Удобрюємо кукурудзу по-сучасному

Порівня­но з інши­ми яри­ми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми, ку­ку­руд­за має три­ва­лий ве­ге­таційний період і то­му до­сить ви­мог­ли­ва до умов міне­раль­но­го жив­лен­ня. Од­нак фізіологічна по­тре­ба у по­жив­них ре­чо­ви­нах істот­но різнить­ся за­леж­но від фаз роз­вит­ку, то­му під час роз­роб­ки си­с­те­ми удо­б­рен­ня слід вра­ху­ва­ти ці біологічні особ­ли­вості рос­лин.

О. Доценко, канд. с.-г. наук, М. Мірошниченко, д-р біол. наук,
Є. Гладкіх, канд. с.-г. наук, Є. Панасенко, канд. с.-г. наук,
ННЦ «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського»,
С. Крамарьов, д-р с.-г. наук,
В. Чабан, канд. с.-г. наук,
ДУ «Інститут сільського господарства степової зони» НААН
На ранніх ета­пах он­то­ге­не­зу (до 9–10 листків) во­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють від­нос­но не­ве­ли­ку кількість (3–9%) ма­к­ро­еле­ментів. Найбільше їхнє над­хо­д­жен­ня (42–81%) при­па­дає на період ак­тив­но­го на­ро­щу­ван­ня ве­ге­та­тив­ної ма­си. Най­інтен­­­сивніше по­гли­нан­ня азо­ту відбу­вається у період від по­яви 10–12 листків до мо­лоч­ної стиг­лості зер­на. Мак­си­мум по­гли­нан­ня рос­ли­на­ми калію відбу­ває­ться у першій по­ло­вині ве­ге­тації куль­ту­ри. У по­даль­шо­му спо­жи­ван­ня азо­ту і калію уповільнюється і з на­стан­ням фа­зи мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості прак­тич­но за­вер­шується. Фо­с­фор ви­ко­ри­с­то­вується більш рівномірно май­же до по­вної стиг­лості зер­на.
Для фор­му­ван­ня вро­жаю зер­на на рівні 5–7 т/га ку­ку­руд­за з ура­ху­ван­ням не­то­вар­ної про­дукції ви­но­сить із грун­ту 146–204 кг азо­ту, 48–67 — фо­с­фо­ру, 125–175 кг калію, 160–238 г цин­ку, 110–154 — мар­ган­цю, 12–16 — міді, 19–27 г ко­баль­ту. Та­ку кількість до­ступ­них рос­ли­нам еле­ментів жив­лен­ня грунт за­без­пе­чи­ти не мо­же навіть за ви­со­ко­го рівня ро­дю­чості, то­му міне­ральні до­б­ри­ва за­ли­ша­ють­ся найдієвішим фак­то­ром підви­щен­ня вро­жай­ності ку­ку­руд­зи.
На ви­роб­ництво оди­ниці енергії ку­ку­руд­за по­тре­бує на 20–30% азо­ту мен­ше порівня­но з інши­ми зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми. Вод­но­час вітчиз­няні вчені вста­но­ви­ли, що у не­­спри­ят­ливі за зво­ло­жен­ням ро­ки знач­но збільшу­ють­ся ви­т­ра­ти азо­ту на фор­му­ван­ня 1 т зер­на з ура­ху­ван­ням побічної про­дукції. У зв’яз­ку з цим у по­су­ш­ливі ро­ки вар­то ко­ре­гу­ва­ти до­зи вне­сен­ня азот­них до­б­рив (табл. 1).
Гібри­ди ку­ку­руд­зи різних груп стиг­ло­сті відрізня­ють­ся за рівнем ви­не­сен­ня із грун­ту по­жив­них ре­чо­вин із вро­жаєм ос­­нов­ної та не­то­вар­ної про­дукції, відповідно во­ни різ­нять­ся і за ре­акцією на поліп­­­шен­ня умов міне­раль­но­го жив­лен­ня. У сте­повій зоні на вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив до­б­ре ре­а­гу­ють ран­нь­о­- і се­ред­нь­о­с­тиглі гібри­ди.

Стро­ки та спо­со­би вне­сен­ня до­б­рив
 У жив­ленні ку­ку­руд­зи виділя­ють два кри­тич­них періоди. Пер­ший — на по­чат­ку ве­ге­тації (3–7 листків). У перші два місяці ку­ку­руд­за рос­те повільно, то­му в ранні фа­зи роз­вит­ку потрібно за­без­пе­чи­ти на­явність по­жив­них ре­чо­вин у лег­ко­роз­чинній формі у верхніх го­ри­зон­тах грун­ту, де містять­ся ко­­ре­­­ні мо­ло­дих рос­лин. У цей час ку­ку­руд­за ду­же чут­ли­­­­­ва до дефіци­ту фо­с­фо­ру, що обу­­­­мов­лює обо­в’яз­­­ковість при­по­сів­­­но­го удо­б­рен­ня. Пізніше ку­ку­руд­за мо­же за­сво­ю­ва­ти еле­мен­ти жив­лен­ня із глиб­ших го­ри­зонтів грун­ту (на­при­клад, азот — із гли­­­­би­ни 120–150 см).
Дру­гий кри­тич­ний період по­чи­нається із фа­зи ут­во­рен­ня у ку­ку­руд­зи 9–10 листків і три­ває до ви­ки­дан­ня во­лоті, ко­ли відбу­вається інтен­сив­не на­ро­с­тан­ня ве­ге­та­тив­ної ма­си і рос­ли­ни по­тре­бу­ють підви­ще­но­го азот­но­го жив­лен­ня, що обу­мов­лює по­тре­бу про­ве­ден­­­ня піджив­лен­ня азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми. То­му си­с­те­ма удо­б­рен­ня скла­дає­ться з ос­нов­но­го, при­посівно­го удо­б­рен­­­ня і піджив­лень. Вне­сен­ня до­б­рив у декілька прий­омів сприяє рівномірнішо­му за­без­пе­чен­ню рос­лин по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми впро­довж усієї ве­ге­тації.
Го­ло­вна ви­мо­га до ос­нов­но­го удо­б­рен­ня ку­ку­руд­зи — ство­рен­ня ком­форт­них умов міне­раль­но­го жив­лен­ня рос­лин — особ­ли­во в період їхньо­го інтен­сив­но­го рос­ту. У гос­по­дар­ст­вах ско­тарсь­ко-рос­лин­ниць­кої спеціалізації ор­ганічні до­б­ри­ва є важ­ли­вим за­со­бом підви­щен­ня вро­жаю ку­ку­руд­зи. У сте­повій зоні на зви­чай­них чор­но­зе­мах вне­сен­ня 20 т/га гною сприяє зро­с­тан­ню вро­жай­ності зер­на ку­ку­руд­зи у се­­ред­нь­о­му на 0,4–0,6 т, а в рай­о­нах до­с­тат­нь­о­го зво­ло­жен­ня, Лісо­сте­пу і По­­лісся, — на 1,0–1,5 т/га. Ку­ку­руд­за до­б­ре ре­а­гує на післядію ор­ганічних до­б­рив, яка три­ває про­тя­гом трьох-чо­ти­рь­ох років після вне­сен­ня під по­пе­ред­ник напівпе­репріло­го гною. Під ку­ку­руд­зу та­кож доцільно за­сто­со­ву­ва­ти і пта­ши­ний послід. Він містить 0,6–1,9% азо­ту, 0,5–2,0 — фо­с­фо­ру, 0,4–1,1% калію. Од­на тон­на посліду за­без­пе­чує до­дат­ко­ве одер­жан­ня 0,08–0,13 т зер­на.
Ще одним спо­со­бом зба­га­чен­ня грун­ту ор­ганічною ре­чо­ви­ною та підви­щен­ня про­дук­тив­ності ку­ку­руд­зи є за­о­рю­ван­ня со­ло­ми стер­нь­о­вих куль­тур. Ек­с­пе­ри­мен­тальні дані свідчать, що за­гор­тан­ня всієї не­то­вар­ної ча­с­ти­ни вро­жаю пше­ниці ози­мої під на­ступ­не роз­міщен­ня ку­ку­руд­зи підви­щу­ва­ло її уро­жай за пер­шу ро­тацію сівозміни на 0,18 т/га. У по­даль­шо­му спо­с­теріга­ли на­ко­пи­чу­валь­ний ефект дії со­ло­ми — за тре­тю ро­тацію при­бав­ка вро­жаю под­воїлась (0,44 т/га). В умо­вах Полісся ви­со­кий ефект от­ри­му­ють від за­сто­су­ван­ня під ку­ку­руд­зу си­де­ратів, зо­к­ре­ма лю­пи­ну.
Без міне­раль­них до­б­рив до­сяг­ти знач­но­го підви­щен­ня про­дук­тив­ності ку­ку­руд­зи не­мож­ли­во. Орієнтовні нор­ми їхньо­го вне­сен­ня на­ве­де­но у таб­л. 2. Точ­ну кількість вне­сен­ня по­жив­них ре­­чо­вин виз­на­ча­ють з ура­ху­ван­ням пла­но­вих по­каз­ників уро­жай­ності, ефек­тив­ності та особ­ли­во­с­тей за­сто­су­ван­ня ок­­ре­­­мих видів міне­раль­них до­б­рив під ку­­ку­руд­зу в кон­крет­них грун­то­во-кліма­тич­них умо­вах.
Під зяб­ле­вий об­робіток грун­ту пе­ре­важ­но вно­сять по­вну нор­му фо­с­фор­них і калійних до­б­рив (за ви­нят­ком при­посівної до­зи) та більшу ча­с­ти­ну азот­них, щоб во­ни по­тра­пи­ли у грун­то­вий шар із га­ран­то­ва­ним зво­ло­жен­ням, де розміще­на ос­нов­на ча­с­ти­на ко­ре­не­вої си­с­те­ми рос­лин. Ре­ш­ту азо­ту до­вно­сять у піджив­лен­ня під час міжряд­но­го об­робітку грун­ту і по­за­ко­ре­не­во. На грун­тах лег­ко­го гра­ну­ло­ме­т­рич­но­го скла­ду Полісся та Західно­го Лісо­сте­пу для змен­шен­ня не­ви­роб­ни­чих втрат азо­ту азотні до­б­ри­ва за­сто­со­ву­ють на­весні, під куль­ти­вацію. Ана­логічно діють і на ерозійно не­без­печ­них по­лях, де ви­со­ка ймовірність втрат азо­ту із по­верх­не­вим стікан­ням во­ди.
У сте­повій та лісо­сте­повій зо­нах Ук­раїни із не­до­стат­нь­ою кількістю ат­мо­сфер­них опадів вне­сен­ня до­б­рив під оран­ку ефек­тивніше, аніж на­весні під куль­ти­вацію. В умо­вах по­су­хи по­­­живні ре­чо­ви­ни із верх­нь­о­го ша­ру (0–10 см) ку­ку­руд­за прак­тич­но не ви­ко­ри­с­то­вує. Після об­робітку грун­ту куль­ти­ва­то­ра­ми або бо­ро­ною 20% гра­нул за­ли­шається у шарі 0–2 см, а 80% — у 2–6-сан­ти­ме­т­ро­во­му шарі. Навіть за по­втор­ної куль­ти­вації 75% до­б­рив мо­же за­ли­ши­тись в грунті на гли­бині 0–4 см, у та­ко­му разі їхня ефек­тивність зни­жується в 1,5–2,0 ра­зи.
У по­су­ш­ли­вих умо­вах на по­гли­нан­ня по­жив­них ре­чо­вин із до­б­рив впли­ває фор­ма вне­се­них до­б­рив. У оп­ти­мальні за зво­ло­жен­ням ро­ки при­бав­ки вро­жаю зер­на від за­сто­су­ван­ня твер­дих та рідких міне­раль­них до­б­рив май­же од­на­кові. Од­нак у по­су­ш­ливі ро­ки ефек­­­тивність рідких міне­раль­них до­б­рив про­яв­ля­лась більшою мірою, оскільки во­ни за­вдя­ки ди­фузії охоп­лю­ва­ли більший об’єм грун­ту і вод­но­час, про­ни­ка­ю­чи знач­но глиб­ше, до­ся­га­ли зво­ло­же­них шарів. По­ка­зо­ви­ми що­до цьо­го є ре­зу­ль­та­ти, от­ри­мані на чор­но­зе­мах опідзо­ле­них де­мон­ст­раційно-дослідно­го по­ля ПрАТ «Райз-Мак­сим­ко» у Ло­х­виць­ко­му р-ні Пол­тавсь­кої об­ласті за ек­с­т­ре­маль­них по­год­них умов 2012 р. (табл. 3). Для більш ран­нь­о­с­тиг­ло­го гібри­да НС 251 не ви­я­ви­ло­ся істот­ної різниці ані між фор­ма­ми до­б­рив, ані за спо­со­бом об­робітку грун­ту. Про­те збільшен­ня ве­ге­таційно­го періоду гібри­да ДК 291 да­ло мож­ливість ефек­тивніше ви­ко­ри­с­та­ти без­вод­ний аміак за­вдя­ки йо­го ло­каль­но­му спо­со­бу вне­сен­ня. Ство­рен­ня осе­редків жив­лен­ня на гли­бині 18 см та кра­щих фізич­них умов для роз­вит­ку ко­ре­не­вої си­с­те­ми у цьо­му шарі спри­я­ло під­­ви­щен­ню вро­жай­ності до 8,36 т/га навіть за силь­ної по­су­хи то­го ро­ку.
Ана­логічні дані, що підтвер­­джу­ють кон­ку­рент­ну пе­ре­ва­гу без­вод­но­го аміаку, одер­жа­но в іншо­му по­льо­во­му досліді. Без­вод­ний аміак у дозі N60, по­­рівня­но із еквіва­лент­ною до­зою гра­ну­ль­о­ва­них азот­них до­б­рив, за­без­пе­чу­вав от­ри­ман­ня зер­на до­дат­ко­во 0,11 т, а за вне­сен­ня 90 кг/га д. р. — 0,35 т/га (табл. 4). За си­с­те­ма­тич­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня без­вод­но­го аміаку в тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи та інших куль­тур по­­трібно пам’ята­ти про по­тенційні не­га­тивні зміни фізи­ко-хімічних вла­с­ти­во­с­тей грунтів. Для зни­жен­ня ри­зи­ку роз­вит­ку де­гра­даційних про­цесів ре­ко­мен­дується на од­но­му полі періодич­но чер­гу­ва­ти за­сто­су­ван­ня без­вод­но­го аміаку та інших форм азот­них до­б­рив.
Ку­ку­руд­за та­кож до­б­ре ре­а­гує на вне­сен­ня аміач­ної во­ди, КАС, аміач­ної селітри, кар­баміду або суміші кар­баміду і аміач­ної селітри у
співвідно­шенні 1:1.

При­посівне удо­б­рен­ня
По­при віднос­но крупні розміри насінин ку­ку­руд­зи, за­па­си по­жив­них ре­чо­вин у них об­ме­жені. Здебільшо­го їх не ви­с­та­чає для нор­маль­но­го рос­ту і роз­вит­ку па­ро­ст­ка вже че­рез 10 діб після про­ро­с­тан­ня насіння — і ви­ни­кає дефіцит фо­с­фо­ру. Особ­ли­во ча­с­то це спо­с­терігається у хо­лодні вес­ни, ко­ли зни­жені тем­пе­ра­ту­ри повітря ус­клад­ню­ють по­гли­нан­ня фо­с­фо­ру із грун­то­во­го роз­чи­ну, що відбу­ває­ться навіть за ви­со­ко­го вмісту цьо­го еле­мен­та в грунті. То­му під час сівби вно­сять прості фо­с­форні або ком­плексні фо­с­фо­ровмісні до­б­ри­ва.
За при­посівно­го вне­сен­ня до­б­рив їхня до­за має бу­ти не­ве­ли­кою, оскільки у по­чат­кові фа­зи роз­вит­ку рос­ли­ни ку­ку­руд­зи ду­же чут­ливі до підви­ще­ної кон­цен­т­рації со­льо­во­го роз­чи­ну. То­му насіння і до­б­ри­ва потрібно відо­кре­ми­ти ша­ром грун­ту 2–5 см. Для цьо­го всі су­­­часні ку­ку­руд­зяні сівал­ки об­лад­на­но при­с­­т­ро­я­ми, які за­без­пе­чу­ють за­гор­тан­ня до­б­рив на гли­би­ну 12,
а насіння — на 4–10 см.
Піджив­лен­ня ку­ку­руд­зи про­во­дять азот­ни­ми або ком­плек­сни­ми до­б­ри­ва­ми у фазі 4–6 листків од­но­час­но із міжряд­ним об­робітком грун­ту. За да­ни­ми ННЦ «ІГА імені
О.Н. Со­ко­ловсь­ко­го», при­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня посівів ку­ку­руд­зи аміач­ною селітрою у дозі N51 на фоні пе­ред­посівно­го за­сто­су­ван­ня до­б­рив у нормі N69P60K20 за­без­пе­чи­ло до­стовірну при­бав­ку вро­жаю зе­ле­ної ма­си 1,8 т/га порівня­но із вне­сен­ням N120P60K60 під оран­ку.
Ефек­тив­ним у при­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня є та­кож ви­ко­ри­с­тан­ня аміач­ної во­ди та КАС у дозі N30, що за­без­пе­чи­ло до­дат­ко­ве одер­жан­ня 0,24–0,37 т/га зер­на, особ­ли­во це сто­сується ран­нь­о­­стиг­лих і се­ред­нь­о­ранніх гібридів.
По­зи­тив­ний ре­зуль­тат від при­ко­ре­не­вих піджив­лень в умо­вах Сте­пу силь­но об­ме­жується ста­ном во­ло­го­за­без­пе­чен­ня верх­нь­о­го ша­ру грун­ту, ку­ди за­гор­та­ють до­б­ри­ва. І на­впа­ки, у зоні Полісся, де во­ло­га не є ліміту­ю­чим фак­то­ром, піджив­лен­ня посівів ку­ку­руд­зи за­без­пе­чує по­зи­тив­ний ефект і є істот­ним до­пов­нен­ням ос­нов­но­го удо­б­рен­ня.
Ку­ку­руд­за до­б­ре ре­а­гує на ли­ст­ко­ве піджив­лен­ня 6%-м роз­чи­ном кар­баміду. У по­хму­ру по­го­ду, ко­ли роз­ви­ток не­крозів на ли­ст­ках мінімаль­ний, мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти 8%-й кар­бамідний роз­чин. По­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня рос­лин про­во­дять за­зви­чай, по­чи­на­ю­чи від фа­зи 6–7 листків: від од­но­го до трьох разів че­рез 6–8 днів. Од­но­час­но вно­сять мікро­е­ле­мен­ти та во­до­роз­чин­ний сірча­но­кис­лий магній (MgSО4 5%-ї кон­цен­т­рації). По­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня дає змо­гу підви­щи­ти ко­ефіцієнт ви­ко­ри­с­тан­ня по­жив­них ре­чо­вин із до­б­рив, але істот­но­го підви­щен­ня вро­жай­ності зер­на не відбу­вається: при­бав­ка варіює у ме­жах 0,15–0,20 т/га.
Доцільність про­ве­ден­ня піджив­лень ку­ку­руд­зи мож­на вста­но­ви­ти за ре­зуль­та­та­ми рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки, яка дає мож­ливість свідо­мо ко­ре­гу­ва­ти жив­лен­ня рос­лин уп­ро­довж ве­ге­тації. При­лад «Аг­ро­век­тор ПФ-014», прин­цип ро­бо­ти яко­го за­сно­ва­но на ме­тоді функціональ­ної діаг­но­с­ти­ки, дає змо­гу про­тя­гом при­близ­но однієї го­ди­ни виз­на­чи­ти по­тре­бу куль­ту­ри в 12–15 ма­к­ро- і мікро­е­ле­мен­тах. За зміною фо­тохімічної ак­тив­ності су­с­пензії хло­ро­пластів оціню­ють ступінь по­тре­би (у відсот­ках) рос­лин у кон­крет­но­му еле­менті жив­лен­ня. Рівень за­без­пе­че­ності рос­лин по­жив­ною ре­чо­ви­ною вва­жається близь­ким до оп­ти­маль­но­го, як­що ступінь по­тре­би у ній, за да­ни­ми при­ла­ду, не пе­ре­ви­щує 10%.
У 2014 р. на ви­роб­ни­чо­му досліді (ДУ «Сло­бо­жансь­ке дослідне по­ле» ННЦ «ІГА») діаг­но­с­ту­ван­ня умов жив­лен­ня рос­лин ку­ку­руд­зи у фазі 8–10 листків ку­ку­руд­зи сиг­налізу­ва­ло про дефіцит азо­ту (24%) і мар­ган­цю (13%). У ре­зуль­таті по­за­ко­ре­не­во­го піджив­лен­ня ро­бо­чим роз­чи­ном, що містив 10 кг/га кар­баміду та 1 л/га хе­ла­ту мар­ган­цю, вро­жайність зер­на збільши­лась на 0,83 т/га що­до фо­ну без об­роб­ки (8,57 т/га).

За­сто­су­ван­ня мікро­до­б­рив
Гібри­ди ку­ку­руд­зи інтен­сив­но­го ти­пу з по­тенціалом уро­жаю
11–15 т/га, навіть за йо­го ре­алізації на рівні 50%, по­тре­бу­ють до­стат­ньої кількості мікро­е­ле­ментів. За ви­ро­щу­ван­ня на ви­со­ко­му аг­ро­фоні їх мож­на відне­с­ти до гру­пи ви­со­ко­го ви­не­сен­ня мікро­по­жи­ви. Ку­ку­рудзі, як і будь-якій сільсько­го­с­по­дарській куль­турі, вла­с­тиві ге­не­тич­но обу­мов­лені особ­ли­вості що­до вибірко­во­го за­сво­ю­ван­ня мікро­е­ле­ментів. За ко­ефіцієнтом біологічно­го по­гли­нан­ня по­тре­ба рос­лин ку­ку­руд­зи у мікро­е­ле­мен­тах за ос­нов­ни­ми фа­за­ми роз­вит­ку має та­кий ви­гляд: Zn > Cu > Mn > Co. Пе­ре­роз­поділен­ня цих еле­ментів за сту­пе­нем важ­ли­вості впро­довж ве­ге­тації
не спо­с­терігається.
Поліпшен­ня мікро­е­ле­мент­но­го жив­лен­ня за­зви­чай до­ся­га­ють шля­хом пе­ред­посівної об­роб­ки насіння або по­за­ко­ре­не­вих піджив­лень. Пе­ред­посівну об­роб­ку насіння мікро­е­ле­мен­та­ми поєдну­ють із на­не­сен­ням про­труй­ників ро­зом із при­ли­па­ча­ми. Се­ред ос­танніх най­пер­спек­тивніші ті, що не ли­ше ут­во­рю­ють плівку на насінні, а й про­яв­ля­ють рістре­гу­лю­валь­ну ак­тив­ність (Марс ЕL, Superan, ЕПАА-10, Вим­пел-К). Інкру­с­тація насіння мікро­до­б­ри­ва­ми на два-три дні при­швид­шує по­яву сходів, сприяє інтен­сивнішо­му зро­с­тан­ню мо­ло­дих рос­лин у по­чат­кові фа­зи он­то­ге­не­зу, що зре­ш­тою за­без­пе­чує при­бав­ку вро­жаю зер­на на рівні 0,25–0,38 т/га.
Ефек­тивність по­за­ко­ре­не­во­го піджив­лен­ня мікро­до­б­ри­ва­ми знач­но за­ле­жить від фо­ну ос­нов­но­го удо­б­рен­ня ку­ку­руд­зи. Як­що на не­удо­б­ре­но­му або ма­ло­удо­б­ре­но­му фоні по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня рос­лин мікро­до­б­ри­вом Ре­а­ком у фазі 7–8 листків за­без­пе­чи­ло одер­жан­ня при­бав­ки вро­жаю у ме­жах 0,34–0,35 т/га зер­на, то на фоні із вне­сен­ням се­редніх норм до­б­рив (N60Р30К30) цей аг­ро­захід спри­яв под­воєнню до­дат­ко­во­го вро­жаю (0,77 т/га).
Ку­ку­руд­за на ос­нов­них ти­пах грунтів Ук­раїни по­тер­пає на­сам­пе­ред від міні­маль­но­го за­без­пе­чен­ня цин­ком (із мікро­е­ле­ментів). Інкру­с­тація насіння ку­ку­руд­зи ком­плек­со­на­том цин­ку на не­удо­б­ре­но­му фоні за­без­пе­чу­ва­ла при­бав­ку зер­на гібридів ку­ку­руд­зи різних груп стиг­лості на рівні 0,12–0,21 т/га (С.М. Кра­ма­рь­ов, В.М. Шев­чен­ко, 1997).
У більшості пред­став­ле­них на рин­ку тор­го­вих ма­рок мікро­до­б­рив співвідно­шен­ня між хе­ла­то­ва­ни­ми фор­ма­ми цин­ку та міді ста­но­вить 1:1, тоді як у сільсь­ко­го­с­по­дарсь­ких куль­ту­рах фак­тич­ний вміст цин­ку знач­но пе­ре­ви­щує вміст міді. У 2014 р. на Сло­бо­жансь­ко­му до­­слідно­му полі ННЦ «ІГА» ви­ко­ри­с­тан­ня для по­за­ко­ре­не­во­го піджив­лен­ня, поєд­на­но­го із вне­сен­ням гербіцидів, ек­с­пе­ри­мен­таль­но­го зраз­ка мікро­до­б­ри­ва із підви­ще­ною кон­цен­т­рацією хе­ла­ту цин­ку за співвідно­шен­ня Zn:Cu на рівні 10:1 за­без­пе­чи­ло при­бав­ку вро­­­жаю зер­на 0,55 т/га, або 12%, що­до фо­ну без за­сто­су­ван­ня мікро­е­ле­ментів.

ЕС Геллері
За­яв­ник — «Євраліс Се­менс» (Франція)
Гібрид середньостиглої групи (ФАО 340). Рекомендується до вирощування в зонах Степу та Лісостепу. Середня врожайність за період кваліфікаційного випробування в зоні Степу — 5,07, Лісостепу -— 8,5 т/га (2014). Збиральна вологість становила 16,2–22,7%. Стійкість до посухи — 8–9 балів,  до вилягання — 9, проти пухирчастої сажки —
9 балів.  Вихід зерна за обмолоту в зоні
Степу — 79,8, Лісостепу — 78,5%. Вміст крохмалю — 73,5, білка — 8,1%.
Рослина заввишки 240–276 см. Висота прикріплення нижнього качана — 84–86 см. Волоть: час цвітіння — середній. Качан середньої довжини, середнього діаметра. Тип зернівки — проміжний. Колір низу зернівок — жовто-помаранчевий.

ЕС Кокпіт
За­яв­ник — «Євраліс Се­менс» (Франція)
Гібрид се­ред­нь­о­ран­ньої гру­пи (ФАО 220).До­б­ре за­ре­ко­мен­ду­вав се­бе до ви­ро­щу­ван­ня на Поліссі. Се­ред­ня уро­жайність за період кваліфікаційно­го ви­про­бу­ван­ня становила 7,4 т/га. Зби­раль­на во­логість зер­на — 21,6%. Стійкість до по­су­хи — 9 балів, до ви­ля­ган­ня — 9, проти пу­хир­ча­с­тої саж­ки — 9 балів. Вихід зер­на за об­мо­ло­ту — 78%. Вміст крох­ма­лю — 73,2, білка — 9,3%.
Рос­ли­на дов­га, співвідно­шен­ня ви­со­ти прикріплен­ня верх­нь­о­го ка­ча­на до ви­со­ти рос­ли­ни — ду­же ма­ле. Ніжка ка­ча­на за до­вжи­ною — ко­рот­ка. Ка­чан — ко­рот­кий, ве­ли­кого діаметра, ко­нус­но-циліндрич­ної фор­ми. Тип
зернівки — проміжний. Колір верхівок зернівок — жов­то-оран­же­вий, ни­зу зернівок —
жов­то-оран­же­вий.

ЕС Ме­тод
За­яв­ник — «Євраліс Се­менс» (Франція)
Гібрид се­ред­нь­о­с­тиг­лої гру­пи (ФАО 380).Ре­ко­мен­до­ва­ний до ви­ро­щу­ван­ня в зонах Сте­пу та Лісо­сте­пу. Се­ред­ня уро­жайність за період кваліфікаційно­го ви­про­бу­ван­ня в зоні Сте­пу станови­ла 5,2, Лісо­сте­пу —
8,5 т/га. Зби­раль­на во­логість зер­на в зоні Сте­пу — 20,7, Лісо­сте­пу — 24,9%. Стійкість до по­су­хи в зоні Сте­пу — 8, Лісо­сте­пу — 9 балів. Стійкість до ви­ля­ган­ня — 9 балів, проти пу­хир­ча­с­тої саж­ки — 9 балів. Вихід зер­на за об­мо­ло­ту в зоні Сте­пу — 81, Лісо­сте­пу — 78%. Вміст крох­ма­лю в зоні Сте­пу — 73,1, білка — 9,8%; у Лісо­сте­пу вміст крох­ма­лю — 73,2, білка — 10,3%.
Рос­ли­на дов­га, співвідно­шен­ня ви­со­ти прикріплен­ня верх­нь­о­го ка­ча­на до ви­со­ти рос­ли­ни — се­реднє. Ніжка ка­ча­на за до­вжи­ною — се­ред­ня. Ка­чан — ко­рот­кий, ве­ли­кого діаметра, ко­нус­но-циліндрич­ної фор­ми.
Тип зернівки — зу­бо­подібний. Колір верхівок зерні­вок —  жов­тий, ни­зу зернівок —
жов­то-оран­же­вий.