Заготівля кормів — не за горами

Останні роки виявилися екстремальними за погодно-кліматичними умовами, особливо ж несприятливим для перезимівлі озимих зернових культур та багаторічних бобових трав став 2003 рік: великі морози в листопаді й узимку і утворення на полях, особливо в пониззях, потужної льодяної кірки. Як наслідок, значні площі озимих зернових культур випали, з багаторічних бобових трав не перезимувала конюшина лучна (проте напрочуд добре перезимувала люцерна посівна). Не кращим виявився і літньо-весняний період цього року, нестерпно спекотний, бездощовий. Значно скоротилися обсяги заготівлі сіна, та й те, що вдалося заготувати, буде використане переважно в годівлі молодняку великої рогатої худоби. Саме в цей час, напередодні початку сезону заготівлі кормів, так важливо правильно зорієнтуватися, з чого та як заготувати якісні корми для зимово-стійлового періоду. Саме силос і сінаж можуть бути основними об’ємистими кормами в годівлі жуйних, а для їх заготівлі можуть бути використані післяукісні та післяжнивні посіви кормових культур, кукурудза на силос та суміші з нею, стебла кукурудзи після збирання її на зерно, вико- та горохо-вівсяні суміші, люцерна. Оскільки в основі силосування лежить молочнокисле бродіння, завданням виробничника є навчитись управляти біологічними процесами при заготівлі силосу, а щоб отримати корм із заданими властивостями, слід перш за все знатися на біології окремих видів і рас мікроорганізмів. Для молочнокислих бактерій характерні такі біологічні особливості:
— вони нормально розвиваються за наявності достатньої кількості легкозброджуваних вуглеводів;
— вони здатні розвиватись як за наявності кисню, так і без нього, тобто це факультативні анаероби;
— оптимальна температура для їх розвитку — 30°С (мезофільні форми) і 50°С (термофільні форми);
— бактерії витримують кислотність середовища в межах pH 3,5–4,2;
— інтенсивно розвиваються в масі із високим вмістом сухої речовини. Слід зазначити, що не всі кормові культури здатні забезпечувати нормальне (за умови дотримання технології заготівлі) молочнокисле бродіння, на що зверталася увага у статті “Консерванти у приготуванні силосу” (“Пропозиція”, №6, 2002). Найбільш поширеною в Україні для приготування силосу була, є і залишається кукурудза. Частка кукурудзяного силосу в загальному використанні об’ємних кормів становить на сьогодні більш як 40% к. о. Кукурудзяний силос високої якості як легкоперетравний високоенергетичний корм забезпечує підвищення продуктивності тварин та економне витрачання концентратів в їхніх раціонах. Встановлено, що силос 1 класу можна заготувати переважно з кукурудзи, зібраної у фазу воскової стиглості зерна, коли вологість маси не перевищує 70%. При цьому на качани припадає більше поживних речовин, при силосуванні маси не втрачається сік, збагачений поживними речовинами, маса нормально зброджується і,як результат, силос не перекислюється і його добре поїдають тварини. Кукурудзяний силос, заготовлений у фазі воскової стиглості зерна, містить близько 30% і більше сухої речовини. Енергетична цінність 1 кг такого корму становить 0,25–0,30 к. о., а вміст перетравного протеїну сягає 12–15 г. Використання силосу, заготовленого у фазі воскової стиглості зерна, підвищує забезпеченість потреби тварин в енергії на 15–20% за рахунок поживності зерна кукурудзи, що, у свою чергу, дає змогу відповідно зменшити витрати концентратів у раціонах молочної худоби без зниження продуктивності. Слід врахувати й те, що кукурудзяний якісний силос можна отримати як з кукурудзи оптимальних строків збирання, так і з маси більш пізніх фаз розвитку (тобто сухостеблої), завдяки консервантам — недорогим, але ефективним. Кукурудзяний силос високої якості є особливо ефективним у годівлі високопродуктивних корів, оскільки він здатний повністю забезпечити потребу їх в енергії. У Франції широке використання високоякісного силосу економить понад 500 кг концентратів на корову на рік у стадах із продуктивністю 6000 кг молока. На жаль, через відсутність сучасної заготівельної техніки отримати високоякісний силос переважній більшості господарств не вдається. Починають вони заготівлю силосу зазвичай у фазі початку молочно-воскової стиглості зерна і навіть раніше, коли вологість маси сягає 75% і вище, що призводить до активного молочнокислого бродіння з інтенсивним накопиченням молочної кислоти. Як результат — силос отримують перекисленим. Уникнути цього явища на початковому етапі силосування та за мінімальних втрат поживних речовин можна використати спеціальні бактеріальні закваски для заготівлі силосу з кукурудзи, однорічних і багаторічних культур та їхніх сумішей, у тому числі з чистої люцерни, яку недоцільно згодовувати у вигляді зеленої маси, а отримати якісний сінаж із неї — ось першочергове завдання (виробник — ЗАТ “Цитрон”). Використання бактеріальних заквасок є економічно вигідним, адже в основному витрати зводяться до вартості придбання консерванту, ціна якого в середньому становить 1,5–2 грн на 1 т силосованої маси та залежить від виду консерванту, його кількості та витрат на його перевезення до місць заготівлі. За консультаціями щодо застосування консервантів для приготування силосу можна звертатися до Національного аграрного університету на кафедру кормовиробництва та луківництва за тел. (044) 267-81-95. Л. Єрмакова, завідувач кафедри
кормовиробництва та луківництва,
М. Кривенок, доцент кафедри
годівлі с.-г. тварин ім. П. Д. Пшеничного,
Є. Ірхін, технолог ЗАТ “Цитрон”,
І. Чумаченько, доцент кафедри технології виробництва молока та яловичини,
Національний аграрний університет