Ефективність тукосумішей і рідких комплексних добрив

Добрива є одним із найважливіших засобів збереження і підвищення родючості грунтів, регулювання процесів живлення рослин, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і якості рослинницької продукції, що дає можливість підняти рентабельність сільськогосподарського виробництва незалежно від форми його ведення. За даними наукових установ, в середньому 1 тонна мінеральних добрив дає приріст урожаю з 1 га: зерна — 4,0–4,5 т, коренеплодів цукрових буряків — 30–40, картоплі — 20–23, кукурудзи на силос — 35–40, насіння соняшнику — 1,2–1,5 т. Світова практика показала, що за рахунок добрив отримують майже половину приросту врожаю сільськогосподарських культур. Однак при застосуванні добрив слід завжди пам’ятати, що їх ефективність значною мірою залежить від виду і форми елемента живлення, фізико-хімічних властивостей, способів і строків внесення з урахуванням грунтово-кліматичних умов і фізіолого-біохімічних особливостей культури. У розвинутих країнах світу і в багатьох господарствах України сьогодні надають перевагу сумішам, виготовленим із висококонцентрованих простих і складних добрив, а також рідким комплексним добривам. В Україні початок змішуванню добрив за допомогою найпростіших місцевих засобів було розпочато в районах інтенсивного їх використання під такі культури, як озима пшениця, цукрові буряки і коренеплоди, кукурудза на зерно, картопля і овочеві культури. Їх використання дало можливість значно підняти врожайність цих культур та їх якість і покращити показники родючості грунтів. У нинішніх умовах виготовлення сухих тукосумішей — це не тільки доступний, пластичний і економічно вигідний спосіб отримання добрив з необхідним вмістом і співвідношенням поживних елементів, а й ефективний прийом скорочення фізичних втрат добрив, зменшення (у 2–3 рази) затрат на підготовку, транспортування і внесення їх у грунт. За внесення сумішей менше ущільнюється грунт, добрива більш рівномірно розміщуються на його поверхні, що покращує позиційну доступність елементів живлення із них. Важливо, що форма поживних елементів легкодоступна для рослин і не втрачається з грунту. Значний досвід в питаннях агрохімічного забезпечення живлення рослин, виготовлення і використання сумішей із простих і складних мінеральних добрив накопичений в АТ ЗАТ “Каргілл”. Використання цих сумішей в господарствах Київської, Вінницької, Чернігівської, Донецької, Дніпропетровської і інших областей дало можливість отримати урожайність озимої пшениці в межах 50–60 ц/га, цукрових буряків — 40–50 т/га, кукурудзи на зерно — 70–75 ц/га, соняшнику — 20–30 ц/га. Під час виготовлення сумішей і розробки рекомендацій щодо їх використання спеціалісти відділу живлення рослин АТ ЗАТ “Каргілл” враховують широкий комплекс фізико-хімічних і фізико-механічних властивостей (реакцію, гігроскопічність, здатність злежуватися, сипкість, розмір і міцність гранул, розчинність, вміст екологічно-небезпечних домішок, поведінку в грунті тощо) добрив, дані агрохімічного обстеження грунтів господарства, кліматичні умови, особливості культури та інші фактори. Позитивним є те, що, крім макроелементів (азот, фосфор, калій), в суміші, за необхідності, можна вводити такі елементи, як кальцій, натрій, магній, сірка, а також мікроелементи — бор, марганець, цинк, мідь і інші. Для виготовлення тукосумішей використовують концентровані добрива (сечовина, амофос, діамофос, хлористий калій, калімагнезія та інші), а також сучасне високотехнологічне обладнання. Поряд з твердими сумішами мінеральних добрив в багатьох країнах світу широко використовують рідкі азотні добрива (аміачна вода, безводний аміак) і рідкі комплексні добрива (РКД) або суспензії, які містять два і більше елементів живлення, в тому числі мікроелементи. Принципова схема отримання комплексних рідких добрив базується на нейтралізації аміаком орто- і поліфосфорних кислот. Інколи необхідний вміст азоту доводиться за рахунок добавки аміачної селітри і сечовини. Калій в РКД представлений у формі хлористого калію. Найпоширенішими розчинами рідких комплексних добрив є марки 10-34 і 11-37 (вміст азоту і фосфору). Досить рідко зустрічаються марки з вмістом азоту, фосфору і калію, відповідно, 9:9:9, 6:18:6, 7:14:2 і інші. За використання поліфосфорної кислоти отримують РКД з вмістом поживних речовин більше 40%. Рідкі комплексні добрива мають приблизно такий склад солей: (NН4)НРО4 — 12–15%, NН4Н2РО4 — 2–4, СО(NН2)2 — 12–13, КСІ — 13–14% і солі поліфосфорних кислот. Щільність добрива — 1,2–1,3 г/см3, рН — 6,5. При температурі нижче –5°С може відбуватися часткова кристалізація розчину, а при температурі до 35°С випадає в осад тверда фаза. Колір рідини — від світлих до темних відтінків. Для покращання фізичних властивостей РКД до їх складу додають колоїдну глину і отримують так звані суспензовані добрива. Основною перевагою рідких комплексних добрив, порівняно з рідкими аміачними, є те, що вони не містять в своєму складі вільного аміаку, тому відпадає потреба транспортування і зберігання в герметично закритій тарі та обов’язкового внесення в грунт на певну глибину. Їх можна розподіляти по поверхні поля з наступним загортанням будь-якими грунтообробними знаряддями. На процес внесення РКД несприятливі погодні умови істотно не впливають, однак при низьких температурах вони можуть кристалізуватися. Використання рідких комплексних добрив дає змогу механізувати всі процеси транспортування, зменшити витрати при зберіганні та внесенні. При їх внесенні досягається висока рівномірність розподілення по полю і загортання в грунт, що сприяє рівномірному живленню рослин і збереженню втрат урожаю при збиранні через нерівномірності дозрівання. Їх застосування дає можливість одночасно вносити засоби захисту рослин, рістактивуючі речовини. У грунті елементи живлення рідких комплексних добрив ведуть себе так само, як і в твердих сумішах, хоча взаємодія із грунтовим вбирним комплексом їх дещо вища. Оптимальні строки внесення РКД — осінь або весна. Локальне внесення цих добрив не має переваг перед розкидним. Дослідження цілого ряду наукових установ показали, що ефективність РКД така сама, як і сумішей твердих мінеральних добрив. Основною перешкодою ширшого використання рідких комплексних добрив в господарствах є обмеженість їх виробництва, а також відсутність комплексу машин для їх внесення. І. Марчук, канд. с.-г. наук