Для збереження ґрунтової вологи польський фермер вирощував сою в міжряддях кукурудзи

Фермер із Польщі Міхал Вагнер спробував виростити кукурудзу і сою на одному полі, де раніше вирощував лише кукурудзу, для збереження ґрунтової вологи.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на bezpluga.pl.

Загалом сої в цьому експерименті відводилося кілька функцій: покриття ґрунту і обмеження росту бур’янів у міжряддях кукурудзи, зменшення ерозії за рахунок ґрунтового покриву, запобігання випаровуванню і нагріванню землі.

«Близько 3-х років я думав про те, щоб ввести рослину-компаньйона для кукурудзи. Спочатку я хотів сіяти тільки сою, але навесні мені довелося трохи змінити свої плани, оскільки я виявив, що мені потрібно більше кукурудзи для своєї худоби», — розповів фермер.

Ґрунт, на якому вирощували обидві культури, досить бідний. Соєві боби були посіяні за допомогою розкидання в кількості 80 кг/га, потім у той же день, але окремим проходом була посіяна кукурудза (78 тис. нас./га). Посів культур здійснювали за допомогою агрегату смугової обробки, він розпушив посівні смуги на глибину приблизно 30 см. Агрегат глибоко заклав стартові добрива, в той час як шинний вал притискав насіння сої, що сприяло вирівнюванню сходів. Через два дні після посіву була проведена обробка гербіцидом.

Обидві культури почали давати паростки одночасно. При досягненні кукурудзою висоти приблизно 20 см швидкість розвитку рослин була динамічною і вони не створювали конкуренції одна одній.

За словами фермера, експеримент вдався: соя дала багато зеленої маси. На той час, коли кукурудза досягла стадії 8-ми листків і почала зростати більш динамічно, соя вже сильно розрослася і покрила міжряддя.

В ході подальшої вегетації зовнішній вигляд сої змінився. Кукурудза затіняла її більше, а соєві боби намагалися вирости якнайвище в пошуках світла, але в кінцевому підсумку утворили міжряддя, які затемнювали їх ще більше і були перешкодою для бур’янів.

Таке вирощування дало фермеру низку переваг. Соя покривала міжряддя і була конкуренцією бур’янам, і в той же час обмежувала ерозію та нагрівання ґрунту. Соєві боби не оброблялися, на них не утворювалися бульби, тому, як зазначає фермер, вона не забирала додаткового азоту.