Хімічна сумісність: як мікродобрива та біостимулянти впливають на ефективність ЗЗР у бакових сумішах

Прагнення аграріїв оптимізувати витрати та уникнути додаткового проходу техніки часто спонукає до поєднання засобів захисту рослин із мікродобривами чи стимуляторами в одному баку. Проте фахівці застерігають, що змішувати ці компоненти можна далеко не завжди, оскільки хімічні реакції всередині робочого розчину можуть повністю нівелювати дію пестицидів.

Про це пише Пропозиція з посиланням на допис на facebook сторінці Відверто про живлення рослин.

При формуванні будь-якої бакової суміші пріоритет завжди має залишатися за пестицидами. На відміну від фоліарних продуктів живлення, ефективність хімічних засобів захисту критично залежить від показників pH, температури та жорсткості води.

Вплив кислотності води на деактивацію діючих речовин

Для переважної більшості пестицидів оптимальним є слабокисле середовище з показником pH від 5,5 до 6,5. Якщо показник падає нижче 5 або піднімається вище 7,5, у розчині запускається процес гідролізу, який призводить до деактивації молекул діючої речовини.

Швидкість цього процесу залежить від конкретного препарату. Лужне середовище з показником pH понад 7,5 є критичним для таких речовин:

• десмедіфам — період напіврозпаду в лужній воді становить лише 12 хвилин;
• цимоксаніл — при рівні pH 9 розпадається за 29 хвилин;
• римсульфурон — втрачає половину ефективності за 4,2 години.

Також негативно реагують на лужну воду пестициди на основі гліфосату, 2,4-Д, клопіраліду, клетодиму, диквату, прометрину та бентазону. Зокрема, для гліфосату потрібен рівень pH в межах 3,5–4,5. Оскільки природна вода рідко має такі параметри, її необхідно попередньо готувати — опускати рівень pH за допомогою сульфату амонію, лимонної, азотної чи оцтової кислоти, і лише потім додавати сам гербіцид.

Жорсткість води та проблема аглютинації

У лужних умовах на ефективність гліфосату чи 2,4-Д суттєво впливає не лише водневий показник, а й жорсткість води, зумовлена наявністю солей кальцію і магнію.

Висока жорсткість призводить до аглютинації — склеювання часток молекул пестициду іонами кальцію та магнію. У результаті хімічні речовини випадають в осад на дно резервуара обприскувача, забивають фільтри та форсунки, а концентрація діючої речовини в робочому розчині різко падає.

Технологічні ризики на прикладі захисту кукурудзи

Намагання зекономити близько 100–120 гривень на гектарі, які зазвичай витрачаються на окреме внесення страхового гербіциду та мікродобрив під кукурудзу, часто призводить до зворотного економічного ефекту. Окрім витрат на пальне та оплату праці механізатора, аграрії змушені враховувати ризики витоптування рядків та небезпеку дроно-ракетних атак у прифронтових зонах, що спонукає їх до створення багатокомпонентних сумішей.

Проте, якщо взяти воду з базовим рівнем pH 7,2–7,4 і додати до стандартної суміші мезотріону та нікосульфурону мікродобриво цинку на основі оксидної форми, показник pH 1% розчину якого становить понад 9–10, кінцевий рівень pH готової суміші підніметься щонайменше до 8–8,5. За таких умов нікосульфурон спрацює повноцінно, а мезотріон втратить значну частину своєї ефективності.

Для збереження дієвості обох компонентів рівень pH необхідно штучно знижувати підкислювачами до меж 6,2–6,7. Опускати показник нижче не рекомендовано, оскільки це обмежить роботу вже нікосульфурону. При цьому підкислену суміш слід вносити якнайшвидше через фактор буферності води, яка з часом повертає розчин до початкового стану.

Експерти зазначають, що уникнути таких проблем простіше за допомогою використання інших фоліарних форм цинку — на основі неорганічних солей чи хелатів, які зазвичай є нейтральними або слабокислими.

Портативний кондуктометр як інструмент контролю

Щоб запобігти втратам врожаю через неефективну роботу хімічних препаратів, фахівці рекомендують лінійним агрономам мати при собі портативний кондуктометр.

Цей прилад дозволяє безпосередньо в полі оперативно виміряти:

• рівень pH розчину;
• температуру води;
• загальну мінералізацію (TDS), яка корелює з жорсткістю;
• електропровідність розчину (EC), що є критично важливою для систем штучного поливу та фертигації.

Вартість такого вимірювального приладу є мінімальною порівняно зі збитками, яких може зазнати господарство через внесення неякісно підготовленої бакової суміші.