Кож­но­му аг­рарію — по стра­тегії!

Не­що­дав­но Міна­гро­політи­ки «по­ра­ду­ва­ло» се­лян чер­го­вою про­гра­мою, спря­мо­ва­ною на поліпшен­ня їхньо­го жит­тя. І не про­сто про­гра­мою, а цілою «Стра­тегією роз­вит­ку сільсько­го гос­по­дар­ст­ва та сільських те­ри­торій в Ук­раїні на 2015–2020 ро­ки». 

І. Бірюкова
i.birykova@univest-media.com

За сло­ва­ми міністра аг­ро­політи­ки Олексія Пав­лен­ка, цей до­ку­мент (ну ду­же вже солідний до­ку­мент) на­ро­д­жується за підтрим­ки Євро­со­ю­зу, міжна­род­них ор­ганізацій-до­норів та за участі пред­став­ників ук­раїнсько­го бізне­су, фахівців міністер­ст­ва.
«Стра­тегія фо­ку­су­ва­ти­меть­ся на вось­ми на­пря­мах: на­бли­жен­ня на­шо­го за­ко­но­дав­ст­ва що­до АПК до за­ко­но­дав­ст­ва ЄС; де­ре­гу­ляція; фак­то­ри ви­­роб­ництва (зе­мель­на ре­фор­ма, мо­­дер­нізація ви­роб­ництв та інфра­с­т­рук­ту­ри); аг­рар­на на­ука та освіта; рин­ки; дер­жав­на підтрим­ка та опо­дат­ку­ван­ня; роз­ви­ток сільських те­ри­торій (ко­о­пе­ра­ти­ви, ма­лий бізнес, фінан­су­ван­ня); уп­равління ре­сур­са­ми (еко­­стан­дар­ти, ор­ганічна про­дукція то­що). Кож­ний на­прям роз­роб­ляє ок­ре­ма ро­бо­ча гру­па, до якої вхо­дять пред­став­ни­ки фінан­со­вих до­норів і кон­суль­тант ЄС (та­ку прак­ти­ку за­сто­со­ва­но впер­ше)», — ка­же мі­­­ністр. Ме­та стра­тегії, як за­зна­чив Олексій Пав­лен­ко, — до 2020 р. по­­двоїти об­сяг ек­с­пор­ту про­дукції АПК, а ви­роб­ництво зер­но­вих ви­ве­с­ти на рівень 100 млн т.   
«По­тур­бу­вав­шись» про аг­раріїв пе­ред посівною, зро­бив­ши її бук­валь­но «зо­ло­тою» (про­бле­ми, які бу­ли у сіль­госпви­роб­ників то­­рік, по­­­рівня­но з нинішніми, зда­ють­ся їм «ди­тя­чи­ми»), міністерські чи­нов­ни­ки, ма­буть, виріши­ли, що «для по­вно­го ща­с­тя» се­ля­нам не ви­с­та­чає… гло­баль­ної стра­тегії. А все інше до­дасть­ся
са­мо со­бою.
   Те­пер зга­дай­мо, скільки всіля­ких про­грам та стра­тегій ви­со­ко­по­са­довці пре­зен­ту­ва­ли на­шо­му сільсько­му гос­по­дар­ст­ву за ос­танні 25 років: По­ста­но­ва Вер­хов­ної Ра­ди Ук­раїни «Про Кон­цепцію Національ­ної про­гра­ми відро­д­жен­ня се­ла на 1995–2005 ро­ки», За­ко­ни Ук­раїни — «Про сти­му­лю­ван­ня роз­вит­ку сільсько­го гос­по­дар­ст­ва на період 2001–2004 років», «Про дер­жав­ну підтрим­ку сільсько­го гос­по­дар­ст­ва Ук­раїни» від 24 черв­ня 2004 р., «Про ос­новні за­са­ди дер­жав­ної аг­рар­ної політи­ки на період до 2015 ро­ку», а ще — «Дер­жав­на цільо­ва про­гра­ма роз­вит­ку ук­раїнсько­го се­ла на період до 2015 ро­ку», «За­галь­но­дер­жав­на Ком­плекс­на про­гра­ма підтрим­ки та роз­вит­ку ук­раїнсько­го се­ла “До­б­ро­бут че­рез аг­рар­ний роз­ви­ток” на 2005–
2010 ро­ки» і т. д. і т. п. 
До при­кла­ду візьме­мо хо­ча б так зва­ну про­гра­му ДАР («До­б­ро­бут че­рез аг­рар­ний роз­ви­ток»). Над цим до­ку­мен­том без­по­се­ред­ньо пра­цю­ва­ло близь­ко 300 осіб (ро­бо­ча гру­па, ра­да ек­с­пертів та 12 комісій за пев­ни­ми на­пря­ма­ми). Крім то­го, у ство­ренні відкри­тої мо­делі про­гра­ми бра­ли участь учені, підприємці, ор­га­ни ви­ко­нав­чої вла­ди, гро­мадські ор­ганізації.
Ме­тою про­гра­ми «ДАР Ук­раїни» бу­ло про­го­ло­ше­но «пе­ре­тво­рен­ня Ук­раїни на провідну світо­ву аг­ро­про­мис­ло­ву дер­жа­ву». На­ша країна по­вин­на бу­ла приєдна­ти­ся до силь­них світу цьо­го вже до 2010 р. Ста­ви­ло­ся за­вдан­ня по­троїти ВВП в АПК — від 5 до 14 млрд грн, збільши­ти ча­ст­ку Ук­раїни на світо­во­му сільсько­го­с­по­дарсь­ко­му рин­ку до 6%, а до­хо­ди сільсько­го на­се­лен­ня — у п’ять разів, за­без­пе­чи­ти йо­го зай­нятість на рівні не мен­ше 90%.
А якою пом­пез­ною бу­ла пре­зен­тація цьо­го до­ку­мен­та! Чо­го не ска­жеш про ре­зуль­тат. Точніше, про йо­го відсутність (яс­на річ, ан­ти­ре­зуль­тат, або по­вний «пшик», не люб­ить при­вер­та­ти до се­бе ува­ги)…
Про­те за ве­ли­чез­ним ма­си­вом до­ку­ментів — за­ко­но­дав­чих актів і їхніх про­ектів, політич­них та еко­номічних про­грам — і досі не вид­но си­с­тем­ної, цілісної і послідо­вної дер­жав­ної політи­ки…
Що тут ска­жеш, ще не бу­ло в Ук­раїні та­ко­го пре­зи­ден­та, пар­ла­мен­ту, уря­ду, політич­ної си­ли чи політич­но­го ліде­ра, який би не за­яв­ляв про «клю­чо­ву роль се­ла та аг­рар­но­го сек­то­ру в роз­бу­дові ук­раїнської дер­жа­ви». Дек­ла­ру­ва­ти свою особ­ли­ву при­хильність до ук­раїнсько­го се­ля­ни­на, зна­хо­ди­ти ви­сокі епіте­ти для виз­на­чен­ня йо­го «унікаль­ної місії» (те­пер аг­ро­сек­тор уже — «ло­ко­мо­тив еко­номіки») — завжди бу­ло і за­ли­шається мод­ним се­ред політиків.
Але сло­ва — од­не, спра­ви — інше. Політи­ки на сільсько­му гос­по­дарстві піари­ли­ся (піарять­ся і далі піари­ти­муть­ся), про­гра­ми ство­рю­ва­ли­ся (за ро­ки Не­за­леж­ності та­ких бу­ло по­над де­сять), гроші осіда­ли (осіда­ють і бу­дуть осіда­ти) у ки­ше­нях по­са­довців, а се­ля­ни завжди роз­ра­хо­ву­ва­ли тільки на се­бе. Зви­чай­но, ре­фор­ми, де­ре­гу­ляція, мо­­дернізація (і все та­ке інше) на­шо­му аг­рар­но­му сек­то­ру ду­же-ду­же потрібні… Але все це мож­на зро­би­ти і без ви­ки­дан­ня ве­ли­чез­них коштів на роз­роб­ку гло­баль­них про­грам. «Стра­тегія» тут про­ста: не ви­го­ло­шуй пиш­но­мов­них про­мов, а мовчки ро­би ре­аль­ну спра­ву.
При­нагідно на дум­ку спа­ла прит­ча про чи­нов­ників. На одній яб­луні ви­рос­ло ду­же гар­не яб­лу­ко, але рос­ло во­но надто ви­со­ко. Ми­мо де­ре­ва про­хо­ди­ли чи­нов­ни­ки. По­ба­чив­ши чу­до­вий плід, во­ни по­ча­ли ду­ма­ти, як йо­го зня­ти. Засіда­ли 12 днів, ра­ди­ли­ся-ра­ди­ли­ся і виріши­ли, що потрібно виділи­ти гроші із бю­д­же­ту, роз­ро­би­ти про­гра­му із за­лу­чен­ням ек­с­пертів, за­ку­пи­ти не­обхідну техніку, ви­най­ня­ти спеціалістів і т. д. І тут звідкись прибіг ма­лень­кий хлоп­чик. Оми­нув­ши солідних дядьків, він швид­ко заліз
на де­ре­во, зірвав яб­лу­ко і мит­тю
спу­с­тив­ся вниз…