з них найрозповсюдженішою є ялина (55,7). Найпоширеніша з листяних — бук — займає менше 10 відсотків. Форми власності — різні. Із 3877 тис. га 80,5 відсотка становлять ліси приватні — окремих громадян і об'єднань, монастирів, церков, муніципалітетів…
Найбільші власники — фермери, котрі ведуть сільське і лісове господарство (у володіннях їхніх — понад 3,27 млн га насаджень та 3,4 млн га сільгоспугідь). До речі, аграрний сектор країни характеризується в основному дрібнотоварним виробництвом, украй повільним процесом концентрації сільгоспугідь і поголів’я худоби. Як повідомили в Бюро Торгового радника Посольства Австрії в Україні, останні статистичні обстеження аграрної структури було проведено 1997 року — тоді нараховувалось 252110 господарств. Порівняно з 1990-м роком, їх кількість скоротилась на 11 відсотків, а середня земельна площа однієї ферми збільшилася з 24,2 га до 26,8 га (з них 13,7 га — сільгоспугіддя і 13,1 га — ліси). Лише 6,5 тис. ферм (2,5 відсотка) мають середню площу понад 100 гектарів.
28 тисяч гектарів зелених бастіонів належать Відню — місто є чи не найбільшим власником комунальних лісів у Європі. Дещиця їх — то власне Віденський ліс (однак більшою часткою його володіють монастирі та приватники), а решта — масиви в глибині країни.

У державному володінні Австрійської Республіки перебуває лише 18 відсотків лісів, які раніше переважно належали родині Габсбургів (правила Австро-Угорською імперією кілька століть) і були націоналізовані після Першої світової війни. З 1925 року почала функціонувати державна установа “Австрійські державні ліси” — її підприємства здебільшого розташовані на схилах Альпійської гряди. З 1986 року це — акціонерне товариство, яке, згідно з рішенням парламенту, хоч і було відокремлене від федерального бюджету, але 96,5 відсотка акцій його належать державі і перебуває в безпосередньому управлінні міністра земель, лісів і водного господарства. Міністерству підпорядковані регіональні лісові інспекції — вони надають різного роду консультації та здійснюють контроль за дотриманням законодавства в усіх лісах, незалежно від того, в чиїй власності перебувають. Головні принципи лісової політики розробляє департамент лісового господарства.
У країні чітко дотримуються принципу, аби на зміну старим насадженням приходили молоді. Щороку на площі понад 30 тис. га виконуються роботи з лісовирощування та лісовідновлення — залісення вирубок, посадка дерев на гірських схилах, озеленення рекреаційних ділянок… Розміри грошової допомоги на поліпшення функцій лісу, а також різні види пільг, що сприяють виплаті кредитів для організації певних лісогосподарських заходів передбачені в Законі про ліс. Скажімо, можна отримати кредит під 5–6 відсотків річних і вкласти їх у створення чи розвиток насінницького, розсадницького секторів. Австрійці сміливо йдуть на затрати, бо впевнені: вони окупляться сторицею.
“Законодавцем моди”, образно кажучи, виступає акціонерне товариство. Саме через “Австрійські державні ліси” реалізується екологічна програма довгострокового стійкого розвитку. Компанія слугує своєрідним базисом для фермерів, інших дрібних власників, котрі не в змозі утримувати ті самі розсадники, займатися селекцією, створювати надійну насінницьку базу, вирощувати високоякісний посадковий матеріал. За рік потужні розсадницькі комплекси дають до 5 млн сіянців і саджанців, з них 4 млн ідуть на потреби АТ, решту замовляють фермерські та інші приватні господарства.
Чернігівці Валерій Лозицький та Іван Горохівський не без гордості відзначили, що і в Україні чимало базових розсадників не поступаються австрійським, а от щодо організації насінництва, то нам є чому в них повчитися. Практично в альпійській республіці не залежать від примх погоди: сучасні лабораторії, обладнане за останнім словом складське господарство, різноманітні механізми для очищення, калібрування, фасування насіння — забезпечують солідний стратегічний запас повноцінного селекційного посівматеріалу. При цьому виключається зниження продуктивності його на будь-яких етапах. І не страшні вже приморозки, тривалі дощі чи нестерпна спека. А яке насіння — таке й коріння. В істинності цієї приказки ще раз переконуєшся, коли тобі назвуть одну цифру: середньорічний приріст деревини в Австрії — 8–8,5 кубометра на кожному гектарі. В Україні — 3,7–4 кубометра.
Вражають і методи та принципи господарювання в країні лісів — екологічно збалансованого, побудованого на природних засадах. Але про те — в іншій публікації.

Австрійська Республіка,
Микола Пуговиця