Один сірий, другий білий...

Універсальна продуктивність, невибагливість до умов утримання, здатність споживати значну кількість об’ємних кормів із високим рівнем клітковини — якості, які підтверджують доцільність та користь розведення такого виду водоплавної птиці, як гуси. До того ж гуси здавна приручені людиною (згадайте лишень легенду про врятування гусьми Риму) і досі часто зустрічаються на подвір’ях селян. Проте промисловим гусівництвом займаються не так уже й багато господарств.

В. Хво­с­тик, канд. с.-г. на­ук,
Інсти­тут тва­рин­ництва НА­АН
Спеціаль­но для жур­на­лу
«Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»

У ма­ль­ов­ни­чо­му ку­точ­ку Сло­бо­жан­щи­ни, у Зміївсько­му рай­оні Харківської об­ласті, розміще­не се­ло Роз­доль­не, на те­ри­торії яко­го функціонує племінне птахівни­че підприємство з од­ной­мен­ною на­звою. Роз­во­дять тут гу­сей трьох порід: ве­ли­ка сіра, ве­ли­ка біла та рейн­сь­­ка, за­галь­ним по­голів’ям близь­ко 3500 голів.

Особ­ли­вості ут­ри­ман­ня ста­да
Ут­ри­ман­ня до­рос­ло­го по­голів’я гу­сей у гос­по­дарстві роз­поділено на три періоди:
Œ   підго­тов­чий — пе­ред цик­лом яй­це­­­клад­ки (як пра­ви­ло, це ли­с­то­пад — се­ре­ди­на січня);
   про­дук­тив­ний, або племінний, який роз­по­чи­нається на­прикінці січня — на по­чат­ку лю­то­го і закінчується у травні — червні;
Ž   па­со­вищ­ний — роз­по­чи­нається після закінчен­ня яй­це­клад­ки і закінчується, за­леж­но від при­род­них умов, у жовтні — ли­с­то­паді.
У перші два періоди гу­сей ут­ри­му­ють у пташ­ни­ках із ви­пу­с­канням на ви­гульні май­дан­чи­ки, а в третій — пе­ре­важ­но на па­со­ви­щах або за­сто­со­ву­ють спосіб загінно­го ви­па­сан­ня.
До­рос­лих гу­сей у гос­по­дарстві ут­ри­му­ють у двох пташ­ни­ках розміром 18 х 96 м на гли­бокій незмінній підстилці: з по­чат­ко­вим ша­ром не мен­ше 15 см із де­ревної струж­ки, тир­си, со­­лом’яної січки або лу­ш­пин­ня со­няш­ни­ку. Підстил­ку ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­ку, яку вдається прид­ба­ти на поточний мо­мент. Підло­га у гу­сят­ни­ках з твер­дим по­крит­тям, підня­та на 20 см над рівнем грун­ту, щоб грун­то­ва во­да не по­трап­ля­ла у пташ­ник.
Пташ­ни­ки для ут­ри­ман­ня до­рос­лих гу­сей не обігріва­ють­ся, але до­б­ре утеп­ле­ні полісти­ро­ло­вим во­лок­ном. Узим­ку у приміщенні підтри­му­ють опти­маль­ну тем­пе­ра­ту­ру повітря на рівні 14°С, від­нос­ну во­логість — 70–80%.
Як зга­ду­ва­ло­ся ви­ще, до­рос­лих гу­сей у пташ­ни­ках ут­ри­му­ють на глибокій незмінній підстилці. Цей вид підстил­ки ство­рює теп­ло у приміщенні, що, своєю чер­гою, сприяє більш ран­нь­о­му на­стан­ню не­су­чості гу­сок і, крім то­го, знач­но ско­ро­чує ви­т­ра­ти праці на об­слу­го­ву­ван­­ня птиці. За­кла­да­ють гли­бо­ку під­стил­­ку з осені, а впродовж періоду ут­ри­ман­ня гу­сей звер­ху що­дня насти­ла­ють но­вий свіжий шар.
До по­сад­ки гу­сей у приміщен­ня на підло­гу на­си­па­ють вап­но-пу­шон­ку з роз­­ра­хун­ку 0,3–0,5 кг/м2 площі, а звер­ху на­сти­ла­ють підстил­ку ша­ром 10–15 см. На­весні за ви­го­ну гу­сей на па­со­ви­ща всю підстил­ку ви­да­ля­ють. За­зви­чай за період ут­ри­ман­ня гу­сей у пташ­ни­ку шар під­стил­ки мо­же до­сяг­ти ви­со­ти 30–50 см. Річна по­тре­ба в підстилці на од­ну до­рос­лу осо­би­ну ста­но­вить приблиз­но 40 кг.
Гу­сей ут­ри­му­ють ве­ли­ки­ми гру­па­ми задля зниження фак­тора мо­но­гамії, який до­сить по­ши­ре­ний се­ред цієї птиці (ад­же тут ви­ко­ри­с­то­ву­ють при­родне спа­рю­ван­ня): 20–25% гу­саків за­зви­чай спа­рю­ють­ся тільки з однією гускою, ре­ш­та — з шістьма-вісьмома різни­ми сам­ка­ми. Вод­но­час близь­ко 40% гусок у спа­рю­ванні та­кож про­яв­ля­ють мо­но­гамію, а 60% — полігамні. Аби гу­си звик­ли од­не до од­но­­го, фор­му­ван­ня груп про­во­дять за два місяці до по­чат­ку яй­це­клад­ки.
Кож­ну по­ро­ду птиці ут­ри­му­ють ок­ре­мо, для чо­го приміщен­ня розділені на рівні за пло­щею секції за щільності по­сад­ки 1,5 гол./м2 площі підло­ги.
Гнізда (на кож­ну сам­ку ок­ре­ме) у при­міщен­нях розміщені уз­довж стін. Їх вста­нов­лю­ють не пізніше ніж за місяць до по­чат­ку яй­це­клад­ки, щоб у птиці був час звик­ну­ти до них. Що­ве­чо­ра у гнізда підси­па­ють свіжу підстилку, от­же, яй­ця, зне­сені вранці, за­ли­шать­ся чи­с­ти­ми.
Годівля на вигульних майданчиках
У гос­по­дарстві годівлю і на­пу­ван­ня гу­сей про­во­дять на ву­лиці — на вигуль­них май­дан­чи­ках (со­ляріях) біля пташ­ників. Їхня пло­ща ут­ричі більша за пло­щу приміщен­ня. Для ви­хо­ду гу­сей із пташ­ни­ка на ви­гульні май­дан­чи­ки в кожній секції об­лад­нано ла­зи. Ви­со­та пе­ре­нос­них сітча­с­тих пе­ре­го­ро­док між ок­ре­ми­ми секціями со­лярію — не мен­ше ніж 1,5 м, це за­побігає з­мі­шуван­ню птиці з різних груп.
Не­за­леж­но від по­ри ро­ку гу­сей щод­ня ви­пу­с­ка­ють на ви­гульні май­данчи­ки біля пташ­ни­ка. Темпе­ра­ту­ра повітря в ме­­жах -15…20°С не є не­без­печною для гу­сей, ли­ше за силь­но­го вітру взим­ку пти­­­цю не ви­пу­с­ка­ють. У такому разі пти­цю го­ду­ють у приміщен­нях, а во­ду во­на ви­хо­дить пи­ти все ж та­ки на ву­ли­цю.
Годують гусей сухими комбікормами та влітку – зеленою масою із додаванням зерновідходів.
На годівлю усь­о­го ста­да щод­ня витрачають 1,3 т комбікор­му (370 г/гол./до­бу).
У кінці ви­гуль­них май­дан­чиків на всю до­вжи­ну будівлі розміщені купа­ль­ні ка­нав­ки з про­точ­ною во­дою, зі спу­с­ком її у ка­налізацію. Взим­ку проточ­на во­да не за­мер­зає. Гу­си за­люб­ки ко­ри­с­ту­ють­ся ка­нав­ка­ми для ку­пан­ня і кра­ще спа­рю­ють­ся на воді.
Ку­пан­ня гу­сей та пе­ре­бу­ван­ня їх у будь-яку по­ру ро­ку на свіжо­му повітрі сприяє підви­щен­ню якості інку­баційних яєць. Стічна ка­­нав­ка зроб­ле­на з на­хи­лом для то­го, щоб кра­ще зми­ва­ти бруд у каналізацію за до­по­мо­гою шлан­га. Та­ким чи­­ном со­лярії об­лад­­нані на­пу­вал­ками, го­­дівни­ця­ми та спе­ціаль­ни­ми ка­нав­ка­ми для ку­пан­ня. Не­суть­ся гу­с­ки ли­ше у приміщенні, у гніздах.

Про­дукція
Гу­си відкла­да­ють яй­ця здебільшого  че­рез день і у ран­кові годи­ни. За­зви­чай працівни­ки пе­ревіря­ють гніз­да та за­би­ра­ють яйця впродовж дня. Та в зи­мо­вий період і ра­но на­весні, за за­гро­зи за­мо­розків, яй­ця зби­ра­ють яко­мо­га частіше, щоб за­побігти їхньо­му підмер­зан­ню та за­бруд­нен­ню.
Зберіга­ють яй­ця в ок­ре­мо­му до­б­ре провітрю­ва­но­му приміщенні за темпе­ра­ту­ри 8…10°С. Їх скла­да­ють у сте­риль­ну та­ру так, щоб во­ни бу­ли у гори­зон­таль­­но­му по­ло­женні. Так зберіга­ють про­тя­гом се­ми-дев’яти діб. Раз на два-три дні працівни­ки інку­ба­то­ра пе­ре­вер­та­ють яй­ця, щоб не до­пу­с­ти­ти при­ли­пан­­ня за­род­ка до підшка­ра­луп­ної плів­ки.
Гос­по­дар­ст­во не має влас­но­го забій­но­го це­ху, тож до­рос­лих гу­сей (віком чо­ти­ри ро­ки) після закінчен­ня яй­це­клад­ки жи­ви­ми про­да­ють на­се­лен­ню або пе­ре­куп­ни­кам.
Ціна ре­алізації птиці мінли­ва: ко­ли­вається із ро­ку в рік за­леж­но від низ­ки фак­торів і ста­но­вить у се­ред­нь­о­му 25 грн/кг жи­вої ва­ги.
Ос­нов­ний вид про­дукції, яку ви­­роб­ляє гос­по­дар­ст­во, — яй­ця гу­сей. За рік підприємство у се­ред­нь­о­му ви­роб­ляє при­близ­но 70 тис. шт. Ча­с­ти­на з них іде в інку­ба­тор для от­ри­ман­ня до­бо­во­го мо­лод­ня­ку, який потім іде на ре­монт ста­да та на про­даж, ча­с­ти­ну — про­да­ють од­ра­зу: усе зале­жить під по­пи­ту на той чи інший вид про­дукції, і що­ро­ку він має звич­ку зміню­ва­ти­ся.

Відібрати чи вибракувати?
Під час роз­ве­ден­ня гу­сей особ­ли­ву ува­гу приділя­ють оцінці птиці за ек­с­тер’єрни­ми оз­на­ка­ми. Для ви­ро­щу­ван­ня відби­ра­ють ли­ше ти­по­вих, до­б­ре роз­ви­ну­тих, без ек­с­тер’єрних вад осо­бин. Ек­с­тер’єр птиці оціню­ють на індивіду­аль­но­му рівні у 9- та 26-тиж­не­во­му віці. Про­тя­гом усь­о­го періоду ви­ро­щу­ван­ня мо­­лод­ня­ку гу­сей із ста­да ви­б­ра­ко­ву­ють осо­бин із де­фек­та­ми ек­с­тер’єру, які ма­ють трав­ми крил, ніг, із над­то гру­бою кон­сти­туцією та тих, що відста­ли у рості та роз­вит­ку.
Пер­ший відбір: у гу­сей виз­на­ча­ють стать, про­во­дять індивіду­аль­не ди­фе­рен­ціюван­ня птиці за жи­вою ма­сою, зовнішніми оз­на­ка­ми, які ха­рак­те­ри­зу­ють міцність кон­сти­туції, ти­повість лінії, по­ро­ди та за­галь­ний роз­ви­ток. Відби­ра­ють кра­щих гу­сей із ти­по­ви­ми для по­ро­ди оз­на­ка­ми, до­б­ре ви­ра­же­ни­ми м’яс­ни­ми фор­ма­ми бу­до­ви тіла, ста­ном опе­рен­ня, без де­фектів ек­с­тер’єру.
Слід про­во­ди­ти жор­ст­ке ви­б­ра­ку­ван­ня осо­бин із здав­ле­ною із боків го­ло­вою, по­до­вже­ною шиєю та за­трим­кою рос­ту пе­ра.
Стать у гу­сей виз­на­ча­ють шля­хом ог­ля­ду кло­а­ки. Цей про­цес до­сить склад­ний, і успішне йо­го ви­ко­нан­ня по­тре­бує пев­них на­ви­чок. У цьо­му віці роз­кри­ти кло­а­ку в птиці не так уже й про­сто (остання пру­чається, сти­с­кає її), але па­ру­валь­ний ор­ган у гу­са­ка вид­но до­б­ре, а йо­го до­вжи­на дорівнює при­близ­но 9–10 мм.
У 26-тиж­не­во­му віці (вік ос­та­точ­но­го відбо­ру мо­лод­ня­ку для ком­плек­ту­ван­ня батьківсько­го ста­да) відби­ра­ють кра­щий мо­лод­няк за жи­вою ма­сою, роз­вит­ком ек­с­тер’єру, ста­ном опе­рен­ня, ти­по­ви­ми для кож­ної по­ро­ди інши­ми оз­на­ка­ми (колір опе­рен­ня, на­явність шиш­ки на го­лові та ін.). У самців обов’яз­ко­во має бу­ти до­б­ре роз­ви­ну­тим ста­те­вий ор­ган.
У цьо­му віці у птиці вже на­ба­га­то лег­ше роз­кри­вається кло­а­ка, і при­близ­но 75–90% гу­саків ма­ють сфор­мо­ва­ний ста­те­вий ор­ган. Він має ви­гляд спіраль­но­го за­вит­ка з ледь помітни­ми поділка­ми. До­вжи­на ста­те­во­го ор­га­ну в цьо­му віці ста­но­вить 5–7 см, колір ро­же­вий, у де­я­ких гу­сей він мо­же ма­ти сіру­ва­ту пігмен­тацію (у порід із сірим опе­рен­ням).