«Галіція Ґрінері» на Львівщині щодня збирає 30 тис. кущиків салату

Щодня у величезних теплицях у Буську Львівської області збирають 30 тис. кущиків салату. Цілий рік тут підтримують температуру 25 градусів, а комп’ютерна програма вирішує, коли на саджанці потрібно світити сонцю, коли – падати дощу, регулює вміст мікроелементів у воді. Це теплиці компанії «Галіція Ґрінері», яку заснував нідерландець Майкл Хондерс, пише propozitsiya.com з посиланням на tvoemisto.tv.

Овочівництво – сімейний бізнес Хондерсів. Майкл із дитинства переймав батькову справу, в університеті вивчав адміністрування агробізнесу, а коли довчився, вирішив заснувати власний проект. П’ять років тому з командою нідерландських фермерів він вирушив до Казахстану, Грузії та України, щоб вирощувати овочі за сучасними технологіями.

«Кожен може працювати в розвинених країнах. Справжній виклик – це змінити свій спосіб мислення і створити аграрний бізнес у зовсім незвичних умовах. Ми знали, що їдемо до країни з нерозвиненою економікою. Але важливо, що ми вирощуємо їжу. Хоч би що сталося, люди завжди хотітимуть їсти», – пояснює своє рішення М. Хондерс.

Батавія, лолло, росса, ромен, фрізе, рукола – це не повний перелік видів салату, які тут вирощують. Шлях рослини від пророщеної насінини до прилавку триває три тижні; за цей час її тричі пересаджують. Басейни допомагають зекономити, адже вода не поглинається ґрунтом, а спеціальні мікроелементи не дозволяють шкідникам псувати коріння.

«Комп’ютер у нас стежить майже за всім, а я лише коригую його налаштування, – розповідає агроном Ольга Данчак. – Ми вирощуємо салат за методом сухої гідропоніки: замість ґрунту маємо торф’яний субстрат. Я стежу, чи рослина доросла до пересадки, чи не впав рівень кислотності та мікроелементів у воді».

Коли 2012 М. Хондерс приїхав в Україну, підприємець Сергій Ленчук, який тепер очолює «Галіція Ґрінері», пояснив йому специфіку роботи в нашій країні: великий ринок, багато бюрократії.  Нідерландець каже, що дешевизна виробництва в пострадянських країнах – міф. Усе обладнання довелося закуповувати в Нідерландах, а витрати, наприклад, на електрику є непередбачуваними – тарифи змінюються майже щомісяця.

«Ми нещодавно відкрили тут ще одну теплицю, але вона себе ще не окупила, – розповідає М. Хондерс. – Думаю, влада має робити умови ведення бізнесу більш привабливими для інвесторів. Має бути важливим не те, скільки я маю друзів, а те, як добре я роблю свою справу». Порівнюючи свій  бізнес в Україні, Казахстані та Грузії, він каже, що тут працювати найважче. Тамтешні закони вже кілька років тому полегшили життя іноземним інвесторам, а ринок так само потребує місцевого виробника овочів.

Одначе український ринок, за оцінкою М. Хондерса, найбільш перспективний із трьох.

«Ми з колегами розвиваємо проекти там, де немає власного виробника зелені, – пояснює М. Хондерс. – Наприклад, Україна взимку імпортує з Іспанії 80% овочів. Споживачеві вигідніше купувати свіжу продукцію в нас, а не ту, яка йшла до них кілька днів. Та й корисніше».

За даними департаменту агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації, фермерських господарств і виробництв з іноземними інвестиціями в регіоні вже чимало. Наприклад, данські фермери тримають господарство з сімдесятьма тисячами свиней. Особливість Львівщини полягає в невеликих ділянках землі, тож, якщо схід і центр України засіяний пшеницею й соняшником, на заході краще розвиваються фруктові сади, овочеві та молочні ферми.

У теплиці «Галіція Ґрінері» поруч із салатом виросли помідори заввишки з людський зріст. У сприятливому кліматі вони переростають свій звичний розмір і стають схожими на дерева. Поки що це експеримент. Якщо все буде добре, планується охопити 5 га зайнятись іще огірками та помідорами.