Технологія вирощування пол­би і спель­ти

У наш час деякі види плівчастих пшениць в Україні вирощують в обмежених кількостях лише окремі господарства, а крупи та хліб із борошна цих пшениць класифікують як органічні продукти. Останніми роками зростає попит на зерно цих пшениць у ЄС та США, науковці проводять дослідження з удосконалення технології переробки зерна, йо­­го хімічного складу та впливу на організм людини. 

За зовнішнім виглядом спельта і полба майже не відрізняються від су­­час­­них сортів пшениці. Колос ламкий, червонуватого кольору, зерно дуже важ­­ко вимолочується, тому в разі запізнення зі жнивами можливі значні втрати врожаю. Для спельти й полби спільною ознакою є те, що луски щільно охоп­­люють зернівки. З одного боку, це створює певні труднощі, оскільки таке зерно важче обмолочувати. З другого — такі щільні покриви зерна надійно захищають зародок і молоді проростки в період проростання. Плівчасті пшениці мають гени стійкості до несприятливих факторів середовища, краще витримують посуху, менш вибагливі до ґрунтових умов. Окрім цього, спельта й полба значно стійкіші до ураження хвороботворними грибами. Такі особливості цих видів пшениці дають змогу повністю відмовитися від використання фунгіцидів або зменшити їхню кількість до мінімуму. 

За прямого комбайнування цю пшеницю збирають колосками, що і є основною перешкодою на шляху до широкого її впровадження в культуру. Вміст білка в зерні спельти та полби може досягати 25%, тоді як у звичайної пшениці — 12–14%, уміст клейковини — до 54%, а в звичайної пшениці — 27–29%. Проте за продуктивністю плівчасті пшениці значно поступаються своїми показниками: їхня врожайність за сприятливих умов вирощування може досягати 45 ц/га. Звісно, такими ре­­зультатами не здивувати сучасного фермера, проте вихід білка з одного гектара посіву більший порівняно зі звичайною пшеницею, навіть якщо врожайність останньої дещо вища. 

Полба — це не один вид пшениці, до цієї групи входить ціла низка видів, із яких найбільше вирощують полбу-дво­зернянку. Для неї також характерні ламкий колос і плівчасте зерно, яке дуже важко вимолочується. Полба — невибаглива культура з високою морозо- й посухостійкістю. Вона здатна доб­ре рости на кам’янистих ґрунтах (до ви­­соти 1500 м над рівнем моря). Зерно полби особливо цінне для виготовлення високоякісних круп, воно містить 18 амінокислот. 

Стосовно технології вирощування плівчастих пшениць слід сказати, що відмінностей, порівняно з сучасними сор­тами пшениці, небагато, проте є дея­кі особливості. Наразі для поліпшення технологічності обробки зерна плівчастих пшениць селекціонери провадять селекцію, і вже отримали низку сортів. 

Підготовка ґрунту й висів

Обробіток ґрунту практично не відрізняється від такого під озиму пшеницю або інші зернові культури. Оранку плугами або обробіток чизельними культиваторами на глибину 20 см бажано проводити за один-два тижні до висіву. Передпосівний обробіток слід проводити особливо якісно, оскільки висівають колоски, а не чисте зерно. Висівання доцільно проводити пневматичними сівалками — вони забезпечують кращу рівномірність. Оптимальна глибина висіву — 3–6 см, на легких ґрунтах висівна норма має бути вищою, оскільки невимолочене насіння потребує більшої кількості вологи для проростання. Таким чином, на гектар площі висівають 250–350 кг насіння. Для плівчастих пшениць оптимальні строки сівби — з кінця вересня до початку жовтня і навіть пізніше. Проте занадто пізній висів може призводити до зниження врожайності. Більша ширина міжрядь (15–20 см) у посіві полби або спельти позитивно впливає на якісні показники зерна. Плівчасті пшениці мають високий коефіцієнт кущення. Проте збільшувати ширину міжрядь можна лише на чистих полях, інакше є загроза надмірного забур’янення посіву. 

Живлення й догляд за посівами

За низкою даних, спельта й полба не витримують високих доз азотних добрив. На надмірно удобрених ґрунтах вони вилягають, а також знижується їхня стійкість до грибних захворювань. Автори багатьох зарубіжних публікацій зазначають, що висівання плівчастих пшениць після бобового попередника також може спричинити вилягання посіву. На родючих ґрунтах полбу й спельту рекомендують висівати після овочів, картоплі, цукрових буряків, на бідних ґрунтах — після бобових попередників: люцерни, гороху, бобо­во-злакових сумішок, які йдуть на зелений корм або силос. 

Зарубіжні експерти рекомендують вирощувати плівчасті пшениці на глинистих і суглинистих ґрунтах. Із дос­ві­­ду наших фермерів відомо, що полбу й спельту можна вирощувати на легких супіщаних ґрунтах. Оскільки плівчасті пшениці негативно реагують на підвищені дози азоту, потрібно слід­­кувати, щоб не було надлишку цього елемента. Європейські виробники вказують на аналогічну до звичайних пшениць потребу плівчастих видів у ка­­лій­них, фосфорних та магнієвих доб­ривах. Проте питання удобрення плівчастих пшениць повністю поки що не вивчені. 

В Європі й Україні полба та спельта є сировиною для виробництва органічної продукції, тож і підживлення цієї культури часто проводять органічними добривами. Такі добрива насамперед застосовують на бідних ґрунтах або після гірших попередників. Добрі результати дає внесення рідких органічних добрив під оранку в нормі 15–25 т/га або застосування перегною в кількості 10–15 т/га за­­леж­но від родючості ґрунту. У весняне підживлення по мерзлоталому ґрунті вносять перегній по посівах у нормі до 10 т/га. Іншим способом підживлення по мерзлоталому ґрунті є внесення гноївки в кількості 5–10 м3 на гектар посіву. Не рекомендують уносити органічні добрива на родючих ґрунтах і після добрих попередників. 

Після внесення добрив слід провести боронування пружинними боронами. Це сприяє швидшому відновленню вегетації, стимулює кущіння і формування в по­­дальшому більшої кількості колосків у колосі. Також під час цієї операції част­­ково знищують сходи бур’янів і розпушують злежаний протягом зими ґрунт. 

Збирання врожаю 

Час збирання залежить від призначення зерна. В Європі в деяких випадках практикують збирання у фазі воскової стиглості. В такому зерні міститься велика кількість білка, тож його ви­­ко­ристовують у різних харчових добавках. Як відомо, плівчасті пшениці ма­­ють ламкий колос, тому за повної стиг­лості не слід затягувати з комбайнуванням. Особливість цього жнивного процесу в тому, що слід зменшувати оберти мотовила, інакше велика кількість колосків ламається і падає на землю. Решета комбайна мають бути відкриті таким чином, щоб через щілини вільно проходили частини колосків. Також слід знижувати інтенсивність по­­да­ван­ня повітря, інакше зростають ут­­рати зерна разом із половою. 

Виробництво зерна спельти й полби є перспективним, проте перш ніж планувати висів цієї культури фермери мають подбати про переробку й зберігання такого зерна, оскільки саме ці питання найбільшою мірою гальмують процес розширення посівних площ плівчастої пшениці.

В. Ходаніцький, канд. біол. наук,
О. Ходаніцька, канд. с.-г. наук

Інформація для цитування

Полба і спельта: нові перспективи вирощування / В. Ходаніцький, О. Ходаніцька // Пропозиція. — 2017. — №3 —  С. 84-88