До переліку нематеріальної спадщини України внесли голубці з Одещини

До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України від Одещини внели елемент «Приготування української традиційної страви «Голубці». Культура приготування і споживання голубців» (Наказ МКІП № 719 від 20.12.2023 р. Про розширення географічного розташування елементу нематеріальної культурної спадщини).

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на допис на facebook сторінці Одеського обласного центру української культури.

В інвентаризації елемента взяли участь вісім громад з Одеської області.

Голубці – це одна із основних страв місцевої кухні Одещини. Знання, вміння та практики приготування та споживання голубців широко поширені як серед українців, так і серед  національних спільнот болгар, молдован, гагаузів та інших народів Одещини.

Цікаво, що голубці для Одещини – це не лише «конвертик» з капусти. Це різноманіття інгредієнтів та способів подачі й приготування, яке вражає!

На півночі Одещини – на Кодимщині, під час приготування голубців на весілля, господині групувались й сідали по колу, за спільною працею співали народні та обрядові пісні й «крутили» голубці до 10 горщиків по 8-10 літрів (на велику кількість гостей). Варто відзначити, що подавання голубців на Кодимщині на святах тісно переплетене з музичною традицією клезмерської музики. Так, коли на весіллі «старости» подавали гарячі голубці, клезмери грали особливий фрейлик. А в с. Глибочок свої традиції приготування – господині до начинки додають три види м’яса, а тушкують голубці обов'язково в томатному соку домашнього приготування. 

На півдні Одеської області (Бессарабія) – в с. Орлівка голубці мають назву «cармале» (з турецької «sarmale», тобто «обмотувати»). Готують їх переважно із свіжого листя винограду, яке ошпарюють в окропі з сіллю, щоб воно стало м’яке й придатне до закручування. Начинку готують із рису, свинячого фаршу, додають цибулю, моркву, зелень та тушкують в казані на слабкому вогні. 

А в болгарському с. Городнє голубці мають назву «гушки». Це також пропарене листя винограду, але начинка складається з рису чи булгуру, готують їх з додаванням певних трав: кропу, петрушки, м’яти. 

Вже сотні років традиційно це друга страва, яка подається в будні дні, до посту та є обов’язкового складовою святкового столу, ритуальних обідів, проводів тощо. Майже у кожної господині є свій рецепт приготування, який переходив у спадок від старшого покоління до молодшого.