Banner
11 серпня 2017

Три чарівні властивості сої

Гло­баль­ний ха­рак­тер про­бле­ми білка як ос­но­ви жит­тя на  Землі по­тре­бує постійної ува­ги і на­ро­щу­ван­ня ви­роб­ництва най­пов­ноцінніших білковмісних про­дуктів, яки­ми є зер­но, зер­но­бо­бові, білко­во-олійне насіння, м’ясо, мо­ло­ко,  яй­ця, мо­ре­про­дук­ти. У про­блемі білка скон­цен­т­ро­ва­но од­но­час­но хар­чові, ме­ди­ко-біологічні, соціаль­но-еко­номічні про­бле­ми, що виз­на­ча­ють стан здо­ров’я і три­валість жит­тя лю­дей. Розв’язан­ня за­вдан­ня на­ро­щу­ван­ня білко­вих ре­сурсів не мож­на роз­гля­да­ти відо­крем­ле­но від про­до­воль­чої про­бле­ми — во­на є її скла­до­вою, по­тре­бує невідклад­но­го вирішен­ня. В ос­нові білко­вих ре­сурсів ле­жать рос­линні і тва­ринні дже­ре­ла, су­куп­но во­ни ста­нов­лять ба­зу хар­чо­вої індустрії.

 


Ек­с­пер­ти ООН у «До­повіді про роз­ви­ток лю­ди­ни — 2005» за­зна­чи­ли, що се­ред усь­о­го на­яв­но­го на­се­лен­ня на од­но­му «по­люсі» пе­ре­бу­ває один мільярд лю­дей ма­ло­гра­мот­них та без­робітних, що жи­вуть на 1 до­л. у день, го­ло­ду­ють або не­доїда­ють; на дру­го­му «по­люсі» — один «зо­ло­тий» мільярд, що роз­ко­шує і страж­дає від ожиріння. А між ни­ми — найбільша гру­па на­се­лен­ня, яка ста­но­вить ди­намічну ма­су лю­дей з різним рівнем освіти, спо­жи­ван­ня білка, що є ре­зер­вом для по­пов­нен­ня або «зо­ло­то­го» мільяр­да, або мільяр­да тих, хто по­тер­пає від го­ло­ду та не­доїдан­ня. Не­обхідно, щоб зро­с­та­ла та ча­ст­ка на­се­лен­ня, у якої рівень хар­чу­ван­ня та умо­ви жит­тя поліпшу­ють­ся.У Західно­му  Лісо­сте­пу ско­ро- та ран­нь­о­с­тиглі  сор­ти сої стабільно да­ють уро­жай від 26–32 ц/га у гос­по­дар­ст­вах із  ви­ко­нан­ням аг­ро­технічних за­ходів  тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сої

Ос­но­ву світо­вих і вітчиз­ня­них ре­сурсів рос­лин­но­го білка, при­дат­но­го для хар­чо­во­го і кор­мо­во­го ви­ко­ри­с­тан­ня, ста­нов­лять зер­нові, зер­но­бо­бові, білко­во-олійні та інші куль­ту­ри. Регіони ви­роб­ництва го­ло­вних білко­вих куль­тур скон­цен­т­ро­вані, в ос­нов­но­му, у найс­при­ят­ливіших умо­вах для кож­ної куль­ту­ри, де грун­то­во-кліма­тичні умо­ви відповіда­ють їхнім біологічним ви­мо­гам ви­ро­щу­ван­ня.

У будь-якій країні, не­за­леж­но від рівня роз­вит­ку її еко­номічно­го по­тенціалу, про­до­воль­че за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня є однією з най­важ­ливіших соціаль­но-еко­номічних про­блем. В Ук­раїні пи­тан­ня га­ран­ту­ван­ня п­ро­до­воль­чої без­пе­ки країни пе­ре­бу­ва­ють на стадії ста­нов­лен­ня.

Своєю чер­гою, поліпшен­ня якості білко­во­го хар­чу­ван­ня шля­хом спо­жи­ван­ня про­дуктів тва­рин­ництва по­тре­бує до­корінної пе­ре­бу­до­ви кор­мо­вої ба­зи, тоб­то зба­га­чен­ня раціонів ху­до­би і птиці не тільки про­теїном, а й усіма не­замінни­ми аміно­кис­ло­та­ми, вітаміна­ми та міне­раль­ни­ми ре­чо­ви­на­ми.

На су­час­но­му етапі роз­вит­ку аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­плек­су Ук­раїни соя як цінна білко­во-олійна куль­ту­ра, яка має ши­ро­кий спектр ви­ко­ри­с­тан­ня: кор­мо­ви­роб­ництво, на хар­чові, технічні цілі та в ме­ди­цині, — на­бу­ває нині ду­же важ­ли­во­го  зна­чен­ня.

Ця куль­ту­ра вирізняється унікаль­ною су­купністю оз­нак якості насіння, має до­стат­ньо ви­со­ку про­дук­тивність, ши­ро­кий аре­ал по­ши­рен­ня і ха­рак­те­ри­зується ви­со­кою еко­номічністю ви­роб­ництва. Са­ме то­му соя за об­ся­га­ми ви­роб­ництва є провідною бо­бо­вою та олійною куль­ту­рою світу: її ек­с­порт ста­но­вить од­ну з ос­нов­них ста­тей світо­во­го ек­с­пор­ту сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції.

Але до­нині ви­роб­ництво та про­мис­ло­ве ви­ко­ри­с­тан­ня сої в Ук­раїні ще не от­ри­ма­ло потрібно­го роз­вит­ку, хо­ча йо­го слід виз­на­ти бе­зу­мов­но доцільним за біологічни­ми, соціаль­ни­ми та еко­номічни­ми мірку­ван­ня­ми.

Од­ним із важ­ли­вих на­прямів ук­раїнської се­лекції є ство­рен­ня но­вих ви­со­ко­про­дук­тив­них, ско­ро­стиг­лих та ви­со­ко­якісних сортів сої з підви­ще­ною адап­тивністю, орієнто­ва­них на от­ри­ман­ня по­вноцінних хар­чо­вих про­дуктів та тех­но­логічної си­ро­ви­ни рос­лин­но­го по­хо­д­жен­ня. У ви­роб­ни­чих умо­вах сор­ти сої за­без­пе­чу­ють одер­жан­ня вро­жаю насіння до 2,2–4,6 т/га за до­три­ман­ня тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня.

Аг­ро­еко­логічні умо­ви Західно­го Лісо­сте­пу спри­я­ють ви­ро­щу­ван­ню ви­со­ких уро­жаїв сої ви­со­кої якості.

Три­валість ве­ге­таційно­го періоду з се­ред­нь­о­до­бо­вою тем­пе­ра­ту­рою по­над 50С — у ме­жах 205–215 днів. Су­ма се­ред­нь­о­до­бо­вих тем­пе­ра­тур за період із вста­нов­ле­ною тем­пе­ра­ту­рою повітря по­над 100С — 2600…27000С, а три­валість цьо­го періоду — 165 днів. Се­ред­ня ба­га­торічна тем­пе­ра­ту­ра у регіоні до­ся­гає 8,50С. За рівнем во­ло­го­за­без­пе­че­ності цей регіон ділить­ся на дві підзо­ни:  де су­ма опадів за період із тем­пе­ра­ту­рою по­над 100С ста­но­вить 500–575 та 578–660 мм.

В ор­но­му шарі чор­но­земів опідзо­ле­них та тем­но-сірих опідзо­ле­них грунтів, які ста­нов­лять більшість грун­то­во­го ма­си­ву підзо­ни, вміст гу­му­су ко­ли­вається від 2,2 до 3,5%, ру­хо­мо­го фо­с­фо­ру — 6,1–8,1, обмінно­го калію — 12,0–17,4 мг на 100 г грун­ту. Ре­акція грун­то­во­го роз­чи­ну 0–30-сан­ти­ме­т­ро­во­го ша­ру грун­ту близь­ка до ней­т­раль­ної (рН со­льо­ве 5,8–6,5). На сьо­годні кор­мові раціони в більшості аг­ро­фор­му­вань не зба­лан­со­вані за вмістом білка і не­замінних аміно­кис­лот, що стри­мує зро­с­тан­ня по­каз­ників про­дук­тив­ності тва­рин і якості про­дукції та є однією з суттєвих при­чин збит­ко­вості га­лузі тва­рин­ництва у ціло­му. Площі посіву го­ро­ху різко ско­ро­ти­лись (у 10 разів), змен­ши­лась у сівозмінах і ча­ст­ка бо­бо­вих ба­га­торічних трав. Ви­ник­ла серй­оз­на про­бле­ма не ли­ше із за­без­пе­чен­ням тва­рин­ництва білко­ви­ми кор­ма­ми, але, що не менш важ­ли­во, су­час­не аг­ро­ви­роб­ництво стик­ну­лось із відсутністю до­б­рих по­пе­ред­ників під ози­му пше­ни­цю, з погіршен­ням ба­лан­су грун­то­во­го азо­ту, син­те­зо­ва­но­го при­род­ним шля­хом, що за не­до­стат­ньої кількості вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив не­га­тив­но відби­вається на ро­дю­чості грунтів, уро­жай­ності куль­тур та еко­номічно­му стані аг­ро­фор­му­вань.

Соя  зай­має  в Хмель­ницькій  об­ласті  по­над 200 тис. га сівозмінних площ, а ва­ло­вий збір має ся­га­ти по­над 400 тис. т. Це за ви­роб­ництвом кор­мо­во­го білка пе­ре­кри­ває ско­ро­чен­ня посівних площ го­ро­ху, хоч йо­го площі та­кож доцільно роз­ши­ри­ти із 1,5 до 5–6 тис. га. Зви­чай­но, за один рік не­мож­ли­во збільши­ти посіви сої від 2100 до 30 000 га.

Про­гра­ма збільшен­ня площ під соєю роз­ра­хо­ва­на на два-три ро­ки і, як по­ка­зує ви­роб­ни­ча прак­ти­ка, цілком ре­аль­на. Так, ба­зо­ве гос­по­дар­ст­во Хмель­ниць­кої дер­жав­ної сільсько­го­с­по­дарсь­кої дослідної станції СФГ «Кузь­минці» Те­офіпольсь­ко­го рай­о­ну Хмель­ниць­кої об­ласті у 2001–2014 рр. на площі у се­ред­нь­о­му 100 га одер­жа­ли вро­жайність насіння 30 ц/га.

Кор­по­рація «Сва­рог Вест Груп» в Хмель­ницькій об­ласті на площі по­­над 30 ти­с. г от­ри­му­ють більше ніж 30 ц/га.
Соя є ос­нов­ною зер­но­бо­бо­вою куль­ту­рою в світі. Її насіння зба­лан­со­ва­не за про­теїном і пе­ре­трав­ни­ми аміно­кис­ло­та­ми. У насінні сої містить­ся 30–55% білка, 13–26 — жи­ру, 20–32% крох­ма­лю. У золі ба­га­то калію, фо­с­фо­ру, кальцію, а та­кож вітамінів (А, В, С, В2, Е, К, D1, D3, РР). 

Про­до­воль­че зна­чен­ня сої

За ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри одер­жу­ють, по суті, два вро­жаї: білка і рос­лин­ної олії. Жод­на рос­ли­на у світі не мо­же за три-чо­ти­ри місяці ви­ро­би­ти стільки білка і жи­ру! Соя не­пе­ре­вер­ше­на що­до кількості ви­го­тов­ле­них із неї про­дуктів. Соєвий білок і олію мож­на знай­ти на по­ли­цях су­пер­мар­кетів роз­ви­не­них країн у складі по­над 1000 хар­чо­вих про­дуктів, по­чи­на­ю­чи від при­прав до са­латів, соєво­го м’яса, хліба і закінчу­ю­чи смач­ни­ми го­то­ви­ми стра­ва­ми.

Ве­ли­кий вміст білка і над­зви­чай­но цінна йо­го  зба­лан­со­ваність за аміно­кис­лот­ним скла­дом роб­лять сою чу­до­вим замінни­ком про­дуктів тва­рин­но­го по­хо­д­жен­ня у хар­чу­ванні лю­ди­ни. Із сої ви­го­тов­ля­ють со­уси, мо­ло­ко, сир, кот­ле­ти, замінни­ки яєчно­го по­рош­ку, кон­ди­терські ви­ро­би, ков­ба­си, кон­сер­ви та ін. Їх ви­ко­ри­с­то­ву­ють як дієтич­ний про­дукт хар­чу­ван­ня, що має ан­ти­ск­ле­ро­тичні ре­чо­ви­ни. Особ­ливістю хімічно­го скла­ду сої є вміст у ній фо­с­фа­тидів — ле­це­ти­ну і це­фаліну, потрібних для жив­лен­ня нер­во­вої тка­ни­ни.

По­ряд із тим, насіння сої містить й ан­ти­по­живні ре­чо­ви­ни: інгібіто­ри трип­си­ну, хе­мо­т­рип­си­ну, са­поніни, ге­маг­лю­тиніни то­що. Ці інгібіто­ри мож­на успішно іна­кти­ву­ва­ти ме­то­дом теп­ло­вої об­роб­ки, який ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють у світовій прак­тиці під час ви­го­тов­лен­ня по­вно­жи­ро­вих і зне­жи­ре­них соєвих про­дуктів, при­зна­че­них як для хар­чо­вих, так і для кор­мо­вих по­треб. Най­до­с­тупнішим і най­е­фек­тивнішим спо­со­бом про­мис­ло­вої пе­ре­роб­ки є ви­го­тов­лен­ня соєво­го мо­ло­ка. З  1 кг су­хо­го насіння ус­та­нов­ка, на­зва­на «соєвою ко­ро­вою», ви­роб­ляє 8 л мо­ло­ка.

При до­да­ванні не­ве­ли­кої кількості цу­к­ру, солі та хар­чо­вої со­ди мож­на до­сяг­ти май­же по­вної сма­ко­вої іден­тич­ності з ко­ров’ячим мо­ло­ком. На відміну від тва­рин­но­го жи­ру, що пе­ре­тво­рюється в ор­ганізмі у хо­ле­с­те­рин, соєве мо­ло­ко містить рос­линні жи­ри, що за­побіга­ють ви­ник­нен­ню інфарк­ту.

Соєве мо­ло­ко є ос­нов­ним ком­по­нен­том у ви­го­тов­ленні си­ру то­фу. Го­ло­вний білок сої — гліцинін під час за­ки­сан­ня має вла­с­тивість згор­та­ти­ся. Сир то­фу одер­жу­ють ко­а­гу­ляцією (зсідан­ням) соєво­го мо­ло­ка май­же так са­мо, як ви­роб­ля­ють зви­чай­ний сир із ко­ров’ячо­го мо­ло­ка.

Після віджи­ман­ня соєво­го мо­ло­ка на фільтрі-пресі «соєвої ко­ро­ви» за­ли­шається ока­ра (ма­ку­ха). Во­на є  дже­ре­лом хар­чо­вої клітко­ви­ни і містить знач­ну кількість по­жив­них ре­чо­вин сої. В ре­зуль­таті ду­же тон­ко­го по­ме­лу сої ока­ра на­га­дує во­ло­ге бо­рош­но, її мож­на до­да­ва­ти у зви­чай­не бо­рош­но і ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти під час ви­го­тов­лен­ня хлібо­бу­лоч­них ви­робів, пе­чи­ва, підлив, со­усів то­що, що збільшує вміст у них білка і клітко­ви­ни. Ока­ру мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти у випічці замість яєць, її мож­на ви­су­шу­ва­ти і зберіга­ти для ви­ко­ри­с­тан­ня на­далі.
Сою ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють під час ви­роб­ництва м’яс­них про­дуктів (у ви­гляді соєво­го бо­рош­на, кон­цен­т­ра­ту, ізо­лятів).

За аміно­кис­лот­ним скла­дом соєвий білок з-поміж усіх рос­лин­них білків най­б­лиж­чий до білка яєць, м’яса, мо­ло­ка. У ньо­му є всі не­замінні аміно­кис­ло­ти, що є не­обхідни­ми «цег­лин­ка­ми» в про­цесі ут­во­рен­ня людсь­ки­ми та тва­рин­ни­ми ор­ганізма­ми влас­но­го білка. Вміст у білку сої не­замінних аміно­кис­лот — лізи­ну, тре­оніну, лей­ци­ну, феніла­ланіну — в 1,5 ра­за більший, валіну й ізо­лей­ци­ну — на 7%, трип­то­фа­ну — на 21%, ніж пе­ред­ба­че­но стан­дар­том що­до якості білка ФАО Всесвітньої ор­ганізації охо­ро­ни здо­ров’я.

Але не тільки своїм аміно­кис­лот­ним скла­дом цінний білок сої, він та­кож  до­б­ре­роз­чин­ний і лег­ко­за­с­во­ю­ва­ний. До то­го ж він на 90% «ви­тя­гається» із насіння во­дою й роз­чи­ном ку­хон­ної солі. То­му із сої мож­на лег­ко ви­го­то­ви­ти штуч­не мо­ло­ко, близь­ке за хімічним скла­дом до при­род­но­го ко­ров’ячо­го.

Соєвим білком цілком мож­на заміни­ти знач­ну ча­с­ти­ну білка тва­рин­но­го по­хо­д­жен­ня. Особ­ли­во цінний він для ве­ге­таріансь­ко­го й дієтич­но­го хар­чу­ван­ня лю­ди­ни. Не­ви­пад­ко­во ви­со­кобілкові кон­цен­т­ра­ти й ізо­ля­ти із соєво­го зер­на є по­ши­ре­ни­ми до­бав­ка­ми для при­го­ту­ван­ня різних про­дуктів хар­чу­ван­ня. У світо­во­му ба­лансі рос­лин­но­го білка соя є ліди­ру­ю­чою куль­ту­рою, на ча­ст­ку якої при­па­дає 54,4% усь­о­го йо­го об­ся­гу, тоді як ча­ст­ка білка арахісу — 9,5%, со­няш­ни­ку — 8,5, ріпа­ку — 12, ба­вов­ни­ку — 12,1%.

Дру­гим ос­нов­ним ком­по­нен­том соєво­го насіння є олія, вміст якої ко­ли­вається, за­леж­но від сор­ту й умов ви­ро­щу­ван­ня, в ме­жах 18–27%.

Ак­ту­альність розв’язан­ня про­до­воль­чої про­бле­ми, сер­це­ви­ною якої є білкові ре­сур­си, зро­с­тає на су­час­но­му етапі роз­вит­ку суспільства вза­галі й еко­номіки сільсько­го гос­по­дар­ст­ва зо­к­ре­ма. Це без­по­се­ред­ньо сто­сується фор­му­ван­ня про­до­воль­чих ре­сурсів: ви­ко­нан­ня по­став­ле­но­го за­вдан­ня — знач­но поліпши­ти най­б­лиж­чи­ми ро­ка­ми рівень і якість хар­чу­ван­ня лю­дей — ліквідує го­ло­ду­ван­ня по­над 1 млрд лю­дей на пла­неті.

За жи­ро-кис­лот­ним скла­дом соєва олія є біологічно най­ак­тивнішою із всіх рос­лин­них жирів. Во­на містить близь­ко 55% не­замінної ліно­ле­но­вої кис­ло­ти, що не син­те­зується ор­ганізмом лю­ди­ни й має над­хо­ди­ти тільки з їжею.

Із не­на­си­че­них жир­них кис­лот у ній є та­кож олеїно­ва (25%) і ліно­ле­но­ва (8%). На­си­че­них жир­них кис­лот (пальміти­но­вої й сте­а­ри­но­вої) в олії сої всьо­го близь­ко 12%. Та­ка зба­лан­со­ваність соєвої олії ко­ри­сни­ми жир­ни­ми кис­ло­та­ми ста­вить її в пер­ший ряд за хар­чо­вою цінністю.

До то­го ж її цінність обу­мов­ле­на ще й вмістом (1 г/кг) у ній біологічно ак­тив­них ре­чо­вин — то­ко­фе­ролів, що вирізня­ють­ся Е-вітамінною ак­тив­ні­стю й ан­ти­оки­сни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми. На­явність їх в олії сприяє підви­щен­ню за­хис­них вла­с­ти­во­с­тей ор­ганізму й уповільнен­ню старіння.

Вуг­ле­вод­на ча­с­ти­на (17–25%) насіння сої пред­став­ле­на напівроз­чин­ни­ми цу­к­ра­ми (глю­ко­зою, фрук­то­зою, са­ха­ро­зою, рафіно­зою і стахіозою) та гідролізо­ва­ни­ми й не­роз­чин­ни­ми поліса­ха­ри­да­ми (крох­маль, клітко­ви­на, геміце­лю­ло­за то­що). Перші з них без­по­се­ред­ньо за­сво­ю­ють­ся ор­га­нізмом, а другі (оліго­са­ха­ри­ди) спри­я­ють ак­ти­вації ко­рис­ної мікро­ф­ло­ри в кишківни­ку лю­ди­ни.

Ду­же на­си­че­не насіння сої й міне­раль­ни­ми (золь­ни­ми) еле­мен­та­ми (5–6%), ви­яв­лені та­кож різні глю­ко­зи­ди, пред­став­лені, в ос­нов­но­му, ізо­ф­ла­во­на­ми й са­поніна­ми. Це біологічно ак­тивні ком­по­нен­ти зер­на, роль яких не­до­стат­ньо вив­че­на.

Досліджен­ня­ми аме­ри­кансь­ких уче­них Мессіна й Сет­челл ви­яв­ле­но по­зи­тив­ну роль ізо­ф­ла­вонів у ліку­ванні ра­ку лю­ди­ни, що дає мож­ливість ви­го­тов­лен­ня на їхній ос­нові спеціаль­них лікарсь­ких пре­па­ратів.

Та­ка біологічно ак­тив­на зба­лан­со­ваність соєво­го насіння ос­нов­ни­ми по­жив­ни­ми еле­мен­та­ми ста­вить її в пер­ший ряд за цінністю се­ред усіх інших сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур.

Соя як сировина

Різно­манітний хімічний склад соєво­го насіння зу­мов­лює різнобічність йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня й ви­нят­ко­ву зна­чимість для ба­га­ть­ох га­лу­зей на­род­но­го гос­по­дар­ст­ва. Це, на­сам­пе­ред, си­ро­ви­на для олієжи­ро­вої про­мис­ло­вості.

Одер­жу­ва­на шля­хом пре­су­ван­ня або хімічної пе­ре­роб­ки  насіння (ек­с­т­ракція бен­зо­лом) соєва олія ши­ро­ко за­сто­со­вується в хар­чо­вих і технічних цілях, а ма­ку­ха й шрот слу­гу­ють ви­со­кобілко­ви­ми до­бав­ка­ми до кон­цен­т­ро­ва­них кормів, а та­кож си­ро­ви­ною для ви­го­тов­лен­ня ви­со­кобілко­вих кон­цен­т­ратів та ізо­лятів. Це ос­нов­ний шлях ви­ко­ри­с­тан­ня сої в про­мис­ло­вих мас­шта­бах.

У су­часній соціаль­но-еко­номічній си­ту­ації, що скла­ла­ся в Ук­раїні, ко­ли гос­тро відчу­вається дефіцит хар­чо­во­го й кор­мо­во­го білка, соя мо­же ста­ти рятівною куль­ту­рою. Це не тільки дже­ре­ло де­ше­во­го й по­вноцінно­го білка, порівня­но із білком м’яса, мо­ло­ка і яєць, але й мож­ливість швид­ко­го збільшен­ня йо­го ви­роб­ництва ( по­рів­ня­но із віднов­лен­ням тва­рин­ниць­кої га­лузі), що відкри­ває пер­спек­ти­ву надійно­го й про­сто­го вирішен­ня цієї про­бле­ми.

Агрономічне значення сої

Ве­ли­ке аг­ро­номічне зна­чен­ня цієї куль­ту­ри як до­б­ро­го поліпшу­ва­ча грун­то­вої ро­дю­чості та грун­тоз­беріга­ю­чо­го  по­пе­ред­ни­ка у по­льо­вих сіво­змінах, що зба­га­чує грунт біологічним азо­том за­вдя­ки здат­ності за­сво­ю­ва­ти йо­го із повітря за до­по­мо­гою симбіозу із буль­боч­ко­ви­ми азотфіксу­ю­чи­ми бак­теріями. За ак­тив­но­го функціону­ван­ня симбіот­роф­но­го про­це­су соя стає своєрідною біофа­б­ри­кою азо­ту, по­гли­на­ю­чи до 300 кг йо­го із повітря й за­до­воль­ня­ю­чи свої по­тре­би на 50–70% (або 150–170 кг/га) у цьо­му еле­менті, зберіга­ю­чи вод­но­час йо­го грун­тові за­па­си. Во­на мо­же мобілізу­ва­ти фо­с­фор — до 45 кг/га і калій — до 60 кг/га.

Ма­ю­чи до­сить силь­ну при­род­ну за­хис­ну здатність від різних па­то­генів, за мо­ви її об­роб­ки соя по­тре­бує  на­ба­га­то мен­шо­го на­бо­ру й кількості пе­с­ти­цидів  порівня­но із зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми, тож є еко­логічно без­печ­ною.
Соя — важ­ли­ва технічна куль­ту­ра. Во­на зай­має пер­ше місце у світо­во­му ви­роб­ництві рос­лин­ної олії. Її ви­ко­ри­с­то­ву­ють на хар­чові цілі і для ви­роб­ництва про­мис­ло­вої про­дукції: ла­ку, фарб, ми­ла, пласт­ма­си, клею, штуч­них во­ло­кон. На­разі 60% зер­на сої пе­ре­роб­ляється на олію.

Фор­му­ю­чи ви­со­кий уро­жай зе­ле­ної ма­си, соя мо­же ста­ти цінним ви­со­кобілко­вим ком­по­нен­том для при­го­ту­ван­ня со­ко­ви­тих і гру­бих кормів. То­му кор­мо­ве зна­чен­ня її не об­ме­жується ви­роб­ництвом комбікормів і преміксів, але та­кож по­ши­рюється на сіна­жний і си­лос­ний на­пря­ми.

Соя — цінна кор­мо­ва куль­ту­ра. Її мож­на зго­до­ву­ва­ти тва­ри­нам у ви­гляді ма­ку­хи, соєво­го шро­ту, дерті, мо­ло­ка, білко­вих кон­цен­т­ратів, зе­ле­но­го кор­му, сіна, си­ло­су, со­ло­ми. Ма­ку­ху мож­на за­сто­со­ву­ва­ти як універ­саль­ний білко­вий кон­цен­т­ро­ва­ний корм.

Як­що до комбікормів до­да­ва­ти 10% соєво­го шро­ту, це знач­но підви­щує про­дук­тивність тва­рин і змен­шує ви­т­ра­ту кормів.

Еко­номічна роль сої без­сумнівна, то­му що рен­та­бельність її ви­роб­ництва мо­же до­ся­га­ти 200–400%. За вро­жаїв насіння на рівні 20–25 ц/га во­на є однією із най­при­бут­ковіших по­льо­вих куль­тур. Ви­т­ра­ти на її вирощування оку­по­ву­ють­ся навіть за низь­ких уро­жаїв — 7–9 ц/га.

Це ли­ше ко­рот­кий ог­ляд на­род­но­го­с­по­дарсь­ко­го, соціаль­но-еко­номіч­но­го, аг­ро­номічно­го й еко­логічно­го зна­чен­ня цієї цінної білко­во-олійної куль­ту­ри. Во­на ще не до кінця пізна­на й ос­воєна лю­ди­ною, не­зва­жа­ю­чи на три­ва­лу історію ви­ко­ри­с­тан­ня. Слід очіку­ва­ти, що у ХХІ ст. соя на­бу­де знач­но­го по­ши­рен­ня й роз­маїття за­сто­су­ван­ня.

 

В. Дерев’янський
канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник, завідувач лабораторії інноваційних технологій у рослинництві, Хмельницька ДСГДС ІКСГП НААН

 

Інформація для цитування
Удосконалена технологія вирощування сої / В. Дерев’янський// Спецвипуск ж. Пропозиція. Удосконалена технологія вирощування сої/ — 2014. — С.- 4-7

 

Banner
Banner

Читайте також

Banner
Banner

Інтерв'ю

Banner

ТОП новин за тиждень

0,01% річних — ALFA Smart Agro та провідні банки України оновили умови агрокредитів
20 листопада 2020

0,01% річних — ALFA Smart Agro та провідні банки України оновили умови агрокредитів

Чотири провідні банки України — Raiffeisen Bank Aval, ОТП Банк, ПроКредит Банк та Альфа-Банк — пропонують аграріям фінансування на купівлю продуктів ALFA Smart Agro на більш вигідних умовах.
Агробізнес 4.0 має на увазі масове впровадження кіберфізичних систем у виробництво (промисловість 4.0), обслуговування всіх людських потреб, таких як праця і дозвілля
6 липня 2017

Агробізнес 4.0 і його наслідки для України

Farming 4.0 або Агробізнес 4.0 - нова тема для дискусії в світовому аграрному співтоваристві.

Ціни на зерно в Україні на 17 лютого 2025 року: аналіз та зміни
17 лютого 2025

Ціни на зерно в Україні на 17 лютого 2025 року: аналіз та зміни

Станом на 17 лютого 2025 року середньозважені закупівельні ціни на зернові та олійні культури в Україні залишаються відносно стабільними.

«Вовчківський фермер» виграв суд у податкової
15 липня 2021

«Вовчківський фермер» виграв суд у податкової

Івано-Франківський окружний адміністративний суд задовольнив позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вовчківський фермер» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної

KUHN продемонструє свою техніку на УКАБ
26 липня 2021

KUHN продемонструє свою техніку на УКАБ

28 липня 2021 року запрошуємо вас на польову подію «УКАБ АГРОТЕХНОЛОГІЇ» «Агро Регіон» в с. В. Олександрівка Бориспільского р-ну Київської області.

Сербію очікує складний сезон малини: українські фермери сподіваються на вигідні ціни
12:00 Вчора

Сербію очікує складний сезон малини: українські фермери сподіваються на вигідні ціни

У Сербії очікують суттєве скорочення врожаю малини у 2025 році. Це може призвести до дефіциту ягід і підвищення цін на заморожену продукцію в Європі.

Banner
Banner

Наші партнери