Основні шкідники кукурудзи

Ще наприкінці ХХ століття вважалося, що кукурудза не надто потерпає від ураження хворобами чи пошкодження шкідниками, тому не знижує критично свою продуктивність від них. Кукурудзу сприймали як порівняно нейтральну культуру в динаміці фітосанітарного стану польових сівозмін, яка може бути якщо не добрим, то принаймні нейтральним попередником для інших. Її навіть зараховували до тих небагатьох культур, які витримують повторні й беззмінні посіви без особливих негативних наслідків. Почасти з цим можна погодитися, зважаючи на високий потенціал продуктивності кукурудзи та тодішній основний обробіток ґрунту у вигляді полицевої оранки майже під усі культури й збалансоване їхнє чергування.

У сучасних умовах ситуація на полях суттєво змінилася. За переходу більшості сільгоспвиробників на короткоротаційні сівозміни (або й узагалі без них) обробіток ґрунту без обертання пласта (або й за повної його відсутності після збирання урожаю і до настання зими), а також через розширення ареалів небезпечних видів шкідників і збудників хвороб у зв’язку зі змінами клімату кукурудза фактично перестала бути «санітаром» наших сівозмін. До того ж вона й сама стала суттєво потерпати від шкодочинних організмів, помітно знижуючи свою продуктивність. У такій ситуації лише надійна система захисту здатна забезпечити максимальну реалізацію її генетично закладеного потенціалу.

ШкІдливий ентомокомплекс

Загалом на території України нараховують майже 190 видів комах, здатних різною мірою пошкоджувати кукурудзу. Серед них 20–22 види вважаються найнебезпечнішими. Нині особливо зросла загроза від таких фітофагів ряду лускокрилих (Lepidoptera), як кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) і бавовникова совка (Helicoverpa armigera Hb.). Це сталося внаслідок розширення їхніх ареалів і збільшення чисельності. Це основні й найнебезпечніші види, які завдають значної шкоди культурі в другій половині її вегетації, а тому мають найбільше економічне значення. Крім них, кукурудзу в цей час нерідко пошкоджують лучний метелик (Pyrausta sticticalis L.), кілька інших видів листогризучих совок (Noctuidae sp.), західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte), низка видів попелиць та ін. Проте, як уже сказано, головні фітофаги культури в пізніший період її вегетації — стебловий метелик і бавовникова совка.

Кукурудзяний стебловий метелик

Мабуть, найшкодочинніший фітофаг кукурудзи. Поширений, в основному, в лісостеповій зоні, а також на півночі Степу і на Поліссі. Найбільшої ж шкоди завдає в Західному Лісостепу. Вид гігрофільний, нижній поріг відносної вологості повітря для нормального розвитку гусениць становить 80%, температурний оптимум — 23–28°С. Тобто для стеблового метелика важливі висока вологість і помірні температури середовища. У зв’язку з цим зона масових розмножень шкідника не поширюється на Центральний і Південний Степ, де утримується суха і спекотна погода.

Літ метеликів починається в середині червня і триває близько одного місяця. У зонах із двома генераціями шкідника імаго першого покоління починають літати дещо раніше, а другого — лише в серпні. Після спаровування самиці через кілька днів починають відкладати яйця: купками, по 2–6 екз. у кожній (іноді й по 15–20), на спідній бік листків. Унаслідок розтягнутого періоду льоту і спаровування метеликів, яйцекладка триває від 15 до 25 днів, і її початок зазвичай (але не завжди) збігається з фазою появи волоті в кукурудзи.

Після відродження з яєць личинки першого віку одразу мігрують до черешків та пазух листків або волотей, вгризаються в них і згодом потрапляють усередину стебла. Далі їхнє життя й розвиток проходять у стеблах кукурудзи. Тривалість фенофаз стеблового метелика й інші його біологічні характеристики наведено в табл. Цей вид — поліфаг, тому може живитися й розвиватися на культурних і дикорослих рослинах близько 150 видів, зазвичай на товстостеблих.

У кукурудзи личинки пошкоджують черешки листків, волоть, стебла, ніжки качанів, качани й зерно, прокладаючи в них ходи і часто прогризаючи їх наскрізь (рис. 1). Згодом через утворені отвори висипаються рослинні рештки й екскременти. Рівень продуктивності культури при цьому істотно знижується. За умов пізнього збирання (наприкінці осені — на початку зими), коли кукурудзяне поле «перестояло», нерідко можна спостерігати, як ушкоджені стебла легко обламуються й падають на поверхню ґрунту (часто разом із качанами). У результаті таких прямих втрат урожайність зерна різко зменшується. Крім того, пошкодження стебловим метеликом у літній період відкривають доступ таким патогенам, як фузаріоз і пухирчаста сажка. Ураження ними призводить до непоправного погіршення якості зерна, яке стає некондиційним.

Високу шкідливість кукурудзяного стеблового метелика вчені вкотре підтвердили й зовсім недавно (Л. І. Трепашко, А. В. Биковська, 2014). За даними цих авторів, заселення рослини кукурудзи хоча б однією гусеницею призводило до зниження маси зерна в одному качані в середньому на 32–61%, залежно від характеру пошкодження. Неважко порахувати, що навіть у разі ушкодження 50% рослин у посіві, що майже завжди спостерігається в районах масового розмноження шкідника без інсектицидного захисту, урожайність може зменшитися на 16–30%. За потенціалу продуктивності 80–100 ц/га абсолютні втрати сягатимуть 13–30 ц/га.

Бавовникова совка

Внаслідок змін клімату і, можливо, інших чинників ареал цього фітофага нині розширився на більшу частину території України. Якщо раніше він був поширений лише в південній (степовій) зоні, то тепер став типовим для кукурудзяних ланів Центрального й Східного Лісостепу, а в окремі роки шкодить посівам у Західному Лісостепу і навіть у південній частині Полісся.

Залежно від географічної зони і температурного режиму весняно-літнього періоду (суми ефективних температур), бавовникова совка розвивається у двох або трьох генераціях. Виліт метеликів зимуючого покоління зазвичай відбувається в середині — другій половині травня, але за умов ранньої весни його можна спостерігати ще на початку цього місяця.

Період льоту досить розтягнутий і триває понад місяць (хоча основна частина імаго вилітає за 10–15 днів). Через це одне покоління накладається на друге, і в результаті літ може тривати аж до початку осені. Після спаровування й відродження личинок усі наступні фенофази шкідника проходять досить швидко і завершуються утворенням метеликів нового покоління (табл.).

Бавовникова совка — теж поліфаг і може живитися більше як 120 видами рослин. Серед сільськогосподарських культур гусениці 1-го покоління найчастіше пошкоджують види родини гарбузових (гарбуз, кабачки), пасльонових (томати, тютюн), бобових (соя, горох, нут, люцерна), а також кукурудзу, сорго, рицину та ін. Зокрема, у молодих рослин кукурудзи, які в цей час перебувають у фазі 10–14 листків, вони прогризають низки отворів у вигляді прямолінійних доріжок упоперек листкової пластинки. Куди більшої шкоди завдають гусениці 2-го покоління, які з’являються на посівах культури після утворення генеративних органів, найчастіше в липні. Одразу після відродження з яєць вони починають живитися нитками качанів, згодом проникають під їхню листову обгортку і вигризають зерно у фазі молочної й молочно-воскової стиглості (рис. 2). Простір по шляху руху гусениць заповнюється їхніми вологими екскрементами, що в результаті призводить до ураження початків червоною фузаріозною й іншими видами гнилей. Пошкоджене й уражене зерно в такому разі стає непридатним для господарського використання.  

Микола Дем’янюк, технічний експерт (інсектициди), компанія «Сингента»

Журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.