Таке безцінне… Жито на українських полях

Жито озиме – це основна продовольча злакова культура, особливо у тих регіонах, де вирощування пшениці озимої обмежене.

На території України жито озиме з давнього часу вважалось основною зерновою культурою, яку використовували на продовольчі та кормові цілі.
Завдяки вмісту в борошні жита жирних кислот у якості лікувального засобу його рекомендують вживати хворим, які мають захворювання серцево-судинної системи. 

Житнє борошно — цінний концентрований корм. У галузі кормовиробництва часто зелену масу з жита використовують для приготування силосу або для заготівлі на сіно. Дуже часто на виробництві багато років підряд можуть вирощувати для ранніх кормів — жито багаторічне.
В нечорноземній зоні Україні вирощують його більше на дерново-підзолистих ґрунтах. Жито озиме краще кущиться і відростає навесні. Воно більш холодостійке і менш вимерзає ніж пшениця озима. 

Жито озиме має гарні біологічні особливості. По відношенню до вологи менш вибаглива культура, ніж, наприклад, овес. Завдяки осінній сівбі, жито гарно використовує осінні-зимні опади і зустрічає весняні посухи зі сформованою кореневою системою. Невеликий транспіраційний коефіцієнт 420 і більше використання осінньо-зимових опадів характеризують жито як відносно посухостійку рослину. При цьому велике значення має сорт. 
Невибагливість жита до ґрунтових умов пояснюється, тим, що воно має більш потужну розвинену кореневу систему порівняно з іншими злаковими культурами. До кінця кущення коренева система проникає в ґрунт на глибину 1 м, у фазу колосіння — до 1,5 м. Вага кореневої системи жита озимого на 1 гектар дорівнює приблизно 5900 кг, а вага кореневої системи пшениці — 3900 кг. Потужна коренева системи дозволяє житу поглинати поживні речовини із більш глибших шарів ґрунту. 

Жито озиме краще кущиться і відростає навесні. Воно більш холодостійке і менш вимерзає ніж пшениця озима

Жито озиме краще кущиться і відростає навесні. Воно більш холодостійке і менш вимерзає ніж пшениця озима

Крім того, коренева система жита має більш високу поглинальну здатність у порівнянні з пшеницею.

Про добрива для жита

Жито не вибагливе до попередників. У сівозміні вважають найкращим попередником — чисті пари. Культура менш вибагливе до умов вирощування, ніж пшениця, дає великі можливості для висіву по зайнятих парах за достатнього зволоження, внесенні добрив, а також правильному і своєчасному висіві. В Україні жито часто сіють після зернобобових і зернових культур (ячменю) та після соняшнику. Деякі дослідники практикують вирощувати жито зі зміною сортів як монокультуру.

В якості основного добрива під жито озиме вносять гній, торф і компости, а також мінеральні добрива. На підзолистих ґрунтах гній збільшує врожайність жита озимого на 6–8 ц, в чорноземній зоні — на 4–6 ц з 1 га. З досвіду наукових установ встановлено, що в умовах південно-східних областей на солонцювато-каштанових ґрунтах ефективність від внесення гною є найбільшою. У засушливі роки органічне добриво сприяло зниженню транспіраційного коефіцієнта, забезпечує більш раціональне використання наявних запасів вологи.

В якості зеленого добрива під жито озиме частіше використовують люпин, так як жито частіше вирощують на піщаних ґрунтах. При заорюванні 150 кг азоту — це приблизно рівноцінно 30 т гною. Приріст урожаю жита від заорювання люпину на пісках становить 5–10 ц з 1 гектара.
Азотні добрива дають найбільший ефект на підзолистих ґрунтах і особливо на піщаних. Найкращі результати на всіх ґрунтах отримують від внесення фосфатів з азотними або фосфатів з калійними добривами, а також від повного мінерального добрива. Потреба жита озимого в азоті найкраще забезпечується внесенням гною, уведенням у сівозміну багаторічних бобових трав або використання зеленого добрива.

Фосфорні добрива добре впливають на зимостійкість рослин. Так, польові досліди свідчать, що внесенні суперфосфату на ділянках, на яких раніше не використовували добрив, за несприятливих умов взимку перезимувало 84 % рослин, а на ділянках з нормальним агрофоном підживлених суперфосфатом — від 92 до 95 %, залежно від дози добрив. Внесення під час сівби гранульованого суперфосфату в нормі 1,0 ц на 1 гектар забезпечує приріст врожаю 3–4 ц.

Жито озиме гарно реагує на внесення калійної солі одночасно з фосфатами в нормі 45 кг калію на 1 га. Від внесення калійних добрив приріст становив 2 ц з 1 гектара.

Строки сівби жита озимого

Строки сівби впливають на продуктивність жита озимого. У визначенні строку сівби потрібно мати на увазі, що жито здебльшого кущиться восени. Якщо ж запізнитись із сівбою, жито не встигає з осені добре розкущитись і як слід розвинути кореневу систему, у зв’язку з цим воно різко знижує врожайність. Тому його потрібно сіяти раніше від озимої пшениці. Проте дуже ранні посіви до зими переростають, що нерідко призводить до їхнього випрівання.

Норму висіву жита можуть змінювати в окремих випадках як збільшувати, так і зменшувати. На бідних ґрунтах норму збільшують, бо жито слабо кущиться, а також у разі пересихання верхнього шару ґрунту, коли є небезпека зрідження сходів. Застосування замість боронування для прорідження культиватора на перерослій озимині знизив урожай на 4 ц з 1 гектара.

Деякі вчені стверджують, що жито озиме більш стійке до високих температур, ніж овес і пшениця яра, але поступається в цьому озимій пшениці. Заморозки в період наливання зерна можуть пошкоджувати жито.

Деякі дослідники стверджують, що максимальну продуктивність зерна жита озимого можливо отримати у разі вирощування нових сортів за вдосконалення елементів органічної технології вирощування в умовах Полісся.

Агротехніка вирощування жита озимого в умовах ТОВ «ВП «Полісся» Коростенського району Житомирської області 

Польові дослідження проводили в умовах ТОВ «ВП «Полісся» Коростенського району Житомирської області. Ґрунти дослідних ділянок є ясно-сірі опідзолені. Агрохімічний аналіз ґрунту показав, що вміст гумусу становив 1,59 %. Вміст азоту за Корнфілдом становив 68 мг/кг ґрунту, сірки 2,1, вміст рухомого фосфору і обмінного калію за Кірсановим — 207 і 115 мг/кг ґрунту. Обмінна кислотність за Каппеном — pHKCl 5,6; гідролітична кислотність — 3,11 мг-екв. /100 г ґрунту.

Сорти, які висівались на дослідних ділянках: Кобза (Миронівський інститут пшениці ім. Ремесла; контроль), Гуттіно (KWS) та Еліас (RWA).
Жито озиме вирощувалось в п’ятипільній польовій сівозміні, де попередником були багаторічні бобові трави, а саме конюшина лучна. 

Основний обробіток ґрунту включав дискування важкими дисковими боронами з наступною проведеною оранкою. Оранку проводили на глибину 22 см з одночасним боронуванням. Згідно технологічної карти вирощування жита озимого, вносили мінеральні добрива як в осінній, так і весняний та літній періоди. Передпосівну культивацію виконували одночасно з боронуванням. До посіву насіння протруювали комплексним препаратом (від шкідників і хвороб). 

Для сівби використовували насіння сортів, які передбачені в схемі досліджень. Строки висіву — середина жовтня. Наступна технологічна операція була — коткування посіву кільчасто-шпоровими котками. Впродовж осінньо-зимового періоду проводили обстеження посівів на пошкодження мишоподібними гризунами та оцінювали стан перезимівлі озимини. Навесні, по мерзлоталому ґрунту, здійснили підживлення посівів азотними добривами та одночасно провели боронування.

Протягом весняно-літнього періоду проводили обстеження посівів на виявлення шкодочинних організмів. На посіві застосовували інтегровану систему захисту рослин. Впродовж вегетації рослин жита озимого проводили фенологічні спостереження та відповідні обліки. У травні та червні проводили просапування доріжок на ділянках і захисних смугах. Збирання врожаю виконували поділянково у фазі початку повної стиглості зерна. Вологість на той період становила 16 %.

Як сорт впливає на врожайність жита озимого

Більш висока врожайність озимих культур пояснюється їхніми біологічними перевагами перед ярими культурами. При своєчасному посіві озимі культури здатні формувати більше вегетативної маси, оскільки період асиміляції у них проходить 120–150 днів, натомість у ярих –90–100 днів. Озимі культури використовують дощі і теплий осінній період (60–80 днів). До зими вони встигають розвинути кореневу систему і добре розкущитись. Загартовані озимі культури здатні витримувати складні умови перезимівлі. Надто несприятливі метеорологічні умови в осінньо-зимовий та весняний періоди можуть викликати зрідження, а часто і повну загибель посівів озимих культур. У середньому за роки досліджень виживаність рослин сортів жита озимого знаходились в межах від 83,7 до 88,1 %.

Показники виживання рослин сорту Еліас становили в 2022 р. — 87,0 % і в 2023 р. — 89,3 %, що на 4,0 та 4,8 % більше ніж на контролі (сорт Кобза). Дещо поступався показниками сорт Гуттіно, виживання рослин становило 85,0 і 88,1 %. Приріст до контролю був незначний і становив 2,0 та 3,6 %. Найменша виживаність рослин жита озимого (83,0–84,5 %) відмічена в сорту Кобза (контроль).

Максимальна висота рослин жита озимого — 14,6–25,4–134,5 см у фазах кущення, вихід у трубку, цвітіння, відповідно, формувалась у сорту Еліас (середнє за роками). У сорту Гуттіно, ці показники були меншими (до сорту Еліас) за фазами вегетації на 0,6–2,9–20,9 см.

Найменша висота рослин жита озимого спостерігалась на контрольному варіанті в сорту Кобза. У фазу кущення — 13,8, вихід у трубку — 22,0, цвітіння — 113,6 см (середнє за роками). Якщо проаналізувати за фазами вегетації, то у фазу кущення висота рослин знаходилась в межах 13,8–14,6 см, вихід в трубку 22,0–25,4 см, цвітіння 113,6–134,5 см.

Отже, кожен сорт по-різному проявляв свої біологічні особливості, але найкращим серед них був сорт Еліас.

Деякі вчені стверджують, що жито озиме більш стійке до високих температур, ніж овес і пшениця яра, але поступається в цьому озимій пшениці

Конкуренти-бур’яни на житньому полі

Жито озиме належить до хлібів першої групи, яке на початку вегетації має швидкій ріст рослин. На початкових фазах вегетації спостерігалась конкуренція бур’янів з рослинами жита озимого. На основі наших досліджень проведених впродовж 2022–2024 рр. встановлено, що забур’яненість посівів жита озимого у фазу кущення суттєво зростала і знаходилась в межах 32,8–33,7 шт./м². У фазу вихід в трубку забур’яненість зменшувалась і становила 31,9–32,8 шт./м² , ще менші показники відмічені у фазу цвітіння 22,8–23,2 шт./м². Це вказує на те, що в пізні фази вегетації жито озиме активно конкурувало з бур’янами.

Серед сортів жита озимого найбільша забур’яненість, 33,8 і 33,7 шт./м2 відмічена у фазу кущення на варіантах, де вирощувалися сорти Гуттіно та Кобза. В наступні фази вегетації: вихід у трубку та цвітіння забур’яненість жита озимого в цих сортів була майже на одному рівні і знаходилась в межах 32,6–32,8 та 23,0–23,2 шт./м².

Отже, найменша забур’яненість на посівах жита озимого відмічена в сорту Еліас у фазу кущення — 32,8, вихід в трубку — 31,9, цвітіння — 22,8 шт./м². Це пов’язано з тим, що сорт Еліас є більш високорослим, який гарно кущився і своєю вегетативною масою затінював бур’яни і затримував їхній ріст та розвиток впродовж вегетації. Облік щільності стеблостою жита озимого показав, що в середньому за роки досліджень (2022–2024 рр) найкращі показники були відмічені в сорту Еліас у фазу кущення — 1478, дещо нижчі у фазу колосіння — 1206 і найнижчі у фазу цвітіння — 1107 шт. /м². На нашу думку, це пов’язано з ти, що сорт Еліас мав найкращу виживаність рослин після перезимівлі і повноцінно реалізовував свій біологічний потенціал.

Найменша щільність стеблостою жита озимого спостерігалась на контрольному варіанті в сорту Кобза. Показники становили: 1140 (у фазу кущення), 1003 (колосіння) і 915 шт. /м² (цвітіння).

Дещо більші показники щільності стеблостою відмічені в сорту Гуттіно. У фазу кущення щільність стеблостою була 1309, колосіння — 1149 і цвітіння — 1073 шт. /м². Отже, найкращі умови для формування щільності стеблостою створювались на варіанті, де вирощували сорт Еліас. Аналіз структури врожаю жита озимого показав, що максимальна кількість продуктивних стебел — 577 шт./м² , кількість зернівок у колосі — 28,8 шт., маса зерна з одного колосу — 1,12 г а також маса 1000 зерен — 37,0 г формувались у сорту Еліас.

На контрольному варіанті (сорт Кобза) показники були значно нижчими. Вони становили: 538 шт./м²– продуктивних стебел, 25,6 шт. — кількість зернівок у колосі, 0,82 г — маса зерна з одного колосу, 35,4 г — маса 1000 зерен. Нами відмічено, що дещо більші показники структури жита озимого мав сорт Гуттіно. На цьому варіанті отримано: кількість продуктивних стебел — 551 шт./м² , кількість зернівок у колосі — 28,4 шт., маса зерна з одного колосу — 1,04 г, маса 1000 зерен — 36,0 г, що на 13 шт./м², 2,8 шт., 0,22 г, 0,6 г більше, ніж на контрольному варіанті. 

Отже, найкращі умови для формування індивідуальної продуктивності жита озимого відмічені на варіанті з сортом Еліас. Він мав наступну надбавку (в порівнянні до контролю): 39 шт./м² — продуктивних стебел, 3,2 шт. — кількість зернівок у колосі, 0,3 г — маса зерна з одного колосу, 1,6 г — маса 1000 зерен.

Облік урожайності зерна жита озимого показав, що найбільша максимальна продуктивність формувалась у сорту Еліас. Цей варіант мав середню врожайність зерна за роки досліджень (2023–2024 рр.) 5,0 т/га. Порівняно до контролю (сорт Кобза) приріст становив 1,02 т/га.

У середньому за два роки досліджень урожайність зерна жита озимого перебувала в межах від 3,98 до 5,00 т/га. Нами встановлено, що сорт Гуттіно формував більшу продуктивність (4,87 т/га) ніж сорт Кобза (контроль). Надбавка в сорту Гуттіно до контролю становила 0,89 т/га. Найменша врожайність зерна жита озимого 3,98 т/га відмічена в сорту Кобза (середнє за роками). Отже, найвищі показники за продуктивністю 4,92 (2023 р.) і 5,08 т/га (2024 р.) виявлено в сорту Еліас, який повноцінно реалізував свої біологічні особливості та мав найкращу адаптованість до умов вирощування.

Економічна ефективність вирощування сортів жита озимого (станом на сезон 2023-2024 рр.)

Під час розрахунку економічної ефективності нами відзначено, що витрати на виробництво зерна жита озимого зростають за вирощування сортів іноземної селекції. Так, на вирощування сортів жита озимого Еліас і Гуттіно витрати зростали і становили 18 286 грн та 18 247 грн/га, відповідно. Найменші витрати відмічено на варіанті в сорту Кобза 15 842 грн/га. Розбіжності за витратами на вирощування сортів жита озимого пов’язані з додатковими витратами на закупівлю насіння іноземної селекції та з додатковим транспортуванням більшої кількості зерна. 

У варіанті, де вирощували сорт Гуттіно, рівень рентабельності не перевищував 127 %, хоча чистий прибуток становив 23 148 грн/га. Приріст до контролю (сорт Кобза) становив 5160 грн/га. А от найбільшу величину чистого прибутку 24 214 грн/га з вартістю продукції 42 500 грн/га та з рівнем рентабельності 132 % забезпечив сорт Еліас.

А. Заровний, Поліський національний університет