Що тре­ба зна­ти про лю­цер­ну

Іде­аль­ний корм      
Іде­аль­ний гру­бий корм для ви­со­ко­про­дук­тив­них корів.

Ви­со­кобілко­ва куль­ту­ра     
Найбіль­ший вміст білка у листі, квітках і бу­то­нах, най­мен­ше йо­го у стеблах. А за якістю і збо­ром си­ро­го про­теїну во­на ліди­рує се­ред кор­мо­вих куль­тур.

Листя і стебла     
Листя лю­цер­ни має знач­но цінніший склад по­жив­них ре­чо­вин, порівняно зі стеб­ла­ми: у ньо­му містить­ся близь­ко 80% про­теїну і ка­ро­тин, 70% ос­нов­них міне­раль­них еле­ментів, а та­кож ксан­то­філ, вітаміни, ек­с­т­рак­тивні ре­чо­ви­ни: са­ха­ро­за, фрук­то­за, глю­ко­за, крох­маль — при­близ­но 10–12%.

Чу­до­вий попередник     
Чу­до­вий по­пе­ред­ник для будь-яких куль­тур, по­за­як має до­б­ре роз­ви­не­ну і гли­бо­ко­про­ник­ну (по­над 4 м зав­глиб­ш­ки) ко­ре­не­ву си­с­те­му, здат­на до на­ко­пи­чен­ня азо­ту буль­боч­ко­ви­ми бак­те­ріями.

При­род­но-кліма­тич­ні умови     
Стійка до при­род­но-кліма­тич­них умов: зи­мостійка —
ви­т­ри­мує мо­ро­зи до -25°С, а під сніго­вим по­кри­вом — до -40°С,
по­су­хостійка, але для по­си­ле­но­го рос­ту по­тре­бує во­ло­ги.

Грунти    
До­б­ре рос­те на чор­но­зе­мах, ка­ш­та­но­вих, бу­рих, тем­но-сірих лісо­вих грун­тах. Ма­ло­при­датні для неї торф’яни­ки, гли­нисті, кислі, бо­лотні грун­ти із ви­со­ким рівнем за­ля­ган­ня грун­то­вих вод. По­тре­бує ней­т­раль­ної або сла­бо­луж­ної ре­акції грун­ту: кис­лотність лег­ких грунтів — pH 5,8, се­редніх — рН 6,4, важ­ких — рН 7 та ви­ща.

Ви­со­ко­в­ро­жай­на й економічно вигід­на    
За­тра­ти праці на оди­ни­цю про­дукції за вро­жай­ності 350–400 ц/га зе­ле­ної ма­си вдвічі-втричі нижчі, ніж за ви­ро­щу­ван­ня зер­но­вих. Так, за вро­жаю зе­ле­ної ма­си на рівні 500–600 ц/га собівартість 1 ц к. од. зни­жується втричі-вчет­ве­ро, порівня­но із зер­но­ви­ми, а умов­ний рівень рен­та­бель­ності ста­но­вить 280–320%.

Спо­со­би ви­ро­щу­ван­ня    
За­сто­со­ву­ють два спо­со­би ви­ро­щу­ван­ня лю­цер­ни: без­по­крив­ний і під по­крив.

Нор­ма висіву    
Оп­ти­маль­на нор­ма висіву лю­цер­ни у чи­с­то­му ви­гляді — 18–20 кг/га, у тра­во­сумішці — 8–10 кг/га.
    Час сівби
Оп­ти­маль­ний час сівби — із кінця бе­рез­ня до кінця лип­ня.
Сівба у квітні (до­стат­ня кількість зи­мо­вої во­ло­ги у поєд­нанні
із три­ва­лим ве­ге­та­тив­ним періо­дом) за­без­пе­чує до­б­рий
та надійний роз­ви­ток лю­цер­ни. Гли­би­на висіву має бу­ти у ме­жах 1–2 см.

    Кон­троль сходів
Кон­троль сходів слід про­во­ди­ти че­рез два-три тижні
після висіван­ня.

    Три­валість використання травостою
Три­валість ефек­тив­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня лю­цер­но­вих посівів —
3–4 роки.

    Ор­ганічні до­б­ри­ва
До­б­ре ре­а­гує на ор­ганічні до­б­ри­ва.

    Міне­ральні до­б­ри­ва
Міне­ральні до­б­ри­ва слід вно­си­ти до­зова­но:
   Азотні добрива потрібні лише для старту і вносяться перед або під час висіву. У цілому ж від застосування азотних добрив краще відмо­витись. Симбіотична азотфіксація дає змогу задовольняти потреби культури біологічним азотом.
   Фосфорно-калійні добрива слід вносити за три тижні перед висівом для запобігання можливим пошкодженням сходів (1–2 ц/га — першого року життя посіву і 5–6 ц/га — у подальші роки).
   Мікродобрива (бор, молібден) сприяють розвитку буль­­­боч­­кових бактерій: молібден активує засвоєння азоту, а бор поліпшує запліднення і зав’язування насіння.

    Гербіциди
Не­ба­жа­но об­роб­ля­ти посіви гербіци­да­ми.

    Період скошування
Перший укіс — до бутонізації, другий і наступні — на початку періоду бутонізації, останні — початок фази цвітіння (коли зацвіло 10–15% рослин).

    Ви­со­та ско­шу­ван­ня
Висота скошування люцерни — 5–10 см
(залежно від типу косарки). Не можна зрізувати її занадто низько, особливо напередодні зимового періоду: бруньки відновлення перебувають на висоті до 10 см від поверхні землі — вони не повинні ушкоджуватися під час скошування.