7 прикладів, коли інші країни заробляють на українській сировині

Більше половини українського експорту - це сировина. У той час, як інші країни активно експортують готову продукцію, в тому числі зроблену з української сировини. І отримують більшу прибуток, ніж Україна, пише propozitsiya.com за матеріалами businessviews.com.ua.

Кожен десятий долар товарного експорту України - це гроші від продажу соняшникової олії. В одному з найважливіших секторів економіки - в агросекторі - сировина займає 84% в експорті України, а в Німеччині, наприклад, всього 48%.

Підраховано, скільки грошей отримує Україна від експорту сировини, і що замість сировини експортують інші країни, а також скільки вони заробляють на експорті складної готової продукції в порівнянні з Україною, яка заробляє на експорті дешевої сировини.

1. Італія експортує сухарі, а Україна - пшеницю

Поки Україна експортує пшеницю по 15 центів/кг, Італія робить з неї хліб, який потім сушить, і продає сухарі та грінки, які коштують у 20 разів дорожче, ніж пшениця.

2. Французьке вино набагато дорожче за українське при однаковій ціні винограду

Українське вино менш якісне, ніж французьке. Вартість винограду, тобто сировини для вина, вища, ніж ціна самого вина. А значить, виноград в українських винах зустрічається набагато рідше, ніж у французьких.

Але у Франції, пройшовши всі необхідні етапи обробки, вино стає набагато дорожче сировини, з якого його зробили, а не дешевше, як у нас. І пляшка експортного французького вина коштує в 17 разів дорожче, ніж українського.

3. 85% яблук, які експортує Україна, купує Білорусь. Яблучний сік вона продає в 3 рази дорожче, ніж ми продаємо Білорусі яблука.

4. Єгиптяни, яким ми продаємо соєві боби, непогано заробляють на соєвому маслі. Якби соєве масло продавала Україна, то могла б отримати єгипетські контракти і заробляти на сої майже в два рази більше, ніж зараз.

5. Ковбаса в кілька разів дорожче м'яса.

6. Солона або копчена риба - майже в 4,5 рази дорожче, ніж консервована.

7. Українці вирубують дерево і продають деревину в Польщу, в основному контрабандою, хоча меблі вартують в 5 разів дорожче шматка дерева. Україна зі своїми запасами лісу могла б розумніше підійти до цієї сфери і створити якийсь бренд типу IKEA. Тоді ми б вирубували менше лісу, але продавали б готову продукцію дорожче.

У той же час Україна продає соняшникову олію, яка в 2 рази дорожче насіння. Кейс з насінням соняшнику - приклад того, як можна стимулювати створення більш складного і дорогого продукту всередині країни. У 1999 році Україна ввела 10%-е мито на експорт насіння соняшнику. Вивозити його стало невигідно, і всі стали переробляти насіння в олію.

Правда, олію теж можна було б зробити дорожче, якби її розливали в пляшки в Україні продавали в інші країни під нашим брендом. Зараз її в основному поставляють в цистернах, а розливають в пляшки вже в інших країнах.

Україна експортує сир, який втричі дорожче молока.

Українські сигарети в 45 разів дорожчі тютюну.

Україна, експортуючи так багато сировини, сама заганяє себе в капкан сировинної економіки. У сировинній економіці кілька серйозних небезпек. Ми не можемо активно впливати на ціну сировини, тому що вона формується на світовому ринку, і на неї впливає величезна кількість чинників. Раптовий неврожай в одній країні може серйозно підняти ціну, а несподіваний великий урожай її знизити.

Оскільки ціни на сировину нестабільні, нестабільний і приплив валюти в Україну, а значить, і курс гривні.

У країнах, які виробляють тільки сировину, рано чи пізно знижується продуктивність і зарплата. У промисловості зростання обсягу виробництва знижує витрати на одиницю продукції. А коли ти здобуваєш або вирощуєш все більше і більше сировини, то зменшуєш прибутковість.

Країна з сировинною економікою допомагає більш розвиненим країнам процвітати. На кожному етапі переробки виникає додана вартість. Це сума, на яку товар стає дорожче в порівнянні з попереднім етапом обробки. Наприклад, корова коштує $1, її облуплена туша - вже $2, заморожене м'ясо - $3, консерви - $4. І найбільше грошей отримує той бізнесмен і та країна, які продають готовий, складний продукт, в який було вкладено багато грошей на його переробку та складання.