Краще пізно, ніж ніколи

Уряд України визнав свою помилку, якої припустився в серпні 2006 року, коли скасував посаду віце-прем’єр-міністра з питань АПК. Поставлений курирувати АПК віце-прем’єр Андрій Клюєв розбирається в сільському господарстві так само, як міністр аграрної політики Юрій Мельник в енергетиці. А тому Андрій Клюєв самоусунувся від контролю над діями Мінагрополітики на підшефній території, тим більше, що в цей час велися непрості переговори з “Газпромом” про ціну на газ до кінця 2006 року та на 2007 рік.
Таким чином, уся влада над АПК виявилася в руках міністерства.
Замість того, щоб навести порядок наявними інструментами державної аграрної політики, — заставними закупівлями через Аграрний фонд, ціноутворенням за допомогою Аграрної біржі, державними закупівлями до Держпродрезерву, — міністерство використало найпримітивніший інструмент: “Тримать і не пущать”.
Результати не забарилися. Мало того, що не було вирішено жодної з проблем, які дісталися в спадщину від ставленика партнерів комуністів по “антикризовій” коаліції — соціаліста Олександра Баранівського, — так під впливом кількох лобістських груп (пекарі, пташники і т. д.), котрі використовували “лякалки” про небезпеку експорту зерна, “легким порухом “ було паралізовано роботу всієї зернової галузі, яку з такими муками створювали в Україні понад десяток років.
При цьому представники міністерства поводилися не дуже скромно щодо “старших товаришів”, постійно спростовуючи заяви прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністра й міністра економіки. Візити прем’єр-міністра в США й на Всесвітній економічний форум у Давосі весь час захмарювалися питаннями про ембарго на експорт зерна. Наприклад, розповідає в Швейцарії наш прем’єр-міністр про унікальне транзитне розташування України й про переваги нового закону про Кабінет Міністрів, а його запитують про те, коли Україна зніме обмеження на експорт зерна. Або, приміром, у США прем’єр-міністр говорить про величезний потенціал української економіки, а його знову запитують про те саме (“слушай, обидно, понимаешь!”). Та й сам Юрій Мельник постійно натикався на неприйняття позиції “як би чого не сталося” за кордоном.
Наприклад, у Берліні на форумі “Схід-Захід”, коли мова йшла про величезну інвестиційну привабливість нашого АПК, представники фірми “Альфред Топфер” заявили про те, що розглядають можливість виходу з українського ринку зерна.
Крім того, виникли дуже серйозні проблеми із вступом України в СОТ. Прем’єр-міністр пообіцяв, що це станеться ще до липня, а виявляється, що головний гравець у СОТ — США — дуже сильно в цьому сумнівається, і причина знову та ж сама — обмеження на експорт зерна, які призвели до багатомільйонних збитків, у тому числі й американських компаній.
Загалом, уряд прийняв правильне і водночас дипломатичне рішення: знову ввів посаду віце-прем’єр-міністра з питань АПК і призначив на неї перевіреного кадра — Віктора Слауту.
Про Віктора Слауту можна сказати словами прислів’я: “Старий кінь борозни не зіпсує, але й зоре неглибоко”. На посаді міністра аграрної політики Віктор Слаута зірок з неба не хапав, але й серйозних провалів не допустив. Із пресою спілкуватися не любив: за весь час перебування на посаді міністра дав усього два або три інтерв’ю й прес-конференції. Воно й правильно: що менше говориш, то менше шансів сказати якусь дурницю.
Як людина обережна, Віктор Слаута буде уважний до думки всіх сторін конфліктів в аграрному секторі і зробить так, щоб ослабити напруженість в АПК. Побажаємо йому й усім нам у цьому вдачі.
Тепер щодо вступу України в СОТ. Прем’єр-міністр Віктор Янукович та його перший зам Микола Азаров запевняють, що це станеться ще в липні цього року. Компетентніші в цих справах люди кажуть: якщо Україні і вдасться вступити у СОТ, то, в найкращому разі, десь наприкінці року.
Спершу було дві проблеми: рівень державної підтримки сільського господарства та ігнорування українськими ветеринарами міжнародних ветеринарних сертифікатів.
За базовий період для визначення рівня державної підтримки спочатку було обрано середину 90-х років минулого століття. Але Україна так “хутко” вступала в СОТ, що тепер, за всіма правилами СОТ, базовий період зсунувся на кінець 90-х — початок двохтисячних років. А тут, через широкомасштабний “дерибан” державної власності, державної підтримки майже не було, тому країни — члени робочої групи вимагають пропорційно зменшити (в п’ять разів) рівень дозволеної підтримки.
Далі наше ветеринарне відомство, прикриваючись гаслами турботи про здоров’я нації, ввело практику видачі ліцензій на імпорт живих тварин і продукції тваринництва в режимі під назвою “через гастроном”. При цьому ветеринари посилалися на те, що вони діють згідно із законами України. Це красиве життя (включаючи численні закордонні мандрівки начебто для перевірки стану ветеринарії у країнах-імпортерах) тривало поки Україна не була членом СОТ. А от тепер треба починати грати за міжнародними правилами, а так не хочеться.
До речі, оце зібралася група наших сановних ветеринарів “відірватися” в США. Пофотографуватися на фоні “пані Свободи”, будинку Конгресу, Білого дому, ну й так далі — під приводом аудиту американської ветеринарної служби. (Це приблизно те саме, якби для того, щоб дозволити ретранслювати програми британського телебачення, наші чиновники поїхали інспектувати факультет англійської лінгвістики оксфордського університету на предмет знання ними англійської мови.) І все це, звичайно, за наш з вами рахунок. Зрозуміло, що американці скрутили нашим аграрним мандрівникам велику фігу й сказали: “Люди, або ви граєте за заведеними в світі правилами, або не бачити вам СОТ”. Хоча й тут заступник міністра вирішив показати язика американцям: “Мінагрополітики не піде на поступки США в питаннях ліцензування поставок м’яса”. Так і згадується байка Крилова “Слон и Моська”: “Ай Моська! Знать, она сильна, коль лает на слона”.
Можливо, для багатьох українських аграріїв воно було б і краще й надалі нидіти в своєму болоті, але ж на експорт українського АПК припадає лише 14% загального експорту. Більша частина експорту — це металургія та хімікати. А саме в експортерів цієї продукції найбільші проблеми, які вирішити можна тільки після вступу в СОТ.
І ось до двох названих вище проблем додалася ще й заборона на експорт зерна, яку видало Міністерство агрополітики.
Так от для чого я згадав СОТ. У першому ж своєму інтерв’ю газеті “КоммерсантЪ-Украина” (09.02.2007) Віктор Слаута заявив: “Фуражне зерно — ячмінь, кукурудзу — треба було вже давно продавати”.
Уведення посади віце-прем’єр-міністра з питань АПК і призначення на неї Віктора Слаути — це фактично новий виток у підходах до регулювання аграрного ринку, який повинен покласти край політиці обмежень та відучити представників міністерства давати поради послам іноземних держав, як поводитися на території України.

Юрій Михайлов