Як зменшити ризики вимерзання ріпаку

За умови збільшення посівних площ до 3 млн га і підвищення врожайності до 40 ц/га (що цілком реально) Україна може виробляти 12 млн т ріпаку, що дорівнює світовому обсягу торгівлі цією культурою.

В. Лихочвор, д-р с.-г. наук, професор, завкафедри технологій у рослинництві,
Львівський національний університет
С. Каленська, д-р с.-г. наук, професор, завкафедри рослинництва та кормовиробництва, НУБіП

Ріпак - одна з найприбутковіших польових культур. Він не виснажує грунт, як це говорять невігласи або проплачені зацікавленою стороною «науковці», а навпаки, слугує одним із найкращих попередників для багатьох культур, особливо зернових. Він сприяє збереженню родючості грунтів. Для України ріпак - це важлива стратегічна культура, яка реально дасть змогу диверсифікувати джерела постачання енергоресурсів і таким чином зменшити енергетичну залежність від Росії. Проте в останні чотири роки посівні площі цієї цінної культури зменшуються. Причиною цього, якоюсь мірою, стала потужна антиріпакова пропаганда, але основною проблемою залишається вимерзання ріпакових рослин.
Відродження ріпаку як промислової культури в Україні майже заново почалося 17 років тому. Проте лише з 2005 р. посівні площі ріпаку в Україні відчутно зростають (табл. 1). За чотири роки, у період з 2005 по 2008 рр., виробництво ріпаку в Україні зросло вдесятеро!!! Перспективи вирощування цієї культури величезні. Враховуючи, що зернові в Україні займають 15 млн га, оптимальна посівна площа під ним може становити майже 3 млн га - це буде лише 20% структури зернових або лише п'яте поле в сівозміні.

Біологія та морфологія
Аналіз біологічних та морфологічних особливостей ріпаку показує, що він проходить дві фази загартування, подібно до озимих зернових культур. Перша фаза триває впродовж 14-20 днів за температури 5...7°С тепла, припиняється з настанням мінусових температур. Друга фаза триває лише п'ять-сім днів за температури мінус 7°С.
За вдалого загартування ріпак витримує морози на рівні кореневої шийки до мінус 12...14°С (зустрічаються також дещо суперечливі дані, що витримує навіть до -16°С). За снігового покриву 5-6 см озимий ріпак витримує морози -23...25°С і навіть до -30°С (як, наприклад, 2010-го та 2012 рр., Західна Україна) за глибшого шару снігу.
Можна провести порівняння озимих пшениці, ріпаку та суріпиці, що дає пояснення різного рівня їхньої морозостійкості. Так, в озимої пшениці вузол кущіння (за його пошкодження рослина гине) перебуває орієнтовно на глибині 3 см і захищений від морозу цим шаром грунту. В озимого ріпаку коренева шийка не розміщується в грунті, а перебуває над його поверхнею, тобто вона не має додаткового, грунтового, захисту від морозів. Озима суріпиця - «рідна сестра» ріпаку - має вищу морозостійкість, оскільки морфологія рослини така, що коренева шийка в неї не піднімається, а, навпаки, втягується в грунт.
Найкраще перезимовують добре розвинуті рослини ріпаку за наявності восьми-десяти листків за умови, що точка росту не піднімається над поверхнею грунту, а діаметр кореневої шийки становить 0,8-1,2 см.
Рослини озимого ріпаку за пізніх строків сівби (що мають три-чотири листки) не проходять повноцінного загартування і можуть загинути за зниження температури до мінус 6...8°С.
Ріпак належить до культур, вимогливих щодо вологи, проте часто помилково вважають, що він дуже вимогливий до цього чинника, і звідси - багато проблем у ріпаківництві. А як насправді? Для відповіді на це запитання варто зробити порівняльну характеристику вологозалежності культур (наприклад, ріпаку з пшеницею: табл. 2).
Як бачимо з порівняння, ріпак здатний ефективно використати зимові запаси вологи, оскільки в нього сильно розвинута коренева система та набагато швидше наростає основна частина біомаси, порівняно з іншими культурами, особливо такими, як цукрові буряки, кукурудза, зернові.

Елементи технології
Рівень перезимівлі озимого ріпаку залежить від багатьох елементів технології, найважливіші з них: норма висіву, строки сівби, система удобрення, вибір гібрида, сорту, осіннє використання фунгіцидів.
 
Норма висіву
Історичний екскурс у недалеке минуле показує, що з інтенсифікацією технологій вирощування ріпаку норми висіву постійно зменшуються. Якщо в 1970-1980 рр. норма висіву досягала 10-12 кг/га, то в 90-х вона зменшилась до 6 кг/га. За сучасних технологій висівають лише 3-5 кг/га, або 40-60 насінин/м2. Нині вже за ранніх строків сівби рекомендують висівати 30-40 насінин/м2 (табл. 3), тож зменшення норми висіву до 20-30 насінин/м2, напевно, - недалеке майбутнє. Цьому сприяють високі якість насіння та польова схожість завдяки використанню сучасних грунтообробно-посівних агрегатів, технології, що забезпечують добре гілкування рослин ріпаку, а це, своєю чергою, - зменшення оптимального показника густоти стояння рослин на м2.
З нормою висіву, густотою рослин тісно пов'язана зимостійкість ріпаку. Вища норма висіву, внаслідок посилення внутрішньовидової конкуренції, спричинює підняття кореневої шийки на 5-10 см і вище над поверхнею грунту, а це - основна причина вимерзання ріпаку.
Строки сівби
У табл. 3 подано можливі строки сівби, виділено оптимальні їхні значення для умов Правобережної України. Найбільше дискусій виникає навколо надранніх та пізніх строків сівби. Якщо вересневі строки сівби вже практикують більш-менш давно, то про можливість сіяти в липні заговорили лише рік-два тому. Це спричинено тим, що в період оптимальних строків сівби (беручи до уваги спостереження впродовж багатьох років) є нестача вологи (табл. 4), а отже, наявна проблема з одержанням сходів або їхньою нерівномірністю. Так, навіть в умовах Західної України в період із 2000 по 2011 рр. лише три роки (2004, 2006, 2007) мали сприятливі умови для одержання сходів за сівби у період із 15 по 30 серпня (оптимальні строки). В інші дев'ять років були проблеми зі сходами в цей період. За відсутності вологи сходи отримували після випадання дощу у вересні, і фактично оптимальні строки сівби (10.08-25.08) ставали пізніми, вересневими.
Який вихід із цієї ситуації? Коли сіяти: в липні чи вересні? Які рослини схильні до вимерзання: слабо- чи сильнорозвинуті? Задекларую свою позицію: автор цієї статті вважає пізні вересневі строки сівби основною причиною випадання рослин ріпаку взимку. Молоді рослини (до чотирьох листків) найбільше схильні до вимерзання. Такі рослини навесні мало гілкуються. За сівби у вересні актуальна потреба загущення посіву, що, своєю чергою, спричинює одержання слабших, менш продуктивних рослин.
Часто можна почути думку, що сильно розвинутий, перерослий ріпак теж гине. Для початку слід з'ясувати, що ми розуміємо під терміном «перерослий»:
   перерослі рослини: коренева шийка піднялась над поверхнею грунту на 3-10 см і вище
   добре розвинуті рослини: коренева шийка - на рівні поверхні грунту, черешки і листки - на висоті 30-40 см і більше.
Добре розвинуті рослини найкраще перезимовують. Загальновідомий факт, що падалиця ріпаку, яка зійшла після його збирання і залишилась не знищеною під час підготовки грунту до сівби, перезимовує! Дуже добре розвинена рослина не вимерзає!
Отже, основа вибору строку сівби озимого ріпаку - це наявність вологи у грунті та висока якість його підготовки до сівби. Для забезпечення високої польової схожості, рівномірного розвитку рослин за наявності вологи можна розпочинати сівбу ріпаку з третьої декади липня. Це менший ризик, ніж вересневі строки висівання.

Використання фунгіцидів
Слід зазначити, що сучасна технологія вирощування озимого ріпаку дає унікальну можливість регулювати морфологію рослини, не допускаючи підняття кореневої шийки над поверхнею грунту. Для цього використовують фунгіциди з рістрегулювальними властивостями.
Серед цих препаратів, завдяки своїй високій ефективності, вирізняється фунгіцид Карамба. Важливо врахувати рекомендації щодо дворазового внесення Карамби за ранніх строків сівби. Вперше препарат застосовують у фазі трьох-чотирьох листків із нормою 0,4-0,5 л/га, вдруге - у фазі шести-восьми листків із нормою 0,6-0,8 л/га. Ще більші можливості для запобігання осінньому переростанню ріпаку забезпечуватиме новий регулятор росту Карамба Турбо.
Внесення азотних добрив
За розміщення ріпаку після зернових попередників (а це найпоширеніші попередники), особливо якщо солома подрібнена і залишена на полі в якості добрива, рослини можуть відчувати дефіцит азоту в осінній період. Внаслідок цього ріпак набуває червоно-фіолетового забарвлення, гальмуються ростові процеси, рослини не формують достатньої кількості біомаси. Для ліквідації такого дефіциту під ріпак потрібно вносити азотні добрива в нормі N40-60. Забезпечення такою кількістю азоту вбереже ріпакові рослини від загрози зниження зимостійкості.
Підвищують зимостійкість рослин також фосфорні та калійні добрива.
Отже, кілька передумов забезпечення вищої зимостійкості рослин озимого ріпаку:
   Оптимальний добір гібрида для певних грунтово-кліматичних умов
   Збалансоване внесення мінеральних добрив
   Зменшення норми висіву до мінімально рекомендованої
   Відсутність бур'янів уже на початкових фазах росту, оскільки вони спричинюють «ефект загущення» посівів, а отже, можуть сильно вплинути на підняття кореневої шийки ріпаку
   Надранні чи оптимальні строки сівби
   Обов'язкове використання фунгіцидів чи регуляторів росту для запобігання підняттю кореневої шийки над поверхнею грунту.