Вітаміни і мінерали: особлива увага

Забезпечення телят біологічно активними речовинами (мінералами, мікроелементами, вітамінами) впливає на здоров’я, імунну систему і продуктивність молодняку. Починається ж воно з годівлі дійних корів, оскільки склад мікроелементів у молоці залежить від забезпечення ними корови.

О. Бабенко,
координатор проекту soft-agro.com

Телята часто народжуються із дефіцитом вітамінів і мікро­елементів через неправильну годівлю корів. У такому разі обмін речовин в організмі порушується із самого початку життя тварини, й імунна система працює погано. На цьому фоні поступово розвиваються різноманітні захворювання.
Незбиране коров’яче молоко через зміни у генетиці тварин уже довгий час не задовольняє потребу телят у необхідних вітамінах і мінералах (табл. 1), особливо щодо заліза, марганцю, міді, кобальту і, можливо, селену (залежить від регіону). Тому для перших тижнів рекомендують використовувати кормові добавки до незбираного молока (якщо телят випоюють молоком) або добирати високоякісний замінник молока, який містить усі потрібні вітаміни і мінерали. Десь із четвертого тижня, коли телята споживають близько 0,5 кг комбікорму на добу, потреба у мінеральних речовинах починає задовольнятися завдяки комбікорму (звичайно, за умови, якщо вони містяться в ньому). У табл. 2 наведено вимоги до мінерального складу комбікорму.
Забезпечення тварин вітамінами і мікроелементами у достатній кількості залежить не лише від їхнього вмісту в кормах. Ціла низка факторів впливає на їхнє засвоєння в організмі та використання твариною.
Оскільки не завжди легко визначити захворювання, зумовлені нестачею біологічно активних речовин, допомогти виявити причину можуть аналізи крові, сечі, слини і шерсті тварини. Також аналізи кормів, грунту і води допомагають визначити рівень нестачі або, навпаки, надлишку певних мінералів у раціоні.
Найпоширеніші причини, які призводять до проблем
із забезпеченням тварини вітамінами і мінералами:
    недостатнє забезпечення корів мінералами і вітамінами: телята, відповідно, також  народжуються із їхньою нестачею — молозиво не містить достатньої кількості активних речовин та імуноглобулінів;
    годівля своїми кормами або сировиною без додавання преміксів;
    нестача або передозування всіх поживних речовин через занизьку або через надмірну концентрацію ЗНМ;
     годівля незбираним молоком без додавання мікроелементів (залізо, магній);
    діарея: поживні речовини не засвоюються;
    утримання тварин за недостатнього рівня ультрафіолетового випромінювання (нестача вітаміну D);
    неконтрольоване споживання мінералів, наприклад, із мінеральних лизунців на випасі: окремі тварини споживають занадто багато, інші – дуже мало;
    особливості місцевих грунтів: нестача в них йоду, селену, у піщаних грунтах — проблеми із вмістом міді, кобальту, магнію;
    дія окремих хімічних елементів на обмін речовин: антагоністи перешкоджають їхньому засвоєнню (наприклад, високий вміст сполук сірки у кормі підвищує потребу тварин у селені і міді);
    вода із підвищеним вмістом заліза, що заважає засвоєнню міді, марганцю і цинку;
    вибіркове споживання кормів через їхню низьку якість;
    погана якість кормів, наприклад, через прострочений термін зберігання комбікорму;
    отруєння через передозування ін’єкційних препаратів або кормових добавок (особливо це стосується селену, вітамінів А і D, солі).