Вплив фаз ве­ге­тації на по­жив­ну цінність кормів із ес­пар­це­ту

У наборі багаторічних бобових рослин є як досить вивчені види, так і малопоширені, про які часто кажуть, що вони — безперспективні кормові культури. Безумовно, кормова люцерна має чимало незаперечних переваг перед багатьма своїми «родичами», але залишати поза увагою решту бобових культур (ідеться про багаторічники) не зовсім правильно.

Д. Крю­ков
Спеціаль­но для жур­на­лу
«Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»

На­сам­пе­ред, доцільність ви­ко­ри­с­тан­ня кор­мо­вих куль­тур має оціню­ва­ти­ся не тільки за вро­жайністю й ви­хо­дом по­­жив­­них ре­чо­вин з 1 га площі, а й за кор­мо­вою та біологічною цінністю. Пе­ре­ва­гу слід відда­ва­ти тим кон­сер­во­ва­ним кор­мам, енер­ге­тич­на по­­жив­ність яких ма­ло змінюється по­­рівня­но з ви­хідною си­ро­ви­ною й за­­­­ли­шається в роз­ра­хун­ку на 1 кг су­хої ре­чо­ви­ни не менш ніж 0,8  к. од. (9,4 Мдж ОЕ) за се­ред­нь­о­го вмісту про­теїну 13% і більше.
Ціка­вий що­до цьо­го ес­пар­цет, бо за пра­виль­но­го обліку фаз ве­ге­тації під час зби­ран­ня цієї рос­ли­ни мож­на за­го­ту­ва­ти ви­со­ко­якісні кон­сер­во­вані кор­ми (у ком­плексі зі зла­ка­ми) з мінімаль­ни­ми ви­тра­та­ми на їхнє ви­роб­ництво.

Такі важ­ливі фа­зи ве­ге­тації...
Для ес­пар­це­ту, як і для всіх ба­га­то­річ­них трав, ха­рак­тер­на певна за­ко­номір­ність:
   У зе­леній масі ес­пар­це­ту, зібра­но­го на­прикінці цвітіння, спо­с­терігається різке на­ко­пи­чен­ня клітко­ви­ни (на 30% більше) за знач­но­го зни­жен­ня вмісту про­теїну (на 37% мен­ше) по­­рівня­но з йо­го зби­ран­ням у фазі бу­­тонізації—по­ча­тку цвітіння. У зв’яз­­­ку з цим хімічний склад і якість кон­сер­во­ва­них кормів, при­го­тов­ле­них із зе­ле­ної ма­си ес­пар­це­ту в різні фа­зи ве­ге­тації, має відмінності (табл. 1).
   Сіно, сінаж і си­лос, за­го­тов­лені з ес­пар­це­ту на­прикінці цвітіння, істот­но нижчі за якістю, з ура­ху­ван­ням вмісту про­теїну, ніж кон­сер­во­вані кор­ми, за­го­тов­лені під час зби­ран­ня ес­пар­це­ту в період бу­тонізації— по­ча­тку цвітіння.
   Ви­со­ко­якісні сінаж і сіно мож­на одер­жа­ти в разі зби­ран­ня ес­пар­це­ту на по­ча­тку цвітіння. Го­ту­ван­ня ж си­ло­су зі свіжо­с­ко­ше­ної ма­си ес­пар­це­ту в цей період не дасть мож­ли­вості одер­жа­ти ви­со­ко­якісний корм унаслідок втра­ти по­жив­них ре­чо­вин, на­сам­пе­ред про­теїну, че­рез не­ба­жані про­це­си шу­му­ван­ня (на­явність олійної кис­ло­ти й ви­со­кої кис­лот­ності) або зни­жен­ня йо­го кіль­кості в період ве­ге­тації (табл. 2), хо­ча пров’ялю­ван­ня ес­пар­це­ту до 29–35% су­хої ре­чо­ви­ни мо­же при­зу­пи­ни­ти про­це­си олійно-кис­ло­го шу­му­ван­ня (залишки олійної кис­ло­ти або її відсутність).
   Ви­со­ко­якісний, об’ємний корм, як відо­мо, має місти­ти не менш 0,80 к. од. в 1 кг су­хої ре­чо­ви­ни, 100 г пе­ре­трав­но­го про­теїну. Як ба­чи­мо з таб­л. 3, сінаж, при­го­тов­ле­ний з ес­пар­це­ту, пров’яле­но­го до 50% вологості, у фазі бу­тонізації — по­ча­тку цвітіння, відповідає цим ви­мо­гам.

У тра­во­сумішці або без...
Си­лос із ес­пар­це­ту й зла­ко­вих трав (у співвідно­шенні 50:50) ха­рак­те­ри­зується кра­щи­ми по­каз­ни­ка­ми, порівня­но з кор­мом, при­го­тов­ле­ним тільки з ес­пар­це­ту. Кис­лот­ний склад і ак­тив­на кис­лотність (рН) за ви­ко­ри­с­тан­ня тра­во­суміші пе­ре­бу­ва­ють на оп­ти­маль­но­му рівні 4,3 (про­ти 5,3), за вмісту про­теїну 17,3 (про­ти 14,8).
Це обу­мов­ле­но поліпшен­ням цу­к­ро­про­теїно­во­го спів­від­­­но­шен­ня, зни­жен­ням во­ло­гості змі­ша­­но­го вихідно­го ма­теріалу і як на­слі­док – поліпшен­ням про­це­су си­ло­су­ван­ня. Як­що ка­за­ти про співвідно­шен­ня ес­пар­це­ту й злаків під час за­готівлі си­ло­су, то пе­ре­ва­гу вар­то на­да­ва­ти суміші за спів­відно­шен­ня цих злакових компонентів, відповідно, 50:50 (табл. 4).

Вис­нов­ки
   Ес­пар­цет поєднує ком­плекс цінних гос­по­дарсь­ких і біологічних вла­с­ти­во­с­тей і вирізняється ви­со­кою про­дук­тивністю зе­ле­ної ма­си, великим вмістом білка. Цю куль­ту­ру, в ос­нов­но­му, ре­ко­мен­дують ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти як сіно­кісну рос­ли­ну.
   У зе­леній масі ес­пар­це­ту в разі зби­ран­ня йо­го на­прикінці цвітіння відбу­вається на­ко­пи­чен­ня клітко­ви­ни (на 30% більше) і різке змен­шен­ня про­теїну (на 37% мен­ше) порівня­но з фа­зою бу­тонізації—по­ча­тку цвітіння.
   Пров’ялю­ван­ня ес­пар­це­ту до 50% су­хої ре­чо­ви­ни (у фазі бу­тонізації—по­ча­тку цвітіння) дасть змо­гу одер­жа­ти сінаж із вмістом про­теїну 17,1% і пе­ре­трав­но­го про­теїну – 137 г на к. од.
   Си­лос, при­го­тов­ле­ний з ес­пар­це­ту, ха­рак­те­ри­зується знач­ни­ми втра­та­ми по­жив­них ре­чо­вин, на­сам­пе­ред про­теїну, внаслідок не­ба­жа­них (олійно-кис­лих і гниль­них) про­цесів.
   Си­лос із суміші ес­пар­це­ту зі зла­ка­ми (50:50) має ви­со­ку енер­ге­тич­ну й про­теїно­ву по­живність: 0,91 к. од. в 1 кг СР і 127 г пе­ре­трав­но­го про­теїну в к. од.