Клоп шкідлива черепашка

В Україні найприйнятнішими для розмноження шкідливої черепашки в минулому були переважно регіони південної та південно-східної частин Степу. Згодом, унаслідок збільшення та розширення посівів зернових колосових культур, відбулося поступове розширення ареалу розмноження та шкодочинності черепашки.

Зростання чисельності шкідливої черепашки наразі має місце, крім південних і південно-східних регіонів Степу, також у центральній його частині та прилеглих областях Лісостепу: Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Київській, - де фітофаг обраховується в надпороговій кількості. У Степу показники чисельності клопа та пошкодження зерна відчутно вищі. За даними служб прогнозування та фітосанітарної діагностики Головної державної інспекції захисту рослин, останні два-три роки істотне збільшення частки та чисельності шкідливої черепашки серед популяцій інших видів хлібних клопів спостерігається навіть і на більш віддалених від постійних осередків і резервацій розмноження шкідника територіях, зокрема у Чернігівській, Сумській, Хмельницькій, Тернопільській областях.
Розмноження черепашки має хвилеподібний характер, і, як свідчить аналіз багаторічної і сезонної динаміки чисельності та чинників, що її формують, зростання заселеності та кількості шкідника відбувається за певних екологічних умов, серед яких, ми вважаємо, визначальними є погодні. Зазвичай, масові спалахи появи черепашки змінюються спадами чисельності та депресіями розмноження, а згодом, за певних умов, - новими сплесками її чисельності. Встановлення причин змін фаз динаміки чисельності черепашки важливе для передбачення ареалу та інтенсивності розмноження шкідника і, відповідно, для визначення загрози посівам зернових колосових культур. Щодо висвітлення цього питання існує кілька концепцій. Одні дослідники вважають, що хвилеподібний характер розмноження шкідника зумовлений біотичними чинниками, зокрема її ентомофагами, інші надають перевагу трофічному або абіотичному та антропогенному впливу. Існує й сучасніша, так звана "сонячна", концепція щодо масових спалахів розмноження фітофагів, у тому числі шкідливої черепашки. В основу вказаних концепцій покладені дані переважно іноземних досліджень, отримані, відповідно, за дещо інших екологічних умов, у тому числі антропогенних чинників. Крім того, мати інформацію щодо впливу тих чи інших чинників на розмноження черепашки залежно від екологічної ситуації та її прив'язки до певних регіонів важливо й з практичного боку, зокрема для складання на їхній основі прогнозів розмноження шкідника та надання практичних рекомендацій щодо захисту посівів. Для встановлення визначальних серед них залежно від екологічних умов, що складалися в країні, були проведені відповідні дослідження. Зокрема, за результатами моніторингу заселеності посівів озимої пшениці черепашкою та її чисельності здійснено аналіз чинників, під впливом яких відбувається зростання або зниження її чисельності.

   Під час визначення оцінкових критеріїв щодо негативного або позитивного впливу довкілля на кількісний та якісний стан популяцій черепашки враховували особливість її трофічних зв'язків, зокрема певну синхронність у розвитках фітофага та кормової рослини, потрібну для повноцінного живлення і виживання шкідника. Зазначене зумовлено особливостями його живлення. Відомо, що, на відміну від дорослих клопів, що живляться вегетативними органами рослин, їхні личинки спроможні розвиватись і виживати винятково завдяки живленню генеративними органами, тобто зерном. Причому проходження всіх вікових стадій личинок до завершення їхнього розвитку, окрилення та накопичення достатньої кількості жирових запасів можливе протягом певного періоду живлення фітофага.
Встановлено, що виживає і встигає завершити свій розвиток переважно та частина популяції личинок, яка відродилась із яєць до завершення формування зерна, в окремі прохолодні й дощові роки та за розтягнутої вегетації і строків дозрівання хлібів - початку його молочної стиглості. Личинки, відроджені пізніше вказаного фенологічного строку внаслідок несприятливої трофічної ситуації, зазвичай відмирають. Саме завдяки цій обставині пояснюється невідповідність щодо спроможності до доволі високої плодючості самиць черепашки (понад 150-180 яєць) і невисокого, особливо в роки спаду чисельності, коефіцієнта її розмноження. Відзначена особливість розмноження черепашки: залежність певного її розвитку від розвитку рослин пшениці, що, зазвичай, зумовлено опосередкованим впливом погодних умов, - це й покладено в основу його прогнозу, а також обгрунтування строків хімічного захисту посівів озимої пшениці від личинок шкідливої черепашки.
Зокрема, встановлено, що максимальна захисна спроможність за умов спекотної погоди досягається із застосуванням хімічних засобів у період завершення формування зерна і збігається із закінченням процесу відродження личинок ранніх строків, тобто потенційно здатних завершити свій розвиток, окрилитись і, відповідно, спричинити, внаслідок пошкодження зерна, певну загрозу врожаю. Зазвичай, у вказаний фенологічний термін на посівах переважають личинки першого і другого віків, що не живляться зерном, і почасти - третього віку, пошкодження якими маловідчутні для хлібопекарських показників.
Враховуючи те, що по закінченні свого онтогенезу клопи значний період (8-9 місяців) перебувають у місцях зимівлі, важливу роль у їхньому розмноженні мають показники виживання та фізіологічного й біотичного стану після перезимівлі, що також було враховано. Про стан популяцій шкідливої черепашки свідчить також рівень її шкодочинності: зокрема, спричинення шкоди дорослими клопами - за кількістю пошкоджених ними рослин озимої пшениці, личинками - за рівнем пошкоджених ними зерен. За ранніх строків заселення посівів перезимувалими клопами (закінчення весняного кущіння та початок виходу в трубку), що, зазвичай, супроводжується їхнім високим біотичним потенціалом, пошкоджені ними листки та стебла, переважно центральні, відмирають. Надалі, в результаті пошкоджень протягом періоду виходу рослин у трубку, пошкоджені стебла, внаслідок поступового їхнього відмирання, яскраво виділяються серед колосоносних стебел у вигляді так званої "білоколосиці".
Враховуючи значне і доволі тривале зростання чисельності та шкодочинності черепашки впродовж останніх років, високий рівень пошкоджень нею посівів і зерна, незадовільні показники його якості, для з'ясування причин та прогнозу розмноження цього шкідника проведено відповідні дослідження.

   Упродовж останніх п'ятдесяти років у країні відбулося кілька хвиль розмноження цим хлібним шкідником, нерівнозначних за інтенсивністю розмноження та сплесками чисельності черепашки. Характерним для них був значно менший ареал розмноження та заселеності шкідником посівів зернових колосових культур порівняно з його розмноженням, що спостерігається останнім часом. Найпотужнішим за розмноженням та рівнем чисельності, але обмеженим незначною територією і незначним періодом тривалості зростання чисельності шкідника спостерігалося наприкінці 1960-х років у центральній частині Степу, переважно в Дніпропетровській, і, частково, - в Кіровоградській областях.
Чергове зростання чисельності черепашки, розширення ареалу її розмноження розпочалось на початку 2001-го і тривало до 2003 року. Передумовою зростання чисельності шкідника було поступове його накопичення в місцях зимівлі, а також повсюдне потепління та підвищення температурного режиму навесні-влітку. Внаслідок цього, на відміну від попередніх спалахів чисельності черепашки, спостерігали зростання її заселеності та чисельності як у південних регіонах Степу, зазвичай, найсприятливіших для розмноження, так і в центральній його частині, а також прилеглих областях Лісостепу.
Причиною зниження чисельності шкідника були екстремальні погодні умови в передвесняний період 2003 року, зокрема утворення на посівах озимини льодової кірки та загибель рослин. Відсутність належної кормової бази негативно відбилася на фізіологічному та біотичному стані популяцій клопів, їхніх плодючості й, відповідно, розмноженні в наступні два-три роки.

   Починаючи з 2006 року і дотепер, погодні умови у весняний і, особливо, літній періоди істотно різнились із попередніми роками й характеризувалися значно вищим температурним режимом і дефіцитом вологи. До того ж, відмінність була незначною в межах регіонів Степу та Лісостепу, і, відповідно, спостерігалися незначні відхилення щодо їхнього впливу на розмноження черепашки, зокрема в строках заселення посівів перезимувалими клопами, відкладанні ними яєць, відродженні та розвитку личинок. У кількісному відношенні вказані погодні умови сприяли в зазначені роки повсюдному зростанню чисельності черепашки та її шкодочинності. Крім кількісних втрат урожаю внаслідок пошкоджень зерна, відчутно погіршувалися його хлібопекарські та насіннєві властивості. У результаті незадовільних обсягів заготівлі зерна озимої пшениці високої якості (1-3 класу), істотно знижувалася рентабельність її вирощування. Особливо гостро проблема збереження якості зерна та збільшення його виробництва з підвищеними кондиційними показниками стояла на початку періоду зростання чисельності шкідника та за максимальних рівнів його розмноження (2006-2008 роки).
За порівняно невисокого рівня пошкодження зерна (0,5-3%) в 2005 році в наступні роки спостерігали зростання показників пошкоджень урожаю з незахищених посівів у Степу до 5-10%; подекуди в господарствах Запорізької, Донецької, Кіровоградської, Луганської областей - 10-24% (2007-2009 роки), 7-24% і навіть 30-46% (окремі партії зерна з Кіровоградської, Херсонської, Луганської обл.); в Лісостепу - 1,4-5% (Вінницька, Київська, Черкаська обл.), 1,3-12% (Харківська обл.), 1-24% (Полтавська обл.).
Негативний вплив пошкоджень зерна черепашкою на якість урожаю озимої пшениці, зокрема пружність клейковини, починає проявлятися за доволі низьких рівнів пошкоджень, особливо у сортів із низькою опірною здатністю до ферментів черепашки - усього 1-2%. За вищих показників пошкоджень (10-15% і вище), які переважали в роки зростання чисельності черепашки, в тому числі й у період останнього значного спалаху чисельності шкідника, внаслідок негативної дії протеолітичних ферментів у пошкоджених зернах на еластичні та пружні властивості клейковини, нерідко навіть її деградації, повністю втрачались хлібопекарські показники зерна та істотно погіршувалися його насіннєві властивості. Саме внаслідок таких особливостей шкодочинності черепашки та рівнів її розмноження, що спостерігається останнім часом, особливо в попередні роки зростання чисельності черепашки (2006-2008), значно зменшились обсяги заготівлі зерна з високими (1-3 класи) та задовільними (4-й клас) показниками.
Ми проаналізували дані лабораторій хлібоприймальних пунктів та елеваторів, які проводили, згідно з Держстандартом на продовольчу пшеницю (ДСТУ 3768-04), оцінювання якості зерна врожаю 2007-2008 років у найсприятливіших для розмноження черепашки регіонах: Миколаївській, Кіровоградській, Донецькій областях та безпосередньо на Явкинському елеваторі Миколаївської області. Одержані дані, насамперед, засвідчили значні коливання в рівнях пошкоджень черепашкою зерна, що надходило на хлібоприймальні пункти вказаних областей. Зокрема, за середньозваженими показниками пошкоджень у межах 4,1-11,4% максимальні їхні рівні сягали 24-37%. Окремі партії зерна надходили з незначним (1-2%) рівнем пошкоджень черепашкою. Вказані коливання зумовлені заготівлею зерна як із захищених, так і не захищених від шкідливої черепашки посівів і, відповідно, за різних рівнів заселення їх шкідником. Високий рівень частки зерна з невідмивною клейковиною (36,7-44,6%) і навіть 88,6% - на Явкинському елеваторі (це, зазвичай, відбувається внаслідок відчутних (10-15%) і вище рівнів його пошкоджень та значної (від 17,1 до 43,5%) частки зерна ІІ групи, що здебільшого зумовлено також пошкодженням черепашкою і з огляду на це - зниженням пружності клейковини) свідчить, що за вказаних рівнів розмноження черепашки головною причиною незадовільних обсягів заготівлі високоякісного зерна озимої пшениці на початку відчутного зростання чисельності шкідника останніми роками (2006-2008 рр.) є його пошкодження личинками шкідливої черепашки.
До певної міри якість урожаю, який надходив на хлібоприймальні пункти, не сягала показників, передбачених для висококондиційного зерна (І-ІІІ класи), також через недостатній вміст у ньому клейковини. За вимогами чинного на той час Держстандарту на продовольчу пшеницю цей показник для зерна ІІІ класу має становити не менше 23%, ІІ та І - 28 і 32%, відповідно. Одержані дані засвідчили, що значна частина врожаю (до 30-40% і вище) не досягала потрібних рівнів вмісту клейковини.
Наступними роками ситуація щодо пошкоджень зерна черепашкою і, відповідно, його якості істотно поліпшилася.
Важливу роль у зниженні гостроти проблеми заготівлі високоякісного зерна пшениці зіграв поновлений і чинний із 2009 року стандарт на м'яку і тверду пшеницю, в якому вимоги до таких її показників, як масова частка білка та клейковини в зерні і її пружність, істотно знижені. Вказаний Держстандарт і вимоги в ньому щодо якості зерна озимої пшениці надають підставу для перегляду критеріїв чисельності личинок щодо доцільності застосування проти них хімічного захисту і, відповідно, з урахуванням цих вимог та інших чинників, зокрема сучасних сортів, - їхньої потенційної врожайності та стійкості проти пошкоджень черепашкою, окупності хімічного захисту залежно від показників заселення посівів личинками, вдосконалення нині чинного ЕПШ (економічний поріг шкодочинності).
З огляду на сказане вище, зокрема на особливості багаторічної динаміки чисельності черепашки, видно, що в умовах країни в її формуванні визначальними серед інших чинників були погодні умови. Зокрема, за умов відносно ранніх і незатяжних весен та спекотної погоди влітку простежувалася чітка тенденція зростання ареалу розмноження й чисельності черепашки, в роки ж підвищеної вологості, запізнілих весен і прохолодного та помірного температурного режиму влітку - звуження ареалу та зниження чисельності шкідника.

   Роль біотичного чинника в зниженні чисельності черепашки значною мірою залежить від біотичного стану популяцій шкідника та сезонної динаміки його чисельності. У роки запізнілих строків заселення посівів клопами та незадовільних показників їхнього фізіологічного стану і розтягнутого періоду відкладання ними яєць зараження їхніми теленомінами сягало 50-75%, у роки ж спалаху чисельності й, відповідно, високого біотичного потенціалу показник зараження становив 15-25 відсотків.
Упродовж указаного періоду спостережень за станом черепашки було виявлено, що відчутному зниженню її чисельності та погіршенню фізіологічних показників сприяли й екстремальні погодні умови, зокрема пилові бурі та загибель, унаслідок льодової кірки, озимини.

   Для здійснення аграріями організаційних заходів щодо захисту посівів від шкідливої черепашки важливо передбачити її стан. Зокрема, визначити ймовірність змін динаміки чисельності або стабілізацію розмноження. Попередній прогноз розмноження шкідника здійснений нами і опублікований та виданий Головною державною інспекцією в збірнику "Прогноз фітосанітарного стану агроценозів України". В цій публікації надаємо рекомендації щодо захисту посівів зернових колосових культур, характеристику стану популяцій за регіонами країни в період перезимівлі та інші показники, що мають безпосередній стосунок до прогнозу розмноження шкідника.

   За оперативними даними, наданими інспекціями захисту рослин, за незначної загибелі клопів під час перезимівлі заселення ними посівів відбувалося наприкінці третьої декади квітня - на початку першої декади травня. Як і передбачалося прогнозом, їхня чисельність на посівах була близькою до попереднього, 2010-го, року і коливалася за областями країни від 0,2-1 екз./м2 до 4-6 екз./м2 (Донецька, Луганська, Харківська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська області).
У трофічному відношенні період заселення посівів шкідником збігся з найсприятливішим для його живлення і розмноження фенологічним строком - завершенням кущення - початком виходу рослин озимої пшениці в трубку. Масова яйцекладка відбувалася також в оптимальні фенологічні строки - переважно в період виходу рослин у трубку. Кількість яйцекладок - від 0,5 до 2 екз./м2, що також відповідає рівню минулого року. Відповідно, заселеність посівів личинками черепашки в регіонах Степу та в прилеглих до нього областях Лісостепу слід очікувати на рівні не нижче 2010 року. На більшості посівів озимої пшениці їхня чисельність багаторазово перевищуватиме ЕПШ і коливатиметься від 5 до 15 екз./м2, місцями - 15-35 екз./м2 і вище.
Для захисту посівів зернових колосових культур від личинок клопів і супутніх видів фітофагів слід застосовувати хімічний метод (таблиця). При цьому слід враховувати особливості розмноження шкідника та сезону динаміки чисельності личинок. В умовах поточного року оптимальним фенологічним строком застосування інсектицидів проти личинок за вказаних орієнтовних рівнів розмноження черепашки є період завершення формування зерна - початок його молочної стиглості. У цей період, крім личинок клопів (переважно другого, і, частково, третього віків), посіви масово заселятимуться злаковими попелицями, пшеничним трипсом, частково - хлібними жуками. Застосування рекомендованих проти хлібних клопів інсектицидів здатне забезпечити захист посівів і від вказаних видів фітофагів. Для поліпшення якості майбутнього врожаю, підвищення рентабельності хімічного захисту слід виконувати агротехнічні заходи вирощування цінної та сильної пшениці та висівати відносно стійкі до ферментів сорти пшениці.

Д. Фещин,
канд. с.-г. наук