Зміщення сичуга: правильна допомога корові

На зміщення сичуга хворіють переважно високопродуктивні корови. Так, у фермерських господарствах країн Західної Європи та США щороку його виявляють у 0,6–5% тварин.

М. Чорнозуб,
канд. вет. наук, доцент,
М. Петрик,
канд. вет. наук, доцент,
М. Рубленко,
д-р вет. наук, професор, академік НААН,
Білоцерківський НАУ


Зміщення сичуга характеризується здуттям і зміщенням органа вліво (Dislocacio abomasi sinistra) (80–90% усіх випадків) або вправо (Dislocacio abomasi dextrа). У нормі сичуг має вигляд витягнутого вздовж грушоподібного мішка й розташовується в ділянці мечоподібного хряща на вентральній стінці черева, заходячи більшою частиною в праву половину черевної порожнини (рис. 1, а). У разі зміщення вліво (рис. 1, б; 2) сичуг розміщується між рубцем і лівою черевною стінкою, за правобічного — каудо-дорсально між правою черевною стінкою та кишечником. В останньому разі сичуг часто скручується, а тому захворювання перебігає важче, оскільки порушується евакуація вмісту шлунково-кишковим каналом, що призводить до інтоксикації організму, ураження інших органів, вибракування або загибелі тварин.
У молодняку та нетелей сичуг частіше зміщується вправо.
Клінічні прояви
Зміщення сичуга вліво та вправо (без скручування) характеризується пригніченням загального стану тварини, зниженням апетиту, молочної продуктивності та поступовим її схудненням. Шкіра стає сухуватою, зниженої еластичності, очні яблука злегка западають в орбіти. Кон’юнктива блідо-рожева або анемічна, інколи жовтушна. Температура тіла — у межах норми, в окремих тварин незначно підвищена.
У разі зміщення сичуга вліво частота пульсу може зменшуватись унаслідок рефлекторного подразнення вагуса або збільшуватися. У разі зміщення сичуга вправо частіше виявляють тахікардію (до 100 і більше ударів серця за 1 хв). Перший тон серця часто послаблений. За значного збільшення сичуга посилюється тиск на діафрагму й з’являється тахіпное.
Апетит погіршується, особливо до концентрованих кормів, жуйка стає в’ялою, сам її процес скорочується, а частота знижується. Виникає гіпотонія чи атонія передшлунків. Спостерігають асиметрію тулуба: випинання ділянки останніх трьох міжреберних проміжків, а в разі сильного зміщення сичуга — краніального краю голодних ямок із лівого або, відповідно, правого боку. За значного випинання лівого підребер’я спостерігається западання голодної ямки, особливо безпосередньо позаду останнього ребра. Шкіра в ділянці випинання напружена.
Як встановити діагноз
Для встановлення діагнозу особливо важливим методом є аускультація з одночасною перкусією та поштовховою пальпацією. Це потрібно виконувати під час обстеження кожної високопродуктивної корови, в якої виявляють гіпо- чи атонію передшлунків, відмову поїдати концентровані корми, особливо у післяродовий період.
За лівостороннього зміщення сичуга перкусію проводять від лівої голодної ямки вперед і вниз у напрямку серця в останніх трьох міжреберних проміжках (рис. 3, 4), за правостороннього — праворуч в останніх трьох міжреберних проміжках. Ясні, дзвінкі металеві звуки прослуховуються, якщо навколо прикладеного фонендоскопа стукати кінчиками пальців або ручкою перкусійного молоточка. У місці розташування зміщеного сичуга прослуховуються звуки типу падаючої краплі та плескоту рідини. Останні краще чути, якщо одночасно проводять поштовхову пальпацію в нижній ділянці черева.
 За ректального дослідження в разі лівостороннього зміщення сичуга можна виявити зміну розміщення рубця, який займає майже центральне положення, а за правостороннього — його задня напружена частина, наповнена газами, пальпується в правій клубовій ділянці. Дефекація відбувається рідше, калові маси пастоподібної консистенції, темно-зеленого кольору.
Пункцію зміщеного сичуга виконують у 12-му або 11-му міжребер’ях на рівні плечового суглоба. У разі пункції верхньої ділянки сичуга виділяються гази із кислим запахом, які після запалювання часто горять, оскільки містять метан. Вміст сичуга має кисло-гнильний запах, водневий показник у разі лівостороннього зміщення — від 1,1 до 2,5; правобічного — від 1,6 до 8,3 (у клінічно здорових — 2–4). Лужна реакція спостерігається в разі тривалого перебігу і тяжкої патології. За зміщення сичуга вправо зі скручуванням його вміст має колір від темно-жовтого до темно-коричневого.
УЗД за лівостороннього зміщення сичуга виявляє скупчення великої кількості газів та відсутність скорочень рубця в ділянці здуття.
 Лапароскопію проводять у лівій голодній ямці. У краніо-вентральному напрямку трохи вправо видно рожевого кольору стінку рубця, зліва — світло-рожеву стінку зміщеного сичуга, а попереду у верхній частині здутого сичуга й зліва від рубця — темного кольору селезінку.
Лікування залежить
від типу зміщення
Зміщення сичуга вліво
За консервативного лікування призначають 24–48-годинну голодну дієту. Потім тварин валять на правий бік, перекидають на спину і розхитують тулуб вліво — вправо. Після цього тварин кладуть на лівий бік і піднімають (рис. 5).
Інший метод полягає в тому, що після повалення й фіксації корови в спинному положенні напівнахиляють тулуб у правий бік і витискують сичуг в його анатомічне положення сильним натисканням на нього через черевну стінку в лівому підребер’ї в напрямку пупка. Піднімають тварину через лівий бік. Після цього тварині дають препарати, які нормалізують перистальтику передшлунків і травлення.
Практика показує, що за такого лікування сичуг спочатку займає своє анатомічне положення, проте через одну-дві доби знову зміщається вліво.