Кузня кадрів для села

"Можно решить все проблемы, надо только "сильно думать", - цей вислів М. С. Горбачова відомий багатьом. Про що думає сьогодні аграрна освіта та якими сподіваннями на майбутнє вона живе.

У квітні в Науково-методичному центрі аграрної освіти (смт Немішаєве) відбулася робоча зустріч з приводу укладання Меморандуму про співпрацю в галузі освітньо-наукової діяльності між Національною академією педагогічних наук України та Міністерством аграрної політики України й розгляду нових концептуальних підходів до підготування кадрів для АПК України.
Аграрний сектор економіки зажди працює та підтримує аграрну освіту. Але сказати, що все в нас добре з аграрною освітою - не можна. Міністерство освіти не зовсім задоволене науково-практичним підготуванням кадрів і тому постійно працює над підвищенням фахового рівня викладачів, адже якість освіти найперше починається з педагогів. Викладачі постійно проходять стажування на виробництві в "Агро-Союзі", "Терезино", виїздять також на стажування за кордон, щоб ознайомитися з новинками в аграрній сфері. Для удосконалення якості навчання в міністерстві започатковано "круглі столи", постійними учасниками яких є представники освіти, науки та виробничники. У гарячих дискусіях вони шукають шляхи удосконалення, бо наука запевняє, що добре готує фахівців, а бізнес переконує, що спеціалістів потрібно наново переучувати. На одному із засідань "круглого столу" були представники з Німеччини, і вони теж зазначили, що наші спеціалісти професійно підготовлені мало. На основі порушених проблем Міністерство освіти розробляє стандарти, рекомендації та впроваджує їх у життя, продовжує практику створення потужних університетських центрів, підтримує високопрофесійні коледжі. Останні п'ять років діяла програма "Кадровий потенціал у сільському виробництві", підбито підсумки досягнень, визначено, над чим потрібно ще працювати.
Найцікавіше питання: "А скільки міністерство готує спеціалістів для сільського господарства?". І от було підраховано, що Міністерство освіти за держзамовленням готує: двох зоотехніків (за три роки) на 10000 умовного поголів'я тварин; ветеринарних лікарів - близько трьох чоловік; на 10000 га землі сільгоспугідь - близько одного агронома за три роки. Тож, багато це чи мало? Крім цього, є ще чимало запитань, зокрема, як зробити село привабливим, як зацікавити випускника повернутися на село працювати? Звичайно, ці питання не вирішує тільки Міністерство освіти, бо в селі потрібно, щоб і вчителі працювали, і лікарі. Під час анкетування студентів аграрних закладів на запитання, чи бажають вони жити й працювати в селі, першою була їхня умова: для цього в селі має бути якісна соціально-побутова структура (дитячий садок, школа, заклади  розваг, лікарня, дорога), а вже другою була проблема заробітної плати. І ще одна важлива річ: в Європі жоден аграрний навчальний заклад не відповідає за працевлаштування випускників. А тим часом наша держава три роки їсть "імунітет" студента, примусово заганяючи його в "забите село" та змушуючи чесно відпрацювати певний період, замість того, щоб надати йому грошову допомогу для побудови житла чи придбання нового автомобіля. Тож потрібно розробляти такі економічні механізми, щоб молода людина хотіла закріпитися на селі. У Франції після закінчення аграрних вузів на роботу в аграрний сектор приходить 6% випускників, частина працевлаштовується в обслуговувальні галузі. Освіта дає можливість розпочати власний бізнес. І тому на запитання, багато чи мало ми випускаємо спеціалістів, відповідь однозначна - багато освіти не буває.
Василь Григорович Кремень,
президент Національної академії педагогічних наук:
 "Проблеми, які стоять перед освітою України, зокрема перед професійною аграрною освітою, надзвичайно серйозні, й від їхнього вирішення  залежить майбутнє України. Майбутнє визначатиметься тим, яку людину, якого професіонала ми підготуємо для нього. Підготуємо ефективного професіонала, ефективну особистість, яка буде конкурентоспроможною в сучасних умовах, - значить, забезпечимо й щасливе майбутнє цієї людини, і динамічний розвиток України. Зосередимо свою увагу на якихось проблемах, що відійшли в минуле, й забудемо про те, що все треба робити для того, щоб стати конкурентоспроможною нацією в сучасному світі, тож не буде й перспективи.
Освіта й наука мають стати більшим пріоритетом країни, яка турбується про своє майбутнє. Наука - як сфера, що продукує свої знання, нові технології, й освіта - як сфера, яка олюднює ці знання, тобто через підготування фахівців робить їх дієвими, забезпечуючи застосування на практиці. В нашій країні, безумовно, правосильні процеси відбуваються тому, що в суспільстві авторитет освіти та науки зберігається, зростає. Але, на жаль, не можна сказати, що освіта є пріоритетною сферою в сучасному українському суспільстві, і свідчень цьому чимало - від фінансування цієї сфери до поваги освітян, починаючи з вихователя дитячого садка до професора у вищому навчальному закладі.
Перед професіоналом ХХІ століття постають нові умови життєдіяльності, і ми маємо побудувати таку фахову освіту, щоб підготувати людину до результативної робити в сучасних умовах. Наприклад, ми в Україні ще й досі не усвідомили того, що люди вступили в новий тип людського прогресу, новий тип цивілізації, який дуже різниться з попереднім періодом (швидкою динамічною зміною знань, технологій, інформацій). Раніше, коли готували спеціаліста, після випуску він міг використовувати свої знання в професійному житті, сьогодні цього зробити неможливо, тому що за кілька років змінюються технології. Тож треба змінювати сам підхід до підготування фахівця: не просто вчити його творчо володіти знаннями, а збагачувати вмінням учитися протягом усього життя, вмінням застосовувати ці знання на практиці. І це нині - одна з найбільших проблем нашої освіти. Нещодавно ми оцінювали наших школярів і студентів за предметними олімпіадами. Там, де треба було продемонструвати суму знань, наші школярі й студенти проявили себе потужно, там, де потрібно було показати вміння застосовувати свої знання для розв'язання нетипових ситуацій, починалися великі проблеми. Отже, треба формувати людину, здатну до сприйняття змін, змінюваності. Колись жартома грізно бажали: "Щоб ти жив в епоху змін". Так ось, ми вступаємо в таку епоху, коли зміни стають не винятком, а обов'язковим елементом способу життя людини. Багато освічених людей (в аграрній сфері) - це інтелектуальний гумус для проростання нових інформаційно-наукових технологій.
У Шанхайському рейтингу серед однієї тисячі вузів немає жодного українського. З різних причин. Але одна важлива: професори наших університетів не знають іноземної мови. Вони замкнені в інформаційному просторі, який має вітчизняний характер. Вони не спілкуються, не стежать за новими технологіями, і це - біда старшого покоління".

Володимир Іванович Ладика, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, ректор Сумського НАУ:
"Якщо ми говоримо про аграрну освіту, то більшість людей пов'язує її з аграрним виробництвом сільськогосподарської продукції. Але, зважаючи на те, які соціальні процеси відбуваються нині в селі, на неї (аграрну освіту) потрібно дивитися інакше. Ми підрахували, що наш університет, окрім аграрних спеціальностей, які займаються виробництвом сільгосппродукції, готує ще й фахівців з переробки молока та м'яса, спеціалістів громадського харчування, землевпорядників, маркетологів, логістів, інженерів-будівельників, ландшафтних дизайнерів. А вони ніяк не пов'язані напряму з виробництвом продуктів харчування. Тому, на мою думку, до аграрної освіти слід підходити комплексно, як до освіти, яка дає фахівців для розвитку сільської території". 

Підготував
Геннадій Жолобецький