Хво­ро­би греч­ки

І. Мар­ков, про­фе­сор,
Національ­ний універ­си­тет біоре­сур­сів
і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни

Інте­г­ро­ва­ний за­хист греч­ки від хво­роб
   Інте­г­ро­ва­ний за­хист греч­ки від хво­роб — невід’ємна скла­до­ва інтен­сивної тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри. Йо­го за­вдан­ня — за­побіган­ня ма­со­во­му роз­вит­ку хво­роб і зни­жен­ня їхньої шкідли­вості до еко­номічно невідчут­но­го рівня.
   Впро­ва­д­жен­ня у ви­роб­ництво ви­со­ко­про­дук­тив­них сортів греч­ки із ком­плекс­ною стійкістю проти більшості по­ши­ре­них хво­роб: Ама­зон­ка, Ан­тарія, Круп­но­зе­ле­на, Ма­лин­ка, Оран­та, Ру­б­ра, Юві­лей­на 100 то­що.
   На­уко­во об­грун­то­ва­на сівозміна суттєво об­ме­жує дже­ре­ло ре­зер­вації пер­вин­ної інфекції ба­га­ть­ох збуд­ників хво­роб. На по­пе­реднє місце ви­ро­щу­вання у сівозміні греч­ку мож­на по­вер­та­ти че­рез рік. Її кра­ще розміщу­ва­ти на чи­с­тих від бур’янів по­лях після цу­к­ро­вих бу­ряків, кар­топлі, ку­ку­руд­зи, які удо­брю­ва­лись і за яки­ми про­во­ди­ли на­леж­ний до­гляд. До­б­ри­ми по­пе­ред­ни­ка­ми греч­ки є та­­кож зер­но­бо­бові куль­ту­ри, ози­­­­­­­­ма пше­ни­ця, льон.
   До­три­ман­ня про­сто­ро­вої ізо­ляції між насіннєви­ми і то­вар­ни­ми посівами греч­ки стри­мує ае­ро­ген­не по­ши­рен­ня збуд­ників хво­роб під час веге­тації ро­слин.
   Не при­датні для ви­ро­щу­ван­ня греч­ки ни­зинні, пе­ре­зво­ло­жені, важкі гли­нисті, за­пли­ва­ючі, ду­же кислі і со­лон­цю­ваті грун­ти, на яких рос­ли­ни повільно рос­туть і роз­ви­ва­ють­ся та силь­но ура­жу­ють­ся фіто­ф­то­ро­зом, не­справжньою бо­­рош­ни­с­тою ро­сою, сірою гнил­лю, пліс­ня­вінням, бак­теріозом.
   Ре­тель­не очи­щен­ня і калібру­ван­ня насіння дає мож­ливість ви­да­лити не­по­вноцінні фракції, які ура­жені збу­д­­­­­ни­ка­ми ба­га­ть­ох хво­роб. Круп­не на­­сін­ня дає до­б­ре роз­ви­нуті рос­ли­ни, що є стійкіши­ми проти інфекційних за­х­во­рювань. Для сівби ре­ко­мен­дується ви­­ко­ри­с­то­ву­ва­ти крупні фра­к­­­ції на­­сіння ка­тегорії РН-1-3 із чи­с­то­тою не ниж­че 99% і ла­бо­ра­тор­ною схожістю не ниж­че 92%.

    Пе­ред сівбою ре­ко­мен­до­ва­но про­грі­ти насіння про­ти сон­ця або ак­тивним вен­ти­лю­ван­ням за тем­пе­ра­ту­ри 35...38°С, а потім про­ве­с­ти про­труєння пре­па­ра­том на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни N-(ди­ок­сотіолат 3-іл) дитіокар­ба­ма­т калію (Суль­фо­кар­батіон-К, 0,1–0,25 кг/т). Про­тру­ю­ван­ня насіння пе­ре­дусім на­прав­ле­не про­ти насіннєвої інфекції фіто­ф­то­ро­зу, не­справжньої бо­рош­нис­тої ро­си, ас­кохіто­зу, бак­те­ріозу та інших хво­роб. Для зво­ло­жен­ня 1 т на­сіння ви­ко­ри­с­то­ву­ють 5–10 л во­ди і до­да­ють для інкру­с­тації плівко­у­тво­рю­валь­ний полімер (NаКМЦ, 0,2 кг/т; ПВС — 0,5 кг/т та ін.).

    Про­труєння поєдну­ють з об­роб­кою на­сіння од­ним із доз­во­ле­них ре­гу­ляторів рос­ту рос­лин: Аг­ро­сти­муліном, в. с. р. (10 мл/т), Біола­ном, в. с. р. (10 мл/т), Біоси­лом, в. с. р. (10 мл/т), Вер­мисти­мом, р. (8–10 мл/кг), Вермисти­мом Д, в. р. (6–8 л/т), Вим­пе­лом, р. (300–500 г/т), Емісти­мом С, в. с. р. (10 мл/т), Ра­дости­мом, в. с. р. (250 мл/т). Та­кож з цією ме­тою мож­на за­сто­су­ва­ти біоп­ре­па­ра­ти: Псев­до­ба­кте­рин-2, в. р. (1 л/т), ЕМ-1 Ефек­тивні мікро­ор­ганізми, р. (0,5 л/т), Азотофіт, р. (200 мл/т), із до­да­ван­ням мікро­е­ле­ментів (солі міді, бо­ру, мо­лібде­ну, цин­ку) в кількості 25–50 г на гек­тар­ну нор­му насіння, що поліпшує роз­ви­ток рос­лин на ранніх фа­зах роз­вит­ку, підви­щує їхню стійкість проти ін­фекційних хвороб.

    Для ак­тивізації фіксації ат­мо­сфер­но­го азо­ту, підси­лен­ня рос­ту й роз­вит­ку рос­лин на ранніх фа­зах ве­ге­тації насіння пе­ред висівом куль­ту­ри об­роб­ля­ють біоп­ре­па­ра­том Діазо­бак­те­рин (торф’яна та рідка фор­ми), 150–200 г пре­па­ра­ту на гек­тар­ну нор­му насіння.

    Ос­нов­ний об­робіток грун­ту має бу­ти спря­мо­ва­ний на зни­щен­ня бур’янів, се­ред яких ба­га­то видів є ре­зер­ва­то­ра­ми бак­теріаль­ної і вірус­ної інфекції. Збе­ре­жен­ня во­ло­ги шля­хом про­ве­ден­ня лу­­щен­ня стерні після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ників і зяб­ле­вої оран­ки. Після пізніх про­сап­них куль­тур чисті від бур’янів по­ля дис­ку­ють.
Вне­сен­ня зба­лан­со­ва­них доз ор­га­ніч­них і міне­раль­них до­б­рив сприяє під­ви­щен­ню стійкості рос­лин проти фіто­­фто­ро­зу, не­справжньої бо­рош­ни­с­тої ро­си, цер­ко­с­по­ро­зу, ас­кохіто­зу та інших хво­роб. Ор­ганічні до­б­ри­ва кра­ще вно­си­ти під по­пе­ред­ник, фо­с­фор­но-калійні — во­се­ни під зяб­ле­ву оран­ку, азотні — під пер­шу або дру­гу вес­ня­ну куль­ти­вацію. Слід пам’ята­ти, що вне­сен­ня ви­со­ких доз азот­них до­б­рив зу­мов­лює інтен­сив­не ура­жен­ня рос­лин хво­ро­ба­ми.
Якісне про­ве­ден­ня вес­ня­но­го об­ро­бітку грун­ту, що вклю­чає ран­нь­о­весня­не бо­ро­ну­ван­ня, дві куль­ти­вації із роз­ри­вом у часі, який потрібно для про­ро-стан­ня бур’янів, і пе­ред­посівну куль­ти­вацію, ство­рює оп­ти­мальні умо­ви для рос­ту і роз­вит­ку рос­лин, підви­щує їхню стійкість проти ба­га­ть­ох хво­роб.
Сівба в оп­ти­мальні стро­ки, ко­ли грун­т на гли­бині 10 см про­гріється до 10…12°С, за­без­пе­чує друж­ні схо­ди й уне­мож­лив­лює уражен­ня насіння і про­рост­ків пліснявінням, сі­рою гнил­лю, фіто­ф­то­ро­зом, бак­теріо­зом. Вне­сен­ня в ряд­ки гра­ну­ль­о­ва­но­го су­пер­фо­с­фа­ту (50–80 кг/га) підви­щує стій­кість рос­лин проти ба­га­ть­ох хво­роб на ранніх ета­пах рос­ту і роз­вит­ку рос­лин. Не слід вно­си­ти в грунт аміачні фор­ми міне­раль­них до­б­рив, хло­ровмісні калій-ні до­б­ри­ва (КСI, калійна сіль та ін.), щоб не відля­ку­ва­ти бджіл під час цвітіння рос­лин.
До­три­ман­ня оп­ти­маль­них норм ви­сі­ву і гли­би­ни за­гор­тан­ня насіння (на лег­ких грун­тах — 4–5 см, на важ­ких — 2–3 см) сприяє фор­му­ван­ню здо­­­­­­­­­­­­ро­во­го фіто­санітар­но­го ста­ну посівів. За­­гу­щені посіви греч­ки ін­­тен­сивніше уражу­ють­ся фіто­ф­то­ро­зом і не­справж­нь­ою бо­рош­ни­с­тою ро­­сою, а гли­бо­ке за­гортан­ня насіння сприяє ура­жен­ню пліс­нявінням, ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми.
За су­хої по­го­ди і не­до­стат­ньої во­ло­гості грун­ту після сівби по­ле кот­кують кільча­с­то-шпо­ро­ви­ми кот­ка­ми, бо­ро­ну­ють лег­ки­ми борона­ми. Про­ти поверх­не­вої грун­то­вої кірки, що ут­во­ри­ла­ся після ви­па­дан­ня до­щу, про­во­дять досхо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня лег­ки­ми бо­ро­на­ми упо­пе­рек рядків, що суттєво підви­щує стійкість рос­лин проти хво­роб. Після­с­хо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня слід про­во­ди­ти за со­нячної по­го­ди, ко­ли рос­ли­ни втра­ча­ють тур­гор, щоб уне­мож­лив­ити їхнє ме­ханічне по­шко­д­жен­ня, яке сприяє про­ник­нен­ню бак­теріаль­ної і вірус­ної інфекцій.
На ши­ро­ко­ряд­них посівах про­во­дять два-три міжрядні роз­пу­шу­ван­ня, які не ли­ше ефек­тивні про­ти бур’янів, а й сут­тєво підви­щу­ють стійкість рос­лин проти хво­роб.

    За про­гно­зу інтен­сив­но­го роз­вит­ку фіто­ф­то­ро­зу, пе­ро­но­с­по­ро­зу, ас­кохіто­зу, цер­ко­с­по­ро­зу, філо­с­тик­то­зу, бак­те­ріозу та інших за­хво­рю­вань посіви греч­ки у фазі бу­тонізації — пло­до­у­тво­рен­ня об­при­с­ку­ють біоп­ре­па­ра­том Псевдо­бак­те­рин-2, в. р. (0,5 л/га), до­­да­ю­чи у ро­бо­чий роз­чин біоп­ре­парат Азо­тофіт, р. (500 мл/га), або біокомп­лес БТУ, р. (0,3–2,5 л/га), або ЕМ-1 Ефек­тивні мікроор­ганізми, р. (2–
3 л/га), а та­кож один із ре­гу­ля­торів рос­ту рос­лин: Вим­пел, р. (300–
500 г/га), Ліно­гу­мат, п. (30–60 г/га), Аг­ро­сти­му­лін, в. с. р. (10 мл/га), Біолан, в. с. р. (10 мл/га), Біосил, в. с. р. (10 мл/га), Вер­ми­с­тим Д, в. р. (6–10 л/га), Вимпел, р. (300–
500 г/га), Ра­до­с­тим, в. с. р. (50 мл/га), що поліпшує ріст і роз­виток рос­лин, підви­щує їхню про­дук­тивність.

    Своєчас­не і в стислі стро­ки про­ве­ден­ня зби­ран­ня вро­жаю уне­можлив­лює ура­жен­ня насіння пліснявінням, сірою гнил­лю. У зв’яз­ку з не­­рівно­мір­ніс­тю до­сти­ган­ня греч­ки її зби­ра­ють роздільним спо­со­бом. Ско­шу­ють греч­ку у вал­ки за 75–80%-го до­сти­ган­ня, роб­лять це у ран­кові го­ди­ни, щоб за­по­бігти втра­там насіння. Че­рез чо­ти­ри-шість діб, ко­ли во­логість сте­бел і листків зменшить­ся до 30–35%, а зер­на — до 16–18%, вал­ки об­мо­ло­чу­ють, не до­пу­с­ка­ю­чи трав­му­ван­ня зер­на і йо­го ура­жен­ня плісня­ви­ми гри­ба­ми.
Якість ви­ро­ще­ної про­дукції має від­по­віда­ти ви­мо­гам чин­них стан­дартів: ДСТУ 4790:2007; ДСТУ 4138:2002; ДСТУ 4524:2006; DCTУ EN 12396-1:2003; CODEX STAN 229-2003.
Зяб­ле­ва оран­ка із ре­тель­ним за­гор­тан­ням післяж­нив­них ре­ш­ток сприяє їхній швидкій міне­ралізації і змен­шен­ню за­па­су ба­га­ть­ох збуд­ників інфекційних хво­роб у грунті.