Агролайфхак: залежність кущіння кореневої системи пшениці від фосфору

Фосфор часто називають елементом росту кореневої системи. У ранні періоди розвитку пшениці найбільш важливою умовою є наявність достатньої кількості доступного фосфору в верхньому 0-15 см шарі ґрунту, який в найбільшій мірі корелює з урожайністю зерна, пише propozitsiya.com за матеріалами infoindustria.com.ua.

Низька забезпеченість рослин фосфором збільшує число бічних коренів, але обмежує їх подовження. При цьому дефіцит фосфору збільшує співвідношення корінь / надземна частина пшениці.

На початку сезону молоді рослини мають обмежену всмоктувальну поверхню коренів для поглинання фосфору. Оптимальне забезпечення рослин фосфором покращує розвиток коренів і збільшує кущіння, що в результаті відбивається на врожайності зерна і фуражу. Також достатня кількість фосфору збільшує зимостійкість рослин, максимізує ефективність використання рослинами води, прискорює дозрівання рослин і знижує кількість вологи в зерні на момент збирання.

На початковій стадії розвитку рослини пшениці поглинають фосфор більш інтенсивно, ніж в наступні періоди зростання. Рослина створює резерв, перерозподіляючи його потім між органами в залежності від їх потреби в фосфатах для синтезу органічних речовин.

У самому ранньому віці рослини вкрай чутливі до фосфатного голодування, а його недолік важко поправити у подальшмоу.

З розвитком рослини коренева система також розвивається, збільшується її поверхня і об'єм ґрунту, з якого рослина поглинає фосфор. Внесений локально при посіві фосфор стимулює розростання коренів у зоні внесення. Тому важливим показником є ​​вміст фосфору в шарі грунту поза зоною припосівного внесення добрива.

Рослина постачає фосфор у молоде листя, причому якщо приплив фосфору ззовні припиняється, то йде пересування фосфатів зі старих листків до молодих, що обумовлює появу симптомів дефіциту на старому листі.

У фазі утворення і особливо дозрівання репродуктивних органів відзначається енергійне пересування до них фосфору з вегетативних частин рослини: зі стебла і листя - в колос - зерно. Хоча абсолютна кількість фосфору в рослинах - г (кг) Р2О5 на 1 рослину (на га) - продовжує збільшуватися до повного їх дозрівання, відносний вміст (% сухої речовини) зменшується з віком рослини через концентрацію його в зерні.

Основний елемент врожаю, на який дуже впливає дефіцит фосфору в початковій стадії росту і розвитку - це число пагонів, що в результаті призводить до недобору врожаю. Виключення фосфору з живлення рослин ярої пшениці в перші два тижні періоду вегетації зменшувало врожайність на 42% від максимально можливого.

Фаза кущіння пшениці озимої при оптимальних строках сівби, за наявності достатньої кількості вологи і доступних елементів живлення в грунті починається вже через два тижні після сходів восени.

Рослини пшениці утворюють два види стебел - головне стебло і різну кількість пагонів. На початку життєвого циклу рослина «вирішує» які пагони розвивати. Серед всіх сформованих рослиною пагонів, близько половини фінальної врожайності припадає на пагони кущіння Т1 і Т2 (сформовані на базі першого і другого листка відповідно). І на початку періоду вегетації більше половини фосфору в рослині приходиться на фосфор, що надійшов з добривом. В умовах його дефіциту, ініціація пагонів Т1 і Т2 може бути серйозно пригнічена, що, в результаті, може призвести до втрати до половини фінального врожаю зерна.

Тому навіть на забезпечених фосфором грунтах рекомендується внесення певної кількості фосфору при посіві. Відгук пшениці на внесення невеликих доз фосфору при посіві часто називають «припосівним ефектом», який значно впливає на ріст коренів і збільшення листкової поверхні, на кущіння і, в результаті, на врожайність культури.

Нестача фосфору негативно позначається на формуванні структурних елементів колоса пшениці: знижується число колосків у колосі і квіток у ньому. Внесення фосфору підвищує кількість колосків у колосі ярої пшениці. Після фази колосіння, нормальне забезпечення фосфором важливо для синтезу і ретранслокаціі в зерно вуглеводів, оскільки обидва процеси потребують енергії, запасеної у вигляді АТФ.