Аграрний бюджет України’2004: що нового?

Як будемо жити в 2004 році? З проханням прокоментувати Закон України “Про бюджет на 2004 рік” редакція “Пропозиції” звернулася до голови Аграрної фракції у Верховній Раді України — Катерини Ващук.

Катерина Ващук. Я вважаю, що ми ще не мали бюджету, який би задовольняв усіх — уряд також відчуває незадоволення прийнятим бюджетом, але, на жаль, у державі можна розділити тільки ті гроші, які є. І хотілося, щоб фінансування села відбувалося в більших обсягах, зокрема, фінансування — не як подачка чи преференція, а як справжня підтримка сільського товаровиробника через дешеві кредити, через доступність матеріально-технічних ресурсів, через дотування або регулювання внутрішнього ринку аграрної продукції.

Сказати, що нинішній бюджет усіх задовольняє, не можна, але великою мірою уряд зробив крок назустріч — бюджет для села, порівняно з минулим роком, збільшено на понад 700 млн грн. І якщо ми такими темпами будемо рухатися й надалі (тобто щороку нарощувати витрати в бюджеті на село на 1 млрд грн), то через 2–3 роки ми вже матимемо бюджет, який стимулюватиме розвиток аграрного сектора економіки.

Що нового в цьогорічному бюджеті? Уперше запроваджується режим довготермінового кредитування аграрного сектора. Сільські товаровиробники будуть мати можливість отримувати довготермінові кредити з відшкодованими через бюджет відсотками. Тобто довготермінові кредити для селян будуть на рівні 4-6 відсотків. Це вже дає можливість взяти кредит на 3–5 років і купити трактор, комбайн тощо. Це є дуже важливим сигналом для банківської системи: необхідність відпрацювання нею нового режиму кредитування АПК. І що важливо, ці гроші прислужаться для розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, для створення додаткових робочих місць, а отже — і для подальшого зростання надходжень до Державного бюджету. У цьому році очікується залучення довготермінових кредитів на суму приблизно 1 млрд грн. Але я абсолютно впевнена, що надалі на це в бюджет буде закладатися не менше 1 млрд грн, що дасть змогу залучати в АПК довготермінові кредити не менше 10 млрд грн щорічно.

По-друге, в нинішньому бюджеті вперше закладається 140 млн грн на здешевлення вартості мінеральних добрив. Восени село отримає приблизно 67–68 грн/га на посіяну озимину, а це — вартість півтора центнера мінеральних добрив. Таким чином ці кошти спрямовуються на зростання родючості грунтів, підвищення врожайності. Цим ми полегшимо стан селян, які могли би опинитися в ситуації, коли необхідно провести підживлення посівів, а грошей немає.

По-третє, збільшено суму, яку виділяють для підтримки ціни на тваринницьку продукцію. До бюджету закладено на це 240 млн грн.

Нам удалося вирішити питання ширшої підтримки племінного тваринництва — 100 млн грн (майже вдвічі), селекцію в рослинництві — 50 млн грн. Тобто цілісні програми матимуть право на життя.

Але головним є те, що в нинішньому бюджеті не буде жодних потрясінь, пов’язаних зі змінами в оподаткуванні. Завдяки тій системі оподаткування, яка склалася, (а я вважаю, що це є головне завоювання депутатів-аграріїв за попередні роки) і яка подовжена і на 2004 рік, у селі залишиться додатково мінімум 3 млрд грн. Якщо це вважати преференцією, то це — ті гроші, які ми повинні включити в державну підтримку села. Лише податок на додану вартість, який залишається в розпорядженні сільгоспвиробників, дає близько 2 млрд грн. І ще 1 млрд грн — це відшкодування держави селу за внески до Пенсійного фонду. Взяти сьогодні відрахування від заробітної плати у 32 відсотки — це було б великим тягарем для сільгоспвиробників за нинішньої економічної ситуації.

Таким чином, є моменти, які б ми хотіли, щоб бюджет охоплював ширше, зокрема, соціальний розвиток села: немає повернень за вкладені в нього кошти і немає чітко визначених параметрів, хоча уряд запевняє, що після затвердження механізмів розподілу цих коштів, не менше 30 відсотків коштів, які спрямовуються на капітальне будівництво, буде спрямовано на капітальне будівництво саме на селі. Я сподіваюся, що так воно й буде.

Хотілося, щоб в цьому бюджеті більше коштів було спрямовано на формування так званого інтервенційного фонду. Є кошти в 2003 році — 500 млн грн, які є перехідними і виділені Державному резерву, а також 50 млн грн ДАК “Хліб України” — на закупівлю хліба та інших продуктів. Хотілося, щоб в тих доповненнях до бюджету, які передбачаються до виконання у зв’язку з прийняттям закону №4001 і яким дещо збільшено надходження до бюджету, окремою статтею йшлося про збільшення коштів для Державного резерву. А цим ми убезпечимо продовольчу безпеку і внутрішній продовольчий ринок. Держава закуплятиме у селян не лише хліб, а, як і цього року, цукор, масло, м’ясо. А це сигнал для всього внутрішнього ринку щодо ціни. Якби держава щороку закупляла не менше 1,5–2 млн тонн хліба, то наш внутрішній ринок завжди був би убезпечений від різних потрясінь, подібних до ситуації 2003 року. Минулий уряд, маючи можливість закупити хліб по 300 грн/т, цього не зробив, і фактично з пустими коморами ми мали неврожайний рік. Треба сказати (дочесті нинішнього уряду) він все ж таки зумів, хай із втратами, різними негативними моментами, але подолати ту ситуацію. Сподіваюся, що це слугуватиме добрим уроком уряду.

Я вважаю, що уряд зробив помилку, заявивши про припинення відшкодування ПДВ при експорті, адже експорт не можна стримувати: це можливість розширення ринку аграрної продукції в умовах обмеженої купівельної спроможності громадян. Ми можемо з’їсти тільки те, на що є кошти. А решту треба мати можливість експортувати. Тому ми подали законопроект, який регулює це питання. Ми додатково підстрахували себе і подали окремо виписаний законопроект стосовно повернення ПДВ експортерам товарів групи 1–24. Я абсолютно переконана, що нам вдасться провести цей закон через Верховну Раду і відстояти позиції формування й захисту нашого ринку, оскільки зацікавлені в цьому не лише експортери, а й селяни, оскільки експортер собі у збиток працювати не буде, і, відповідно, знизить ціни на продукцію, яку закуповуватиме в селян. А цього ми допустити не можемо.

Одночасно ми подали законопроект, який вносить зміни до Закону про оподаткування фізичних осіб. Одна “розумна голова” вирішила, що можна збільшити бюджет, оподатковуючи підсобні селянські господарства, дачні та садові ділянки, підрахувавши всі яблуні та яблука, картоплю, всіх вирощених поросят, все продане молоко тощо. Не зрозуміло тільки, як тут враховуватиметься праця, бо на цих ділянках працює вся родина. Я вважаю, що цей податок є несправедливим і аморальним. Не можна нищити все до кінця, забрати засоби до існування в своїх годувальників.