Імпорт для обраних

З 2006 року в Україні вводиться ліцензування імпорту свіжої, охолодженої або мороженої яловичини великої рогатої худоби і свиней. Постанову щодо цього прем’єр-міністр Юрій Єхануров підписав торік 30 грудня, а чинності вона набрала з початку нинішнього року.

Власне, ідею ліцензування ініціювало Міністерство економіки. Такий законодавчий хід, за офіційною версією, зроблено для захисту здоров’я людей, а також як механізм регулювання рівня цін на м’ясо і м’ясну продукцію. Тоді ж Мінекономіки виступило з пропозиціями заборонити давальницькі схеми ввезення м’яса на територію України. У принципі це теж мало бути спрямовано на підтримку вітчизняного виробника. Адже всі об’єднання селян, парламентське лобі аграріїв традиційно виступали за обмеження імпорту й приборкання непрозорих схем, зокрема, з використанням бюджетних коштів.

Можливо, вітчизняним виробникам м’яса є чим втішатися. Однак, як стверджують аналітики, практична сторона нововведення може бути невигідною всім, крім обраних компаній-імпортерів. Хто стоятиме за цими структурами, зрозуміло… Як і те, що таких “обранців” буде небагато. Проте поки що незрозуміло, хто і яким чином розподілятиме ліцензії і чи вводитимуться офіційно квоти. У будь-якому разі сам механізм ліцензування вже передбачає певні обмежувальні механізми в прихованому або відкритому вигляді. Очевидно, що передусім на такій ситуації, як-то кажуть, “підніметься” Держкомрезерв. Цілком можливо, що обсяги закупок м’яса значно збільшаться, а цінова дельта між реальною вартістю на імпортну продукцію та сумами, які виділятимуть, зросте. Крім того, ринок імпортного м’яса буде чітко розподілено між кількома компаніями, які поставлятимуть на м’ясокомбінати продукцію за вищою, ніж ринкова, ціною, але трохи нижчою, ніж пропонують вітчизняні виробники. Як наслідок — м’ясопереробники можуть знову опинитися в кризовому становищі: їхній бізнес стане практично нерентабельним, а фірми-посередники з ліцензіями та їхні власники отримають надприбутки. Вітчизняний сільгоспвиробник, як і раніше, залишиться не “при ділі”.

Не викликає сумніву й те, що найближчим часом в Україні може спостерігатися істотний дефіцит м’яса. Справа в тому, що поки ліцензії не роздано, відкриті чи “сірі” квоти не розподілено, вітчизняний виробник може не справлятися з потребами українського ринку. Свідчення цьому — досвід Росії. У 2004 році кремлівські політики також вдалися до таких заході. Як наслідок, за півроку через проблеми з ліцензуванням та розподілом квот обсяги загального імпорту червоного м’яса впали на 30%, а ціни на яловичину зросли на 20%. В Україні ж, з урахуванням нинішньої ситуації на ринку, ці показники можуть бути ще більшими. Немає сенсу казати й про те, що такі заходи призведуть до збільшення контрабандного трафіка цієї продукції. Митниці й так не можуть упоратися з нелегальним її потоком. Внаслідок дефіциту, обсяги контрабанди м’яса лише зростатимуть, збільшиться ризик появи епізоотій.

До розподілу ліцензій рано говорити про стратегічні наслідки нововведення для ринку, які можуть призвести й до монополізації окремого його сегмента. Однак короткострокові прогнози для аграріїв, переробників і споживачів залишаються маловтішними.

Водночас із 20 січня набула чинності й заборона на ввезення в Росію українських м’ясних напівфабрикатів. Діятиме вона доти, доки Україна не надасть Росії гарантії виконання ветеринарних і санітарних вимог. Окрім того, на вітчизняному ринку розгортається “м’ясний” сюжет іншого характеру. Нещодавнє рішення Російської Федерації щодо заборони імпорту продукції тваринництва, яка надходить транзитом через Україну, породжує питання про реалізацію м’яса, якому належало потрапити на російський ринок. Брак офіційних даних про обсяги контрабанди все ж не завадив аналітикам зробити неофіційні розрахунки щодо наявної на ринку м’ясної продукції незрозумілого походження. Те ж Міністерство економіки фіксує додаткові, не обліковані ресурси м’яса в Україні на рівні 200 тис. тонн. Прогнозується також збільшення цих ресурсів до 380 тис. тонн за рахунок подальшого зростання середньодушового споживання внаслідок росту доходів населення.

За повідомленням, яке зробив голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Томич на недавній прес-конференції в Києві, суб’єкти вільних економічних зон порушують умови інвестиційних угод, коли продукцію, яку імпортують, не піддають жодній переробці та реалізують як продукцію власного виробництва. Для прикладу, одне з рішень Апеляційного суду Донецької області щодо збереження пільг за окремим підприємством (СП з іноземними інвестиціями “Відродження”, компанія “Рітал лімітед”) при ввезенні м’яса та продуктів переробки знову ставить в нерівне становище вітчизняних виробників. За його ж словами, здійснюються операції з давальницькою сировиною. Тільки за дев’ять місяців минулого року як давальницьку сировину в Україну було ввезено 47,1 тис. тонн м’яса, яку не оподатковано на суму 605,6 млн грн, з них 402,2 (дві третини) — за рішеннями тих же судів. За цей же період вивезено готової продукції, виготовленої з давальницької сировини в обсязі 16,7 тис. тонн. На території України залишилося 30,4 тис. тонн ввезеного м’яса. Це — тільки внаслідок одного виду порушень. “Часто контрабанда підтримується за рахунок бюджетних коштів. Такими схемами користувалися багато товаровиробників, де м’ясну продукцію не виробляють, а ввозять і переробляють. Цього не можна допустити в процесі реалізації держпідтримки тваринництва в 2006 р.”, — зазначив Іван Томич. Він уточнив, що в основному контрабанда надходить через митні пункти на кордоні з Польщею, Молдовою, а також через Одеський морський порт. Як захід боротьби з контрабандою, він запропонував створити громадські посади контролерів на всіх основних митних переходах та інші додаткові заходи.

Хоч що там робиться, а проблема залишається…