Захист соняшнику від білої та сірої гнилей

Соняшник потребує захисту від сірої та білої гнилей на всіх етапах свого росту та розвитку.

Біла гниль
Біла гниль ура­жує всі ор­га­ни со­няш­ни­ку: ко­рені, стеб­ла, ли­ст­ки, ко­ши­ки та насіння. Хво­ро­бу мож­на ви­я­ви­ти в будь-яко­му віці рос­лин, по­чи­на­ю­чи від сходів і до дозріван­ня насіння. Най­частіше рос­ли­ни ура­жу­ють­ся на по­чат­ку цвітіння й пізні­ше. Наслідком по­яви за­хво­рю­ван­ня є за­ги­бель сходів, в'янен­ня рос­лин, за­гни­ван­ня та руй­ну­ван­ня ко­шиків і ура­жен­ня насіння. За­га­лом у посівах со­няш­ни­ку мож­на ви­я­ви­ти три фор­ми по­яви білої гнилі: при­ко­ре­не­ву, стеб­ло­ву та ко­ши­ко­ву.
На схо­дах за­хво­рю­ван­ня про­яв­ляється у ви­гляді за­гни­ван­ня під­сім'я­доль­но­го коліна, що при­зво­дить до за­ги­белі рос­лин. Ха­рак­тер­ною оз­на­кою хво­ро­би є ут­во­рен­ня на ура­же­них ділян­ках білої гриб­ниці та тем­них скле­роціїв.
При­ко­ре­не­ва фор­ма білої гнилі со­няш­ни­ку є наслідком ура­жен­ня ко­ре­­не­вої си­с­те­ми рос­лин. До­сить ча­с­то її симп­то­ми мож­на спо­с­теріга­ти під час цвітіння со­няш­ни­ку. При цьо­му ос­но­ва стеб­ла буріє, а за во­ло­гих умов на ура­женій ча­с­тині ут­во­рюється біла ва­то­по­дібна гриб­ни­ця, що охоп­лює ко­ре­не­ву ший­ку. За­хво­рю­ван­ня по­ши­рюється на де­я­ку відстань вго­ру по стеб­лу. Пізніше на по­верхні та все­ре­дині ура­же­ної ча­с­ти­ни стеб­ла фор­му­ють­ся скле­роції гри­ба - спо­чат­ку у ви­гляді білих гор­­биків (ущі­льнень гриб­ниці), які до­зріва­ю­чи, ста­ють чор­ни­ми. Міце­лій гри­ба мо­же роз­пов­сю­д­жу­ва­ти­ся та­кож від хво­рої рос­ли­ни на ор­га­нічні решт­ки, що ле­жать по­бли­зу на по­верхні грун­ту. В по­су­ш­ли­вих умо­вах симп­то­ми при­ко­ре­не­вої фор­ми білої гнилі мо­жуть де­що зміню­ва­ти­ся. Зо­к­ре­ма, білий повітря­ний міце­лій на ура­же­них ділян­ках прак­тич­но не помітний, а на стеблі ут­во­рю­ють­ся зне­барв­лені кон­цен­т­ричні зо­ни. При цьо­му скле­роцій на по­верхні стеб­ла не­має - во­ни фор­му­ють­ся тіль­ки все­ре­дині по­рож­ни­ни стеб­ла.
 У рос­лин, ура­же­них при­ко­ре­не­вою фор­мою білої гнилі, по­чи­нає в'яну­ти ли­с­тя, а з ча­сом в­си­хає вся рос­ли­на. Ура­же­на тка­ни­на стеб­ла стає трух­ля­вою, від­бу­вається її ма­це­­рація. Сле­роції, що збе­ріга­ли­ся на по­верхні сте­бел, о­па­да­ють на грунт. Як наслідок, стеб­ла над­ла­му­ють­ся або пе­ре­ла­му­ють­ся.
На ура­же­них стеб­лах (стеб­ло­ва фор­ма) хво­ра ділян­ка буріє та стає ко­рич­не­вою, а тка­ни­на - мо­к­рою. Стеб­ло роз­мо­ча­люється й пе­ре­ла­мується. Все­ре­дині ньо­го ут­во­рю­ють­ся скле­роції. Ли­с­тя ви­ще ура­же­ної ча­с­ти­ни стеб­ла в'яне й в­си­хає. У су­ху по­го­ду на стеб­лах, ура­же­них білою гнил­лю, з'яв­ля­ють­ся зне­барв­лені пля­ми, розміщені кон­цен­т­рич­ни­ми зо­на­ми.
По­ява білої гнилі на ко­ши­ках со­няш­ни­ку (ко­ши­ко­ва фор­ма) ча­с­то спо­с­терігається в кінці цвітіння або у фазі мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості й пізніше. З тиль­но­го бо­ку ура­же­них ко­шиків з'яв­ля­ють­ся блідо-ко­рич­неві пля­ми. Тка­ни­ни ура­же­но­го ко­ши­ка буріють і за­гни­ва­ють. Хво­ро­ба протікає як мо­к­ра гниль із руй­ну­ван­ням тка­ни­ни квітко­ло­жа, а іноді пло­дової ча­с­ти­ни суцвіття. Ура­жені тка­ни­ни навіть у су­ху по­го­ду за­ли­ша­ють­ся во­ло­ги­ми й розм'як­ше­ни­ми. На їхній по­верхні фор­мується біла ва­то­подібна гриб­ни­ця, що про­ни­зує й насін­ня. У м'якоті ко­шиків ут­во­рю­ють­ся чис­ленні скле­роції. Білий пластівча­с­тий мі­целій, який містить­ся між насіни­на­ми, з ча­сом пе­ре­тво­рюється на решітча­с­тий скле­­­роцій різної ве­ли­чи­ни. Внаслі­док силь­но­го роз­вит­ку хво­ро­би, ко­шик руй­нується й роз­па­дається на шма­точ­ки, насіни­ни ви­па­да­ють. На місці ко­ши­ка за­ли­шається пу­чок ок­ре­мих су­дин, які ви­с­ту­па­ють у ви­гляді то­в­стих шнурів. В ок­ремі ве­ге­таційні періоди ко­ши­ко­ва фор­ма хво­ро­би є найпо­ши­ре­нішою та не­без­печ­ною.
У разі ран­нь­о­го ура­жен­ня насін­ня, а та­кож за силь­но­го роз­вит­ку хво­ро­би гриб ут­во­рює дрібні скле­роції не тільки ззовні насіння, а й усе­ре­дині. В ос­тан­нь­о­му ви­пад­ку має місце при­хо­ва­на за­ра­же­ність. Іноді хво­ре насіння виріз­няється з-поміж здо­ро­во­го світлішим, аж до біля­с­то­го, за­барв­лен­ням. Ча­с­то силь­­но ура­же­не насіння стає плю­с­к­лим.
Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary, який у циклі роз­вит­ку ут­во­рює міце­лій, скле­роції та сум­ча­с­ту стадію. Скле­роції здатні про­ро­ста­ти міце­ліаль­но (з ут­во­рен­ням гриб­ниці) та кар­по­ген­но (про­ду­ку­ють пло­дові тіла - апо­теції, в яких фор­му­ють­ся сум­ка­ми із сум­ко­с­по­ра­ми). Сум­ко­с­по­ри ак­тив­но ви­ки­да­ють­ся з апо­теції, роз­но­сять­ся повітря­ни­ми по­то­ка­ми, до­щем, ко­ма­ха­ми то­що. Піс­ля по­т­рап­­лян­ня на ор­га­ни рос­лин про­ро­с­та­ють і спри­чи­ню­ють їхнє за­ра­жен­ня.
Пер­вин­не за­ра­жен­ня рос­лин мож­­ли­ве без­по­се­ред­ньо гриб­ни­цею, а та­кож за до­по­мо­гою сум­ко­с­пор. Під час ве­ге­тації па­ра­зит роз­пов­сю­д­жується шма­точ­ка­ми міцелію, що вик­ли­кає по­вторні за­ра­жен­ня.
Гриб S. sclerotiorum є не­кро­т­ро­фом та ура­жує ба­га­то рос­лин з різних бо­та­нічних ро­дин. В умо­вах Ук­раїни він па­ра­зи­тує на ріпа­ку, го­росі, сої, ква­солі, кар­топлі, огірках, то­ма­тах, перці, морк­ві, ка­пусті.
Дже­ре­ла­ми інфекції хво­ро­би є: скле­роції гри­ба в грунті та у ви­гляді домішок се­ред насіння; ура­же­не на­сіння, все­ре­дині яко­го па­то­ген збе­рі­гається гриб­ни­цею. Знач­ну кількість інфекційно­го ма­теріалу про­ду­ку­ють та­кож інші рос­ли­ни - ре­зер­ва­то­ри гри­ба S. sclerotiorum.
Слід за­зна­чи­ти, що скле­роції є спо­чи­­ва­ю­чою стадією па­то­ге­ну. Во­ни стійкі до дії різних чин­ників і три­ва­лий період не втра­ча­ють жит­тє­здат­ності. За да­ни­ми різних дос­лід­ників, у грунті скле­роції зберіга­ють­ся від од­но­го до п'яти років (По­чапсь­ка Є. М., 1972, Ти­хо­нов О. І. та ін., 1987), а та­кож до вось­ми років (Ко­чет­ко­ва К. Г., 1975), що за­ле­жить від гли­би­ни їхньо­го пе­ре­бу­ван­ня.
По­ява та роз­ви­ток білої гнилі за­ле­жать від во­ло­гості й тем­пе­ра­ту­ри грун­ту та повітря. Ма­со­ве ура­жен­ня со­няш­ни­ку спо­с­терігається в ро­ки з підви­ще­ною во­логістю та ча­с­ти­ми ат­мо­сфер­ни­ми опа­да­ми. При цьо­му на по­ши­рен­ня при­ко­ре­не­вої фор­ми гнилі впли­ває кількість опадів, що ви­па­ли пе­ре­важ­но в першій по­ло­вині ве­ге­тації, а на ко­ши­ко­ву фор­му ма­ють вплив опа­ди, що ви­па­ли в період цвітіння й дозріван­ня рос­лин.
Існує віко­ва стійкість со­няш­ни­ку про­ти білої гнилі: сильніше ура­жу­ють­ся рос­ли­ни у фазі про­ростків та під час дозріван­ня ко­шиків. Стійкіші во­ни у фазі бу­тонізації. Роз­ви­ток при­ко­ре­не­вої фор­ми гнилі по­си­люєть­ся в разі за­гу­щен­ня посівів.
Шко­до­чинність білої гнилі ви­яв­ляється в зни­женні вро­жаю, посів­них і то­вар­них яко­с­тей насіння та за­ле­жить від ча­су за­ра­жен­ня рос­лин. Со­няш­ник, ура­же­ний у мо­ло­до­му віці, ги­не, а на рос­­лині, ура­женій в пізніший період, насіння хоч і ут­во­рюється, але во­но лег­ке, ча­с­то має зруй­но­ва­ний за­ро­док і містить знач­но мен­ше жи­ру. Плю­с­к­ло­го насіння з ура­же­них рос­лин у 5-20 разів більше, ніж із здо­ро­во­го.

Сіра гниль
Хво­ро­ба про­яв­ляється про­тя­гом ве­ге­тації на всіх над­зем­них ор­га­нах. Па­то­ген ура­жує схо­ди, стеб­ла, ко­ши­ки та насіння. Хворі схо­ди ги­нуть ду­же швид­ко. На мо­ло­дих рос­ли­нах хво­ро­ба "об­лю­бо­вує" собі місце біля ос­но­ви стеб­ла й ли­с­тя. Ура­жені ді­лян­ки буріють і по­кри­ва­ють­ся сірим на­льо­том, пізніше в цих місцях ут­во­рю­ють­ся дрібні чорні скле­роції.
На стеб­лах хво­ро­ба про­яв­ляється у ви­гляді по­жовтіння, а потім по­буріння тка­ни­ни, ча­с­ти­на стеб­ла, розміще­на ви­ще ура­же­но­го місця, в'яне та по­ни­кає.
Ха­рак­те­ри­ни­ми симп­то­ма­ми за ура­ження ко­шиків є ут­во­рен­ня на зво­рот­но­му боці спер­шу гни­ль­них сіру­ва­то-ко­рич­не­вих плям, які іноді об­ля­мо­вані чер­во­ну­ва­то-бу­рою тка­ни­ною. Пля­ми на­­далі роз­ро­с­та­ють­ся, вкри­ва­ють­ся по­пе­ля­с­то-сірим на­льо­том, і гниль мо­же охоп­лю­ва­ти ве­ли­ку ча­с­ти­ну або весь ко­шик.
За­ра­же­не насіння втра­чає схо­жість і вкри­вається суцільним сірим на­льо­том, що скла­дається з ор­ганів спо­ро­но­шен­ня па­то­ге­ну. Про­ро­ст­ки за­ра­же­но­го насін­ня спо­чат­ку ма­ють тем­но-ко­рич­не­вий колір, а потім за­гни­ва­ють.
Збуд­ник сірої гнилі - гриб - ко­с­мо­політ Botrytis cinerea Pers., що па­ра­зи­тує на різних рос­ли­нах у ба­га­ть­ох рай­о­нах світу. Він з'яв­ляється скрізь, де є сприй­нят­ливі до ньо­го куль­ту­ри та спри­ят­ливі по­годні умо­ви. На дум­ку дослідників, B. cinerea мо­же па­ра­зи­ту­ва­ти на різних ор­га­нах ти­сячі видів рос­лин із різно­манітних родів, ро­дин та по­рядків, які не ма­ють між со­бою ніяко­го внутрішньо­го зв'яз­ку. На­при­клад, в умо­вах Ук­раїни роз­ви­ток сірої гнилі ми фіксу­ва­ли на го­росі, лю­пині, ріпа­ку, кар­топлі, огірках, то­маті, перці, бак­ла­жа­нах, моркві, ка­пусті, су­ниці, ма­лині, ви­но­граді та ін. куль­ту­рах.
У циклі сво­го роз­вит­ку гриб B. ci­nerea фор­мує гриб­ни­цю, конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня та скле­роції. Ут­во­рен­ня ос­танніх ми спо­с­теріга­ли на ура­же­них ча­с­ти­нах рос­лин в осінній період. Під час ве­ге­тації рос­лин по­ши­рен­ня па­то­ге­ну відбу­вається за до­по­мо­гою конідій (конідієносці та конідії фор­му­ють­ся на ура­же­них тка­ни­нах рос­лин у ви­гляді сіро­го на­льо­ту). Де­які дослідни­ки від­міча­ють у цьо­го гри­ба на­явність сум­ча­с­тої стадії: фор­му­ван­ня апо­теціїв, у яких зберіга­ють­ся сум­ки із сум­ко­с­по­ра­ми, що теж мо­жуть спри­чи­ни­ти ін­фі­ку­ван­ня рос­лин.
Згідно з на­ши­ми досліджен­ня­ми, В. cinerea є до­сить пла­с­тич­ним що­до тем­пе­ра­тур­но­го чин­ни­ка. Оп­ти­маль­­ною тем­­пе­ра­ту­рою для йо­го ве­ге­та­тив­но­го рос­ту є 20...25°С, кар­ди­нальні тем­пе­ра­турні умо­ви - 3 та 32°С. Спо­ро­но­шен­ня гри­ба відбу­вається за тем­пе­ра­ту­ри від 5 до 30°С; скле­роції фор­му­ють­ся за тем­пе­ра­тур­них умов від 3 до 25°С, оп­ти­мум ста­но­вить 20°С. Конідії здатні про­ро­ста­ти за тем­пе­ра­тур­них тер­мо­умов 3...28°С. Ліміту­ю­чим фак­то­ром що­до життєвих струк­тур B. cinerea у ба­га­ть­ох ви­пад­ках є віднос­на во­логість повітря. Ве­ге­та­тив­ний ріст гриб­ниці відбу­вається за во­ло­гості від 80 до 100%. Конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня здат­не фор­му­ва­ти­ся в до­сить вузь­ко­му діапа­зоні во­ло­гості, а са­ме: 97,5-100%. Віднос­на во­логість повітря, що за­без­пе­чує ак­тив­не про­ро­с­тан­ня конідій, ста­но­вить 90-100 відсотків.
Інтен­сив­но роз­ви­вається хво­ро­ба на со­няш­ни­ку за пев­но­го поєд­нан­ня тем­пе­ра­ту­ри й во­ло­гості по­віт­ря, ко­ли гідро­термічний ко­ефі­цієнт (ГТК) бу­де більше трьох і як­що та­ке відно­шен­ня збері­гається про­тя­гом кількох днів (Кукін В. Ф., 1982).
Те­ри­торіальні про­гно­зи білої та сірої гни­лей со­няш­ни­ку свідчать, що ду­же силь­но хво­ро­ба про­яв­ляється, як­що за ве­ге­таційний період куль­ту­ри се­редній по­каз­ник ГТК до­ся­гає 1,2. Силь­не ви­яв­лен­ня гни­лей на со­няш­ни­ку, як­що ГТК за ве­ге­таційний період дорівнює 1; помірна по­ява сі­рої та білої гни­лей, як­що ГТК пе­ре­бу­ває в ме­жах 0,9; слаб­ке - ГТК за ве­ге­таційний період куль­ту­ри ста­но­вить 0,8.
Особ­ли­во сіра гниль по­ши­ре­на в рай­о­нах, де період дозріван­ня со­няш­ни­ку збігається з ряс­ни­ми опа­да­ми.
Сіра гниль со­няш­ни­ку є еко­но­мічно не­без­печ­ною хво­ро­бою в ба­га­­ть­ох краї­нах світу. По­тенційний не­добір уро­жаю цієї куль­ту­ри мо­же ста­но­ви­ти по­над 50%. За­леж­но від ча­су за­ра­жен­ня ко­шиків, насіння в них не ут­во­рюється або фор­мується з по­ни­же­ни­ми посівни­ми яко­с­тя­ми. Вміст олії в ньо­му змен­шуєть­ся, а кис­лот­не чис­ло зро­с­тає.
Ос­нов­не дже­ре­ло інфекції - скле­­ро­ції гри­ба, які містять­ся в грунті та збе­ріга­ють ви­со­ку здат­ність до про­ро­с­тан­ня після пе­ре­зимівлі. Інфекція мо­же зберіга­ти­ся та­кож у ви­гляді гриб­ниці в ура­же­но­му насінні.

За­хо­ди за­хи­с­ту со­няш­ни­ку від білої та сірої гни­лей
 Для змен­шен­ня ура­жен­ня рос­лин со­няш­ни­ку білою та сірою гни­ля­ми най­пер­ше потрібно ви­ко­на­ти ком­плекс при­вен­тив­них за­ходів, які за­без­пе­чу­ва­ли б змен­шен­ня інфек­ційно­го по­тен­ціалу па­то­генів та ство­рю­ва­ли умо­ви для оп­ти­маль­но­го рос­ту й роз­вит­ку рос­лин.
Кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми для со­няш­ни­ку є озимі та ярі ко­ло­сові куль­­ту­ри, що не ма­ють з ним спіль­них за­хво­рю­вань. По­вер­та­ти со­няш­­ник на ко­лиш­нє по­ле потрібно не раніше ніж че­рез вісім років. Якісний об­робіток грун­ту сприяє швидшій де­с­т­рукції інфекційно­го по­чат­ку збуд­ників у грунті та зни­щен­ню рос­лин, що мо­жуть бу­ти ре­зер­ва­то­ра­ми інфекції. Зба­лан­со­ва­на си­с­те­ма удо­б­рен­ня та­кож підви­щує стійкість рос­лин про­ти хво­роб, зо­к­ре­ма, вне­сен­ня фо­с­фор­но-калійних до­б­рив. Стале ви­ко­ри­с­тан­ня азот­них до­б­рив або їхнє пе­ре­ва­жан­ня сприяє роз­вит­ку гни­лей.
Для сівби слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти якіс­не насіння со­няш­ни­ку, що не містить домішок скле­роціїв. Щоб змен­ши­ти ура­женість рос­лин у по­чат­ко­вий період рос­ту, ре­ко­мен­ду­ють про­тру­ю­ва­ти йо­го з ви­ко­ри­с­тан­ням та­ких пре­па­ратів: Ап­рон XL 350 ЕS, т. к. с., 3 л/т (про­ти білої гни­лі, пе­ро­но­с­по­ро­зу та вер­ти­ци­ль­о­зу); Вінцит 050 CS, к. с., 2 л/т (про­ти фо­мо­зу, пе­ро­но­с­по­ро­зу, сірої та білої гни­лей, пліснявіння насіння); Де­ро­зал, к. с., 1,5 л/т (про­ти сірої та білої гни­лей, фо­мо­зу, пе­ро­но­с­по­ро­зу); Мак­сим XL 035 FS, т.к.с., 6,0 л/т (про­ти пліснявіння насін­ня, фу­заріоз­ної ко­ре­не­вої гнилі, пе­ро­но­с­по­ро­зу, білої гнилі); Ме­та­лакс, т. к. с., 2-2,5 л/т (про­ти пе­ро­но­с­по­ро­зу, вер­ти­ци­ль­о­зу білої гнилі); Ро­ял­ф­ло, в. с. к., 2,5-3 л/т (про­ти сірої та білої гни­лей, пе­ро­но­с­по­ро­зу); Фор­саж 500 SC, к. с., 0,8 л/т (про­ти плісня­віння насіння, фо­мо­зу, сірої та білої гни­лей).
У період ве­ге­тації рос­лин про­ти білої та сірої гни­лей со­няш­ни­ку доцільно про­во­ди­ти об­при­с­ку­ван­ня фунгіци­да­ми, зо­к­ре­ма пре­па­ра­та­ми, діючою ре­чо­ви­ною яких є кар­бен­да­зим (500 г/л): Де­ро­зал, к. с., 1,5 л/га; Аб­со­лют, к. с., 1,5 л/га; Бар-Кот-5, к. с., 0,5 л/га; Ком­по­зит, к. с., 1,5 л/га. Спектр дії цих фунгіцидів по­ши­рюється й на інші хво­ро­би со­няш­ни­ку. Період очіку­ван­ня ста­но­вить 30 днів. Мак­си­маль­на кратність об­ро­бок для пре­па­ратів Де­ро­зал, Аб­со­лют, Бар-Кот-5 ста­но­вить 2, а для Ком­по­зи­ту - 1. Фунгіци­ди Тайтл 50, в. г. (0,4-0,6 кг/га) і Та­нос 50, в. г. (0,4-0,6 кг/га), діючи­ми ре­чо­ви­на­ми яких є ци­мок­саніл, 250 г/кг + фа­мок­са­дон, 250 г/кг, ре­ко­мен­до­ва­но за­сто­со­ву­ва­ти профілак­тич­но після ве­ге­тації куль­ту­ри. Пер­ше об­при­с­ку­ван­ня про­во­дять у фазі чо­ти­рь­ох-ше­с­ти лист­ків або за ви­со­ти рос­лин 60-80 см, дру­ге - на по­чат­ку бу­то­нізації. Ці пре­па­ра­ти ре­ко­мен­до­вані та­кож про­ти не­справж­ньої бо­рош­ни­с­тої ро­си, фо­мо­зу, фо­моп­си­су та аль­тер­наріозу со­няш­ни­ку. Фун­гіцид Хо­рус 75 WG, в. г. (ци­про­диніл, 750
г/кг), у нормі 0,75 кг/га ре­ко­мен­до­ва­но про­ти сірої гнилі для од­но­ра­зо­во­го за­сто­су­ван­ня в період ве­ге­тації рос­лин.
Пе­редзби­раль­на де­си­кація рос­лин при­ско­рює їхнє дозріван­ня та по­пе­ре­д­жує роз­ви­ток білої й сірої гни­лей. То­му цей захід ефек­тив­ний та­кож про­ти гни­лей ко­шиків со­няш­ни­ку. У фазі по­чат­ку по­буріння ко­шиків об­при­с­ку­ван­ня посі­вів здійс­ню­ють од­ним із ре­ко­мен­до­ва­них пре­па­ратів: Гліфос Су­пер (діюча ре­чо­ви­на - ізо­пропіламінна сіль глі­фо­са­ту, 607 г/л, у кис­лот­но­му екві­ва­ленті - 450 г/л), в. р., 2,4 л/га; Рег­­лон Су­пер 150 SL (д. р. - дик­ват, 150 г/л), в. р. к., 2-3
л/га; Ура­ган Фор­­те 500 SL (д. р. - гліфо­сат, 500 г/л), в. р. к., 1,5-2 л/га. За­сто­со­ву­ю­чи пре­па­ра­ти, обов'яз­ко­во вра­хо­ву­ють строк ос­тан­ньої об­роб­ки (в днях до зби­ран­ня вро­жаю). Ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кож інші доз­во­лені де­си­кан­ти, які вне­се­но в "Пе­релік пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні").
Уро­жай тре­ба зібра­ти в стислі тер­міни, оскільки за підви­ще­ної во­ло­гості повітря відбу­вається швид­ке про­гре­су­ван­ня білої та сірої гни­лей. Своєчас­не очи­щен­ня насіння та до­ве­ден­ня йо­го до кон­диційної во­ло­гості уне­мож­лив­лює ура­жен­ня са­про­т­роф­ни­ми мікро­ор­га­нізма­ми.
У статті ви­ко­ри­с­та­но фо­то­графії
М. Піковсь­ко­го

М. Кирик,
д-р біол. наук,
М. Піковський,
канд. біол. наук.,
НУБіП України