Ріпак озимий: вирощуємо без форс-мажорів

Спостерігаючи за п'ятирічною динамікою посівних площ ріпаку в Україні, мимоволі робиш висновок, що ця стратегічна культура важко «дається» українському фермерові. Враження поглиблюється, коли аналізуєш показники валового збору, середню врожайність та показник перезимівлі культури.

Ю. Джура, канд. с.-г. наук,
представник із розвитку технологій,
ТОВ «Монсанто Україна»

Врожайність зростає дуже повільно, а збиральні площі щороку дуже різняться. Наше сприйняття цього явища загострюється, якщо його розглядати з позицій оцінки ринку посівного матеріалу, доступного фермерам. Сьогодні до Державного Реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, занесено близько півсотні гібридів цієї культури і приблизно таку саму кількість сортів. Здається, фермерові є з чого обирати. Чому ж і досі середня врожайність та валові збори насіння цієї культури ростуть такими низькими темпами?
Якби феномени «низької врожайності» та «різкого зменшення збиральних площ» спостерігалися лише якогось одного несприятливого року, можна було б посилатися на критичні погодні явища. Проте маємо явну дилему: в низці фермерських господарств озимий ріпак - це культура, яка динамічно нарощує валові збори з року в рік, а в інших вона - як примарне явище: цьогоріч є, а наступного року - і сліду не стало.
   На думку фахівців, для більшості українських господарів існує два спектри проблем, поєднаних між собою. Перший  пов'язаний із перезимівлею ріпаку, а другий - із нераціональним підходом до побудови технології вирощування культури. Розгляньмо їх детальніше.
Питання перезимівлі ріпаку озимого - це питання правильного добору гібридів чи сортів відповідно до екологічних умов та ресурсних можливостей свого господарства. Зимостійкість рослин ріпаку - явище системне. Безпосередньо цей показник обумовлюється морозостійкістю рослинного організму, а опосередковано - ще й темпами осіннього росту та динамікою відновлення вегетації у весняний період. Успіх перезимівлі залежить також від комплексу технологічних прийомів вирощування культури, адже до входження в зиму господар має отримати рослину з оптимальною архітектонікою. Для цього потрібно своєчасно висіяти насіння, дотримуючись певної густоти, у заздалегідь добре підготований грунт; у разі потреби - провести заходи із регулювання ростової активності молодих рослин.
Кожен господар, який хоче стабільно отримувати врожай на рівні 3,5-4 т/га «на круг», має досконало володіти всім комплексом знань та досвідом успішного вирощування озимого ріпаку. Якщо ж їх замало, то цю прогалину можна поповнити, убезпечивши себе від зайвих проблем закупівлею надійного якісного насіння. Принаймні, якщо мати справу з найбільшими виробниками гібридного насіння цієї культури.
   Розгляньмо основні ризики, з якими зіштовхується фермер на шляху до створення високопродуктивних посівів культури до її виходу із стану зимового спокою.
Сорт чи гібрид?
Результати трирічних досліджень, які проводять у селекційній станції компанії «Монсанто» в науково-дослідних установах та виробничих умовах південної, східної, центральної та західної частин України, засвідчують на користь гібридів. У грунтово-кліматичних умовах Харківщини, Миколаївщини, Одещини, Кіровоградщини, Черкащини, Вінниччини, Івано-Франківщини гібриди ріпаку Декалб у середньому мають на 18-22% вищу врожайність, щонайменше на 30% вищі показники перезимівлі, посіви гібридів вирівняніші і технологічніші, вони дружно дозрівають, стручки краще утримують насіння, в насінні - більший вміст олії і значно менший - глюкозинолатів та ерукової кислоти. Гібриди технологічніші у вирощуванні, адже дають змогу в ширших межах варіювати терміни сівби і потребують менших норм висіву насіння. Рослини гібридів ріпаку озимого мають вищу стійкість до комплексу хвороб, кращу стійкість до вилягання. Їхні адаптивні можливості та стресостійкість також набагато вищі, ніж у сортів. Сорти мають єдину перевагу - меншу вартість посівного матеріалу.

Вибір гібридів для господарства
Чому «ефективне портфоліо» з 2-3 гібридів краще одного «блокбастера»? Тому, що дає можливості: страхувати ризики в разі настання форсмажорних обставин; отримувати стабільний та прогнозований рівень урожаю; оптимізувати технологічний процес вирощування культури; враховувати грунтово-кліматичні особливості кожного господарства.
Система обробітку грунту
Завдання підготовки грунту: збереження вологи, розпушення орного шару, створення твердого насіннєвого ложа і м'якого посівного шару (мал. 1, фото 1).
Класичний варіант, який завжди спрацьовував у зоні достатнього зволоження (дискування пожнив'я, оранка завглибшки 25-27 см, закриття вологи, через три-чотири тижні - сівба), більше не спрацьовує. А в зоні нестійкого та недостатнього - і поготів. Наші рекомендації щодо технології передпосівного підготування грунту в умовах нестійкого зволоження такі:
   попередник (озима пшениця) має перебувати в полі якомога довше (максимально наближено до сівби ріпаку);
   вивезення соломи з поля під час збирання врожаю;
   оранка оборотним плугом або глибоке дискування відразу після збирання попередника водночас із прикотковуванням грунту важким котком;
   передпосівне підготування і сівба водночас або з розривом у часі не більше двох годин.
Терміни сівби. Норми висіву. Архітектоніка рослини до входження в зиму
Ці параметри обирають диференційовано з урахуванням особливостей конкретного поля. Надранні терміни сівби (липневі) в західних та північних областях Правобережної України можливі тільки із гібридами ДК Секюр, ДК Серенада, ДК Секвоя, ДК Седона. Ранні (до 10 серпня) - із вказаними гібридами та Екзотіком. Оптимальні (з 10 по 25 серпня) - зі всіма зареєстрованими гібридами. Пізні (з 25 серпня по 5 вересня) - з Ексагоном, Екстендом, Екселем.
За вирощування ріпаку в південних областях України співвідношення гібридів до термінів сівби зберігається, але самі терміни є пізнішими приблизно на два-три тижні. Це обумовлено вищим температурним режимом і більшою тривалістю осіннього періоду вегетації культури (малі запаси вологи в літній час - лише супутній фактор, який впливає на можливість отримати сходи). Так, за результатами трирічних досліджень, які проводили в умовах зрошення Кам'янко-Дніпровської дослідної станції, кращий термін сівби для всіх гібридів ріпаку - період з 1 по 10 вересня. За сівби 20 серпня та після 15 вересня суттєво погіршувалася зимостійкість рослин і знижувалася врожайність посівів.
Норми висіву
Загальне правило таке: загущення значно страшніше від зрідження, особливо для гібридів традиційного типу росту.
Для оптимального терміну сівби найкраща норма висіву - 450-500 тис. схожих насінин на один гектар. За надранніх і ранніх термінів посівну норму слід зменшити, а за пізніших - збільшити на 10%. Також слід коригувати норму висіву залежно від стану підготованості грунту до сівби (в бік збільшення за неналежної його підготовки).
Вважаємо, що з точки зору поліпшення перезимівлі кращі перспективи мають рослини, які утворили вісім-десять (11) листків, заввишки до 20-22 см, з товщиною кореневої шийки 10-12 мм та більше і довжиною кореня понад 20 см. Рослини, які входять у зиму в фазі п'яти-шести листків, можуть нормально зимувати, їхня морозостійкість висока, проте вони можуть постраждати від випирання грунту навесні. Крім того, реалізація потенціалу продуктивності такого посіву обмежується тим, що у рослин, які не мають нормально сформованого шостого листка, не почалось формування генеративних органів в осінній період вегетації. Рослини, які входять у зиму із кількістю листків понад десять і нормально зимують, спроможні значно повніше реалізувати потенціал продуктивності, але морозостійкість таких рослин невисока. Вони занадто легко відновлюють свою вегетацію протягом м'якої зими і витрачають багато цукрів на підтримання своєї життєдіяльності. До того ж, за таких умов температури повітря ще занизькі для ефективного фотосинтезу, тому надходження органічної речовини не відбувається. Такі рослини можуть гинути в січні-лютому, ще до завершення зими.

Фунгіциди та регулятори росту рослин
Як показали спільні дослідження компаній «Монсанто» та БАСФ, застосування препарату Карамба в регламентованій нормі у фазі п'ятого листка не лише знімає проблему поширення хвороб в осінній період, але й суттєво підвищує зимостійкість рослин. Це відбувається за рахунок запобігання видовженню гіпокотилю. Протягом ріпакового сезону 2010-2011 рр. було доведено високу ефективність застосування Карамби навіть на гібридах Декалб із підвищеною зимостійкістю: ДК Секюр та ДК Серенада. У цих гібридів гіпокотиль не переростає ні за яких умовах - це генетично зумовлена особливість. Очевидно, дія препарату була спрямована також на збільшення вмісту сухих речовин у клітинному соку рослин, оскільки після суворих умов перезимівлі на ділянках, де застосовували цей препарат, збереглось на 15-20% рослин більше, ніж на ділянках контролю.
   За ранніх і надранніх термінів сівби, а також за затяжного осіннього періоду вегетації може виникати потреба дворазового використання препаратів-регуляторів. Осінній сезон вегетації ріпаку в умовах стійкого зволоження яскраво продемонстрував необхідність дотримання регламенту застосування таких препаратів. Нерегламентоване застосування зареєстрованих регуляторів росту не змогло ефективно зупинити динаміку ростових процесів: багато господарів були вимушені вносити хлормекватхлоридні препарати. Наша рекомендація: краще запобігти переростанню, вносячи препарат повною нормою в фазі п'ятого листка (за потреби - контролюючи ріст рослин у фазі шостого і сьомого листків), аніж намагатися спиняти ріст меншими дозами, особливо коли рослини ріпаку озимого вже мають вісім-дев'ять листків.

Система удобрення
Для найповнішої реалізації потенціалу продуктивності гібридів ми рекомендуємо проводити розрахунки норм добрив під запланований урожай (виходячи із таких величин винесення макроелементів на кожну тонну врожаю: N - 60 кг, Р - 30, К - 65, S - 20 кг). Наприклад, якщо планова врожайність ріпаку озимого - 4 т/га, то в грунті має бути доступного азоту 240 кг/га д. р. З цієї норми потрібно вирахувати дозу, яка була внесена з осені (наприклад, N30 після збирання зернового попередника) та грунтові запаси (частіше за все - 50-70 кг/га, в середньому - 60 кг/га). Таким чином, навесні потрібно внести дозу - 150 кг/га д. р., що еквівалентно, приблизно, 450 кг аміачної селітри.
Термін внесення селітри - по мерзло-талому грунту. Гібриди ріпаку від насіннєвого бренду «Декалб» відновлюють вегетацію в різні строки. Найпершим відновлює вегетацію Екзекютів, потім - Екзотік, за ними - Екстенд та Ексагон. Гібриди з підвищеною зимостійкістю - ДК Секюр та ДК Серенада, ДК Секвоя та ДК Седона - відновлюють вегетацію найпізніше. Часова розбіжність між гібридами Екзекютів та ДК Секюр може становити до шести-семи днів. Радимо врахувати цей факт під час організації підживлення наших гібридів озимих ріпаків та першими підживлювати саме ті гібриди, що раніше стартують навесні.
   Спосіб внесення добрив - урозкид з допомогою розкидачів із відцентровим робочим апаратом або зерновими сівалками типу СЗ-3,6. Останній спосіб краще запобігає поверхневому змиванню добрив, і він має переваги на схилових полях.
Якщо з осені, під основний обробіток, не вносили фосфорно-калійні добрива, допустимо використати навесні нітроамофоску в нормі 4-5 ц/га фізичної маси
(N64-80Р64-80К64-80) та аміачної селітри - до 3 ц/га. В такому разі дозу аміачної селітри слід зменшити на масу діючої речовини азоту, яку буде внесено з нітроамофоскою (N64-80).
Варто зауважити, що поліпшення умов мінерального живлення культури в ранній термін сприяє підвищенню конкурентоспроможності рослин щодо бур'янів.
Маємо сподівання, що дані рекомендації допоможуть вам, попри всі стресові чинники, уникнути небажаних ризиків та зберегти врожай на рівні очікуваних показників.