Канада допоможе Україні зрозуміти саму себе

7 жовтня у Києві було дано офіційний старт Канадсько-українському зерновому проекту. Як заявили його організатори (Міністерство сільського господарства та продовольства Канади і Канадська зернова комісія), проект надаватиме Україні допомогу в трьох компонентах. Перший з них — запровадження системи складських свідоцтв і розвиток сільськогосподарського кредитування, другий — забезпечення якості зерна, третій — розвиток діяльності товарних бірж. Гроші на всі ці добрі справи виділила Канадська агенція міжнародного розвитку.

Українськими партнерами проекту стали Мінагрополітики, Головна державна інспекція у якості та сертифікації сільгосппродукції, підприємство “Держреєстри України”, Українська зернова асоціація та Українська ф’ючерсна біржа; канадськими — Канадська зернова комісія, CanEd International Inc. (організація сільськогосподарських навчальних програм та надання послуг у сфері передачі технологій), MEYERS NORRIS PENNY LLP (надання послуг з бухгалтерського обліку та бізнес-консультування).

Керівник проекту Гарнет Фредерік Морган розповів журналістам про те, якими, на його думку, мають бути кінцеві результати роботи очоленого ним колективу спеціалістів. Зокрема, за компонентом якості зерна позитивним результатом було б створення стандартів, які відповідали б вимогам СОТ, ЄС та інших міжнародних структур і допомагали б, таким чином, Україні торгувати зерном на світових ринках. У напрямі розбудови аграрного кредитування заплановано тісне співробітництво з українськими банками, які мають, зрештою, почати кредитувати сільгоспвиробників під заставу складських свідоцтв. Нарешті, біржовий напрям допомоги має завершитися створенням регуляторної бази у галузі біржової діяльності й запровадженням ф’ючерсної торгівлі в Україні.

Сподіватимемось, що все задумане здійсниться. Проте обсяг роботи спеціалісти проекту мають виконати вельми значний, адже на сьогодні існують серйозні розбіжності між українською та канадською сторонами навіть у розумінні деяких відправних понять. Наприклад, що таке біржі. У цивілізованих країнах світу це осередки торгівлі, добровільно створені суб’єктами ринку; в Україні ж часто-густо біржі є кишеньковими структурами облдержадміністрацій, і їхня роль полягає у спрямуванні товарних потоків зерна в потрібне адміністраціям річище. З цього приводу президент Української ф’ючерсної біржі Леонід Козаченко неодноразово зазначав, що за адміністративного втручання у ринкові процеси становлення ф’ючерсної біржової торгівлі не є можливим, а коли те втручання припиниться, напевно, у Канадсько-українському зерновому проекті не знають.

Або ж, візьмімо, якість зерна. Нинішнього року з цим поняттям в Україні відбувалися дивні метаморфози. Упродовж усього сільськогосподарського сезону фахівці зернового ринку визначали якість пшениці цьогорічного врожаю як низьку. Причини того відомі: вкрай несприятливі погодні умови вирощування. Але щойно скінчилися жнива і було підраховано зібране, як міністр агрополітики Сергій Рижук ошелешив громадськість новиною: 90% одержаної пшениці є продовольчою! Генеральний директор Української зернової асоціації Володимир Клименко припустив з цього приводу, що міністр обмовився, адже в Україні і в кращі за умовами вирощування роки продовольчої пшениці збирали не більше 60% загального врожаю. Проте заступник міністра Василь Сорока підтвердив слова шефа і пояснив парадокс таким чином: у роки, коли пшениці вирощується багато, може відбуватися необ’єктивна оцінка її якості; коли ж продовольче зерно у дефіциті, то контроль за якістю більш жорсткий і фальсифікацій (тобто занижень) значно менше. Ось так. А ми, наївні, думали, що у нас в Україні давно пускають на продовольчі потреби фуражне зерно, тому й хліб уже не той що колись. Отож, поняттям “продовольче зерно” наші чиновники “крутять як циган сонцем”: багатий урожай виростили — на продовольство іде третій клас, бідний — аж до п’ятого, тобто 90%. І нехай канадці розуміють це як хочуть.

Павло Коротич